1 1 1 1 1 (2 голосов)

ДІЙОВІ ОСОБИ

М а р і я. Жінка років п'ятдесяти.

Л і д а. Жінка років тридцяти, мама однорічного Антона, дочка Марії від першого шлюбу.

О л е к с а н д р. Чотирнадцятирічний підліток, син Марії.

О л е н а. Подруга Ліди.

О л е г. Чоловік Олени.

А л л а.

К А Р Т И Н А 1

(Серпневий вечір. Стара береза стоїть біля будинку у передмісті. У домі несподівано багато книжок і картин, фортепіано. За комп'ютером сидить О л е к с а н д р. М а р і я приносить прасовану білизну, щось пересуває, прибирає. Десь лунає музика).

М а р і я. Сашку, скільки вже можна сидіти за комп'ютером? Цілий день промарнував.

О л е к с а н д р. Сьогодні ж неділя.

М а р і я. Ну то й що, що неділя? Це не значить, що тобі можна сидіти стільки, тим більше скоро Лідочка приїде. До речі, твоя сестра!

О л е к с а н д р. Та невже! Заспокойся, мамо.

М а р і я. ...Вийди на свіже повітря, хоч на півгодини. Книжку прочитай... Урешті-решт, не можна ж стільки.

О л е к с а н д р. Так хочеться побачити Ліду з її дурним характером!

М а р і я. Це твоя сестра! Вона приїде з твоїм племінником!

О л е к с а н д р. Мамо, не кричи.

М а р і я. Не затикай свою матір! Скільки тобі разів пояснювати, що на маму не можна...

О л е к с а н д р. Мамо! (чути телефонний дзвінок, М а р і я підходить до слухавки.)

М а р і я. Алло... привіт! Еге ж, у відпустці. Нарешті. Ледве дочекалась. Дуже важкий рік був. Відпочину. Так, незабаром приїде, привезе мого онучка, буде кого забавляти!.. Так-так, приблизно на тиждень-два. Роман? А ні, Роми не буде: боїться тещі і правильно робить! (сміється.) Чудово буде, матиму поруч обох дітей, онука... У нас повітря, у нас фрукти, все свіженьке, без нітратів. Не те, що в їх столицях, в кам'яних коробках з пластмасовими овочами круглий рік... Сашо!

О л е к с а н д р. Га!

М а р і я. Наклади собі борщу, бачиш, я зараз зайнята.

О л е к с а н д р (не встаючи). Добре, мамо.

М а р і я (у слухавку). Уже уявляю, як гулятиму з Антошком в колясці дорогою до озера. Зачекай хвилинку. Сашо, обов'язково поклади сметанки, і хлібчику візьми.

О л е к с а н д р. Мамо, я знаю.

М а р і я. ...І не забудь посолити. Через Ліду з її "боротьбою" за здорове харчування відмовилась від солі, але нехай, усе-таки раз-два у році приїжджає. Ми з Сашком цілий тиждень прибираємо, чухаємо, чистимо. Накупили всього для дитини...

О л е к с а н д р (автоматично). Добре (поки М а р і я говорить, бере з холодильника банана та повертається до своєї кімнати.)

М а р і я. Що? Післязавтра знов на роботу? Але приїжджає Лідочка, не піду ні за... (чути гуркотіння автомобіля, що різко гальмує, а потім різкий звук.) Що це? Бувай, пізніше поговоримо... (чути кроки.) Сашко, приїхали! Зустрічай гостей!

О л е к с а н д р. Ти щойно казала накласти собі борщу! (вибігає.)

(До будинку заходять Л і д а, завозить коляску з малим. О л е к с а н д р заносить речі).

М а р і я. Привіт, мої любі! Антошка, сонечко бабусине, привіт! Дай онука потримати-поніжити, Лідочко (розціловує Л і д у та Антошку.) Бабусин хороший, я так за тобою сумувала...

Л і д а. Автомобіль ударився у вашу чортову березу! Росте вона там не по ділу.

М а р і я (дивиться кудись уверх, береться за серце, голос дещо змінюється). О-ой...

Л і д а. ...У тебе все не так. Влетіла євро на сто.

Заходять до кухні, Л і д а відвозить коляску до своєї кімнати. М а р і я за ними. Напівголосно.

М а р і я. Як доїхали? Антошка спав?

Л і д а. Все було жахливо. Дуже стомилися, мамо...

М а р і я. Зварити кави або чаю?

Л і д а. Зелений, якщо є. Але цукру не кидай, ти ж знаєш! Мамо, ти завжди наливаєш багато заварки! Мені ж не можна, я ж кормлю дитину, як-не-як...

