1 1 1 1 1 (1 голос)

Початок і кінець зливають воєдино
Афект від болю та не новизни.
Сумління гупає трикутниками в полі,
Що не приховує малюнку літ...
І сон іскристим спомином прибуде,
І не покине більш у самоті...
І я - не дух, хоч я щезаю
У хмарах пилу і брехні.
Вінець всього в моїх руках буває,
Коли читаю спокій у вікні...

Комментарии  

Sumak
0 #2 Sumak 02 Апреля 2016
Гарна поезія!
ісаєвич
0 #1 ісаєвич 08 Января 2012
Цей чудовий твір я знайшов у розділі "Фантастика", поданий у прозовому вигляді. Якщо мені вдалося відновити задумку авторки - буду дуже радий.А вірш мені сподобався!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии