1 1 1 1 1 (5 голосов)

Я прокинувся. З чотирьох боків оточували сірі стіни, у місцях зруйновані або покриті павутинням. На двох стінах були вікна з ґратами. Лише одна стіна, що була переді мною, мала дверний отвір. Дверей не було, тому вітер спокійно проходив у кімнату – ось звідки сунув мерзенний холод. У виході бачив суцільну темінь. Я сидів на стосі подушок. Поряд зі мною лежали кіт невизначеної породи, лялька-маріонетка та слон - фігура шахової дошки. Всі вони спали непорушним сном. Споглядаючи незнайомі «краєвиди», зовсім забув про голод, який раптом нагадав про себе. Під дверним отвором побачив тацю з чотирма порціями супу та скибками хлібу. До складу супу входили юшка, кілька картоплин і капуста. Хоч страва була холодною, але я добре поїв.

Їжа додала сил. Почав згадувати, як я тут опинився, хто я і що відбувається. Дивно, але нараз на ці запитання я не міг відповісти. Згадав, що я – Саша і мені чотирнадцять. Відбувається наступне: мене ув’язнили за непокору Крижаній Дамі. У місті, де все було кольорове, і всі жителі жили у дружбі, мирі та злагоді, настав жахливий період. Підступні воїни з Країни Вічної Криги та снігу згрупувалися у величезну армію на чолі з Крижаною Дамою. Ще до бою було відомим ім’я переможця – адже ми навіть не знали, що таке зброя, бо ніколи не воювали. А наші жителі-шахи ніколи не піднімали мечів у справжньому бою.Зачаклована крига покрила всі будинки, дороги, велосипеди, дерева, кущі, квіти товстим біло-синім шаром, що вирізнявся нестерпним холодом і болем. Багато жителів намагалися втекти, та мало кому це вдалося. До команди втікачів вступив і я. Але крижані воїни наздоганяли мене та моїх товаришів. Ми все гірше себе почували, слабшали, далі впали, а потім… потім я прокинувся тут, у в’язниці. Не знаю, яке на мене чекає майбутнє. Крижана зброя ворожих воїнів заморожує все неживе, а живе піддає невірі в себе, руйнує всіх.

Раптом почулося страждальне «мяу» кота. Цей у минулому рудий, з коричневими смугами кіт Степан зараз був чомусь сірого кольору та поранений. Він звернувся до мене:
- Лягай, Сашко. Все одно довго не протримаємося.

Я не лягав. Краплина надії ще не згасла в мені, а лягти – означало здатися.
- Розумну річ тобі Степан каже.  Зараз прийдуть ті кляті воїни – і прийде кінець наш, - сказав Панч, маріонетка. Я залишався стояти. Ні, я не ляжу! Що б ви там не говорили.
- Та лягай же! Сили й так скінченні. Ти собі лише гірше робиш, - голосно мовив Білий Слон Барон з шахової дошки. Його корона покрилась кригою, і тіло його вже було покрите не білою порцеляною, а снігом…

Я так і стояв. Поглянув на отвір у стіні… не можна залишатися! Тут ми точно довго не протримаємось, а так – хоч якась надія.
- Друзі! Гайда звідси! І чим швидше, тим краще.
- Ти хочеш, ти й іди! А ми не підемо, - погрозливо мовив Барон.
- Ми виберемося з цього провалля! Нуж бо! Ми друзі чи ні?
- Слухай! Зараз твій друг – надія, та й вона – сліпа, - сказав Панч.
- Поки є надія, доти варто жити! Склавши руки, ми точно не виберемося!
- У мене болить усе тіло! Мені що тут, що там покидати цей світ, - сказав Степан.

Я обережно зібрав усіх своїх друзів. Обійняв їх, погладив і мовив:
- Пам’ятаєш, Бароне, ту дівчину-пішака, з переднього ряду?
- Ну так…
- Вона тобі завжди подобалася?
- Ну то й що?
- Це була Квіточка. Вона так тебе любила, що відразу замінила пішого Івана Стародуба, коли його не стало!
- Справді?
- Так! Вона так хоче тебе побачити, а ти, напевно, її.
- Звичайно.
- Степане!
- Ну що тепер?
- Пам’ятаєш книгу Мудреця Лугового «Філософ»?
- Так.
- Ти ж бо завжди хотів її придбати!
- Знаю. Але…
- …тобі не вистачало на неї грошей. Хотів би ти її зараз?
- Аякже! Це ж і є моя мрія…
- Панч!
- Дай поспати?
- Пам’ятаєш, ти бачив чудову різнокольорову подушку з капелюхом у Країні Мандрівних Овець?
- Це незабутня річ!
- А зараз ти хотів би їх отримати?
- Та-ак…
- Тепер усі! Ви знаєте, що для того, щоб ви це здобули, вам треба мати тільки одне?
- Що же?
- Надію, друзі, надію. Можливо, за цим виходом чатують крижані воїни, але ми цього не знаємо. Відомо тільки, що їжу тут дають лише один раз. Нам уже дали. Самі знаєте, що може статися далі… А так, у нас є шанс на перемогу. Квіточка встигла допливти до Країни Мандрівних Овець, там також є «Філософ» і різнокольорові подушка та капелюх. Я придбаю вам їх! А тебе, Степане, я… понесу на плечах! Ну що ж, вирушаймо?
- Дякую тобі, Сашко. ти повернув у мене надію, - сказав Барон.
- Я також дякую. Без тебе ми б і справді пропали, - підтримав Панч.
- Завдяки тобі мої рани почали загоюватись. Спасибі! – мовив Степан.