М а р і я. Добре, Лідочко. Будеш щось до чаю?

Л і д а. Ні, ти ж знаєш, що після шести їсти не бажано.

М а р і я (дивиться в очі Л і д и серйозним поглядом). Я хочу тобі дещо сказати, люба.

Л і д а. Ой, лишили дитину без нагляду... Потім розкажеш, мамо. Добре?

(Вони розходяться; М а р і я, спершу постоявши, йде до О л е к с а н д р а, говорить й одночасно витирає підлогу. О л е к с а н д р сидить у кріслі з гітарою.)

М а р і я. Сашко. Завтра з самого ранку збігаєш в магазин за свіжим молоком, і хліб бородінський купиш - Лідка любить.

О л е к с а н д р. Мамо, тобі давно треба до лікаря.

М а р і я. Який лікар зараз? А хто гостей годуватиме?

О л е к с а н д р. Та покормить себе Ліда і без тебе! Здоров'я справді головне.

М а р і я. Ага, покормить. Довіку згадуватиме, яка мама погана!..

О л е к с а н д р. Так, так.

М а р і я. Ти ж знаєш...

О л е к с а н д р. Ага.

М а р і я. Сашо! Скільки разів я тобі казала...

О л е к с а н д р. Мамо, перестань. Ти заважаєш мені грати на гітарі...

(М а р і я з докором дивиться на О л е к с а н д р а, обличчя застигає).

(Долинає голос Л і д и). Мамо, підійди, треба дещо обговорити (М а р і я виходить з кімнати.)

Л і д а. Завтра планую зустрітися з Оленкою та Олегом.

М а р і я. Звичайно. Нехай приїжджають! Я пирога з ягодами спечу...

Л і д а. Я вже їх запросила.

М а р і я (дивиться на годинник). Ой, уже перша ночі! На добраніч, доню... (хоче поцілувати доньку, чомусь не наважується, йде. Світло падає то на Л і д у, то на О л е к с а н д р а, вони ведуть монологи, лунає музика.)

О л е к с а н д р. Нащо я так сказав? Не хотів же образити. Сподіваюсь, завтра говоритиме зі мною. Вона завжди на наступний день заспокоюється.

Л і д а. Бісить, що мама не хоче зрозуміти мене. Скільки років уже сама всього добиваюсь, без допомоги. Щойно поїхала на навчання, мама Сашка народила, нічим суттєво не допомагала. А зараз... вона думає, що мені легко...

О л е к с а н д р. Як же нудно сидіти в цій норі.. Набридло все.. Поїхати б кудись нарешті. Ліда жаліється на своє життя, хоча живе у Празі, має квартиру, класну машину, займається, крім дитини, тим, що любить - музикою. Дехто про такі "проблеми" мріє.

Л і д а. Їй важко уявити турботу за такою дитиною, як мій Антоша. А всі ці труднощі під час дороги. Хоча б... пожаліла.

О л е к с а н д р (дивиться у вікно). Щось з березою наче не так. Чи мені здається, чи вона справді похилилася.

Л і д а. Антошко, засинай уже.

Музика затихає.

К А Р Т И Н А 2

(Той самий будинок, середина дня. У центрі вітальні - святково накритий стіл. Завдяки денному світлу стає видно березу у вікні. Невелика метушня - гості ось-ось прийдуть. У кухні - Л і д а та М а р і я ).

Л і д а. Нічого не встигаємо, вони з хвилини на хвилину будуть тут.

М а р і я. Зараз усе буде готово, не хвилюйся, Лідочко.

Л і д а. Уже третя година!

М а р і я. Протри та понеси, будь добра, тарілки та бокали до столу.

Л і д а. Мамо, я ж не господиня дому, у тебе все не так! Мені все незвично, незручно...

М а р і я. То й що? Сашко з дитиною зараз гуляє, отож...

Л і д а (роздратовано). Добре, мамо, я понесу (бере все в руки, швидким кроком прямує до вітальні. Раптом двері відчиняються, заходять О л е н а та О л е г. О л е г відразу відкорковує шампанське.)

О л е н а та О л е г. Привіт! (шампанське "стріляє", від несподіванки у Л і д и з рук падає підніс і весь посуд б'ється.)

О л е н а. Ой! Обережно...

Л і д а (схлипує). Ну чому все завжди так? Чому? Мамо, завше ти щось дурне придумаєш...

М а р і я. О, Господи. Нічого, люба. На щастя. Я все приберу...Заходьте, Оленко, Олеже. Давно вас не бачила.

Л і д а (мамі). Гаразд.

М а р і я. А що ми стоїмо? Сідайте за стіл. Зараз принесу новий набір посуду (йде до кухні.)

Л і д а. Дуже рада, що ви прийшли!

О л е н а. Так давно не бачились! Бачила на вулиці твого маленького. Гарнюня!

О л е г. Олена сама просто дуже хоче дитину...

О л е н а. ...І чекаю на неї! (усміхається, цілує в щоку О л е г а.)

Л і д а. Ви молодці. Тільки рік не бачились, а так змінилися! А в мене з Ромкою постійно концерти з нашим ансамблем...

О л е н а. Ти досі з ними граєш? А що з дитиною? Нянька доглядає?

Л і д а. За ним дивиться знайома, гуляє з ним в той час. Антошка на диво чесно "пересиджує" концерти. Але, звичайно, під час репетицій і концертів його особисті концерти ніхто не "відміняв". Тоді доводиться хлопцям грати без мене. (Посміхається.)

О л е н а. Уявляю, як це виснажливо...

Л і д а. Хочу в цей приїзд сходити на масаж, в лазню. Думаю, Оленко, ти мені складеш компанію? (повертається М а р і я.)

О л е н а. Дякуємо Вам, пані Маріє!

М а р і я. Ой, та нема за що. Як ви поживаєте? Що у вас...

Л і д а (перебиває). Мамо, ти щойно все пропустила. (усміхається.) Не будуть же вони переповідати.

Мовчання.

М а р і я. Піду я внука забавляти. Ви пригощайтеся, не соромтеся. Пиріг спробуйте - зі свіжими ягодами... (виходить з дому. Під березою - О л е к с а н д р з коляскою.)

О л е к с а н д р (тихо). Мамо?

М а р і я. Повертайся до хати, уже стомився без комп'ютера, я впевнена.

О л е к с а н д р. Що сталось?

М а р і я. Усе добре.

О л е к с а н д р. Ма-ма!

Мовчання.

Справді усе гаразд? (кивок.) Добре, йду...

М а р і я (до коляски). Люлі-люлі-люленьки. Прилетіли гуленьки. Попросилися ночувати, нам Антончика качати ... Тут, під березою, яку садив ще твій дід, повинно спатися добре-добре, мій маленький. Вслухайся у її шелест... Бабуся Марія дуже любить твою маму. Ти не думай, що це не так. Просто іноді у нас бувають непорозуміння. Вона не розуміє, що я не можу весь час приділяти лише їй і тобі, бо ще, як завжди, є величезна купа справ. А я не розумію, чому вона не розуміє. Бачиш, які вони ті дорослі, сваряться через дрібниці... Вони сіли на ворота, а ворота скрип-скрип-скрип. Не будіть нам Антошку, наш Антошка спить-спить-спить ...

(Тим часом у будинку).

О л е г. ...Уявляєш собі? Хотів викрасти мого автомобіля. Як побачив, не знав, як його краще...

О л е н а. Ти любиш цю історію розповідати. Завше одне і те ж...

О л е г. Не бурмочи, Оленко.

О л е н а. Лідка, ну, про ваше столичне життя більш-менш зрозуміло. А доїхали як? Не було труднощів?

Л і д а. Нормально доїхали... Уявляєш, на трасі в Чехії олень вибіг перед машиною.

О л е г. Ого! Збили? На смерть? Що ви з ним зробили? Забрали собі чи...

О л е н а. Олеже!

Л і д а. Ні, вдалося об'їхати... Ти що, я б не пробачила цього собі (М а р і я вводить коляску.)

М а р і я. Ладусі-ладусі, де були? У бабусі. Що пили? - Бражку. Що їли? - Кашку.

Л і д а. Приїхав матусин хлопчик! (бере на руки дитину.)

О л е н а (збентежено). Ой, уже восьма!

О л е г. Так, щось ми засиділися...

О л е н а. Ну що ж. Будемо їхати вже. Па-па, Лідусько. До побачення, пані Маріє.

Л і д а. Прощавайте (цілуються, О л е г й О л е н а виходять; М а р і я та Л і д а залишаються удвох.) Не прокидався Антошка?

М а р і я. Нещодавно прокинувся, пив водичку, гриз бублик (дивиться на дитину.) А зараз бабуся відкриє тобі банку з малиновим варенням, домашнім, будеш ласувати з млинцями...

Л і д а. Мама, там є цукор, дитині не можна.

Мовчання.

М а р і я. Я мушу сказати тобі дещо.

Л і д а. Що трапилось?