Не зрозуміло з яких причин, сніг на тілі Барона розтопився і знову засяяла королівська порцеляна. Степанові рани і справді почали зникати. А Панч… невже! Знову згадав своє акторське вміння – чарівно усміхатися та наділяти усмішкою інших неймовірно веселими рухами.

Друзі вирушили. Перед ними постала невідомість, але сіра приреченість залишилась позаду…

…Невідомо, чи вдалося їм втекти, чи ні. Може, їх схопили крижані воїни, а може, вони вже у Країні Мандрівних Овець. Відоме лише одне: друзів вела надія.

Травень 2011

Комментарии  

Гера
0 #12 Гера 22 Февраля 2013
Ребята-а! Где можно Васину книгу прочитать?!! :cry:
ісаєвич
+1 #11 ісаєвич 19 Ноября 2011
Це один із найскладніших творів написаних Василем за структурою, змістом, клькістю героїв. А в іншому слід прислухатися до порад найдосвідченішо го у цій справі пана ПАПЧА. Ця спроба Васі заслуговує на увагу.
MaLugoVase
0 #10 MaLugoVase 18 Ноября 2011
Увага! Хто не знає, де розміщена повість - воно на "Чарівних галявинах".
MaLugoVase
+1 #9 MaLugoVase 18 Ноября 2011
Дякую! Незвичного характеру коментарі, тому всі вони мені сподобались. Василю Федоровичу: перший розділ, на який пишуться ці коменти, написав доволі давно, він був окремим твором. Згодом з"явилася ідея розвивати оповіданння у повість. Тоді один день я писав, другий - редагував (приблизно). 5 розділів * 2 дні = 10 днів - перша частина. В деякі дні взагалі не працював, бо й так було багато справ. потім були дві невдалі спроби продовжити повість.Але придумав, що зробити, за два дні написав закінчення (другу частину) і зараз, по можливості, редагую. "До Країни Мандрівних Овець" називається перша частина із двох причин: 1) друзям потрібно дістатися земель Країни М. Овець, щоб яйце трималося у теплі; 2) назва захоплює, вона цікава, і читачу стає відразу цікаво прочитати твір. Дякую за запитання! Люблю відповідати на питання, що стосуються мого життя та творчості
Ольга Царицанська
+1 #8 Ольга Царицанська 15 Ноября 2011
Все-таки краще невідомість,в якій є надія та шанс на перемогу ніж сіра приреченість.Ці каво і не банально.
Суок
+1 #7 Суок 15 Ноября 2011
Сейчас читаю эту повесть - очень интересно.
Мне нравятся друзья Саши - кот Степан, марионетка Панч и шахматная фигура Барон - у каждого есть свой характер.
shturman
+1 #6 shturman 03 Ноября 2011
Прочитав майже усі коменти до новоповісті. Знайду час і сам прочитаю цей твір. Мене наразі цікавить одне-єдине. Чому автор так назвав свою роботу? І друге-скільки часу "виношував" сюжет і за який час написав провість? Чекаю,,,
MaLugoVase
+1 #5 MaLugoVase 03 Июня 2011
Спасибо! Будем работать
ПАПЧ
+3 #4 ПАПЧ 02 Июня 2011
Вася. Твой материал фэнтази хорош. С точки зрения сюжетных трансформаций и, насколько я понимаю укр. язык, с точки зрения языка. В диалогах: можно наделить
речь героев большей индивидуальност ю. Помнишь колобкиану нашу?

Еще хотелось бы усилить финал.... Одних слов достаточно, чтобы вернуть надежду, НО лучше бы это были не слова, а какое-то возвращающее надежду действие!
Костя
+2 #3 Костя 01 Июня 2011
+!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • У Ведмедя болить зуб

    Sumak Sumak 08 Декабря 2016
    Збивається ритм у другій, першій ...
     
  • Батьківщина

    Sumak Sumak 07 Декабря 2016
    Можливо, ти мала на увазі "рідніше", аніж ...
     
  • До школи

    kartohka12345 kartohka12345 04 Декабря 2016
    Дякую.Я над цим попрацюю.
     
  • Мама

    Sumak Sumak 04 Декабря 2016
    У четвертому рядку перенавантаженн я ...
     
  • Осінь - чаклунка

    Lemeh Lemeh 04 Декабря 2016
    "Наче курчаток їх спатки вкладає" так ...
     
  • Мама

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Згодна з Kris Maks... Однак, як же все-таки ...
     
  • Вірна подружка

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дуже дякую
     
  • Мама

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дякую
     
  • Мама

    Kris Maks Kris Maks 03 Декабря 2016
    Вірш написаний з любов'ю до мами - це ...
     
  • Вірна подружка

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Як для автора-початків ця, оповідання ...