М а р і я. Я мушу... (дитячий вереск.)

Л і д а. Мамо, мушу ще Антошку помити та покормити! Як він уже мені набрид, як набрид... Я йтиму завтра до лазні з Оленкою, ти посидиш з ним?

М а р і я. Лідо, в галереї відкривається нова виставка, мені необхідно бути на роботы...Може, іншим разом?

Л і д а. Звичайно, звичайно робота важливіша!

М а р і я залишається сама у кімнаті. Кільканадцять секунд світло освітлює М а р і ю, її обличчя, позбавлене виразу. Л і д а йде до кімнати О л е к с а н д р а, сам він сидить за комп'ютером, але при вході Л і д и швидко бере першу книжку, що потрапила до рук.

О л е к с а н д р. А, це ти, Лідо? А я вже... (відклавши книжку, знову "засів" перед комп'ютером.)

Л і д а. Братику, в мене є до тебе прохання...

О л е к с а н д р. Пробіжка на кілометр? Тиждень снідати з тобою пшеничними кашами? Сподіваюсь, що ні... Що таке?

Л і д а. Я завтра йду разом з Оленою до лазні. Можеш приглянути за Антошкою в цей час?

О л е к с а н д р. Ліда, я не те, щоб проти, але в мене незабаром навчання! І взагалі...

Л і д а. То ти відмовляєшся? Тобі теж байдуже на Антошку?

О л е к с а н д р. "Теж"? "Байдуже"? Ти що верзеш таке?

Л і д а. Боже, чому я раніше не усвідомила, що вам усім байдуже!

О л е к с а н д р. Як же ти задовбала! Більше видається, що це ти не справляєшся зі своїми материнськими обов'язками, лише звалюєш на інших!

Л і д а. Я сиджу в стінах цієї хати, наче ув'язнена, бо змушена постійно бути поруч з дитиною, ти ж сидиш через те, що тобі крім них і комп'ютера нічого не потрібно!

О л е к с а н д р. Що? Та ти ж навіть не знаєш, чим я живу, чим цікавлюсь, тобі просто наплювати на це! Як ти можеш щось говорити, коли це із-за тебе я сиджу в цих чортових стінах без змоги в будь-який час із них вийти! Особливо зараз - щойно ступлю крок, уже всіх буджу, заважаю кормити, спати, їсти, заважаю твоєму нічогонеробінню, в кінці кінців!

Л і д а. Саша, ти зараз виведеш мене!

О л е к с а н д р. Так! Бо це із-за твоєї довбаної освіти батьки продали нашу чотирьохкімнатну квартиру в місті!

Л і д а (кричить). Саша, не смій такого казати! (виходить із кімнати.) Та вам усім байдуже на мене й Антошку! А ми приїжджаємо навіть частіше за твого батька!

О л е к с а н д р. Як ти... (до себе.). Як вона мені набридла! Як вони всі... Нехай тримається подалі.

Грюкають двері. Л і д а доволі голосно нарікаєнадолю, однак слова її нерозбірливі. За вікном падає дощ. У спальні Л і д и сидить М а р і я та голубить Антошку.

М а р і я. Маю дітей, яким віддала все життя. Роботу по спеціальності, яка подобається. Маю чоловіка, який хоч і не заробляє бозна-як, однак є любов, повага один до одного. Щоправда, працює далеко й іноді нема, з ким перемовитись... А так - усе, начебто, влаштовує. Але... (Пауза.) Але головне, що ти в мене є, любий.

Затемнення.

К А Р Т И Н А 3

(Ніч; дощ щомиті сильнішає. При неяскравому сяєві лампи за столом у своїй кімнаті сидить О л е к с а н д р, розмірковує).

О л е к с а н д р. Фух, слава Богу, маю спокій нарешті від усіх. Звичайно, не надто гарно так казати. Зате маю час, аби... О, Алла написала!

Пауза.

Першою. О-о...

А л л а. "Прівет))".

О л е к с а н д р. Так, головне відписати таким чином, аби... "Прівет! Як діла?".

А л л а. "Норм. шо робиш?*"

О л е к с а н д р. Зірочку написала, зірочку написала! Як би відписати? Як би... Хм. "Качаю прес. А ти?*".

А л л а. "Це добре;) Я тільки шо вернулась із танців".

О л е к с а н д р. "Ясно* Йдеш завтра гуляти?".

(До кімнати О л е к с а н д р а заходить М а р і я.)

М а р і я. Сашо, хочу тобі дещо розповісти.

О л е к с а н д р (неуважно). Так, мамо.

М а р і я. Коли Ліда була ще маленькою дівчинкою, так само, як і коли ти був мені ще до поясу, я за вами постійно доглядала, і...

О л е к с а н д р. Мамо, у мене часу...

М а р і я. Дослухай, будь ласка. І в мене була надія, ні, віра, що з часом, коли я вже ходитиму з паличкою, або й узагалі не ходитиму...

О л е к с а н д р. Терпіти не можу, коли ти так говориш! До чого це все, мамко?

М а р і я. ...Та ні, просто коли стану більш поважного віку, ви за мною доглядатимете так само. Можливо, й...

О л е к с а н д р. Мамо, вибач, ти просто не розумієш, що зараз у мене дуже важлива переписка!

М а р і я. Щось я зовсім розклеїлась, особливо за сьогодні, тому...

О л е к с а н д р. Мамо, тільки не зараз, ти не розумієш?!

М а р і я виходить з кімнати сина.

О л е к с а н д р. Блін, що ж я... Із-за якоїсь...

А л л а. "Нє, не зможу, в мене завтра англійська на 6. Ладно мушу вже йти пака))".

О л е к с а н д р. Яка... Чорт...

М а р і я проходить кілька кроків; чути, що наближається гроза. М а р і я розтирає груди в області серця. Перед нею заявляється Л і д а. Зі спальні долинає плач.

М а р і я. Я тобі маю...

Л і д а. Боже, як він мені набрид.

М а р і я. Що сталося, Лідо?

Л і д а (лютішає). Ця дитина мені спати не дає! Я взагалі не висипаюсь. Хронічно!

М а р і я. Лідочко, це природно, мами завжди не висипаються, коли мають маленьких...

Л і д а (голосно кричить). Мамо, він мені набрид! Щоночі прокидається по три-чотири рази, я майже не сплю вночі. Ти розумієш чи ні?!

М а р і я. То висипайся удень. Ми з Сашею прогулюватимемось з коляскою, а ти тим часом відпочивай.

Л і д а. Я не можу заснути вдень, ти розумієш? Не можу! Мені вже не десять років, мамо, аби я могла заснути будь-де і будь-коли. Боже, як же він мені набрид...

М а р і я. Материнство повинне приносити задоволення... І такий вік Антошки не повториться більше – знаходь у всьому позитив.

Л і д а. Він постійно реве! Я не можу, мамо, розумієш, не можу?!

М а р і я. ...а не розчарування. Лідо, заспокойся...У тебе чудова, здорова, спокійна дитина. Антошка як прокидається, так і знов засинає...

Л і д а. Але я не можу знов заснути! Дістало вже це! Він мені он де вже сидить? Бачиш?! (яскраво жестикулює.)

М а р і я. Піду його заколишу. Не можна так з дитиною!

За вікном гримить, і чимдалі - сильніше.

Л і д а. Ти мені все життя псуєш!

М а р і я. Що?..

Л і д а. Приїжджаю до тебе раз-двічі у рік, а ти займаєшся своїми справами, ти байдужа до доньці з онуком!

М а р і я. Своїми справами? Ліда, ти хоча б уявляєш собі, скільки праці вкладено в приготування до твого приїзду?

Л і д а. А березу твою я ненавиджу, щоб ти знала!

М а р і я. Не смій такого казати. Бо квартиру у місті ми продали заради тебе, твоєї освіти, твого життя!

Л і д а. Не бреши! Це все із-за твого чоловіка-селюка, котрого, в свою чергу, цікавить лише його земля!

М а р і я. Як ти смієш говорити так про людину, яка до тебе ставиться, як до рідної доньки, Лідо?

Л і д а. Ти не уявляєш, як мені все вже остогидло! Розумієш, остогидло?!

М а р і я. Доню, може, проблема в тобі? Може, тобі звернутись до лікаря?

Л і д а. Та що ти верзеш?! Як ти можеш?! Знаєш що?

М а р і я. Лідочко! Я не...

Л і д а (кричить чи не в повну силу). Ти чудовисько, мамо! Чудовисько, жахливе чудовисько, яке нічого не розуміє!!! (могутній удар блискавки, чути тріск дерева, М а р і я непритомніє.)

Л і д а. Мамо? Мамо?! Мамо! (намагається повернути до свідомості М а р і ю; прибігає О л е к с а н д р.)

О л е к с а н д р. Що тут трапилось?!

Л і д а. Мамі стало зле! Викликай швидку.

О л е к с а н д р. Мамо, мамо! Біжу (виходить з кімнати.)

Л і д а. Мамочко! Мамочко... (голос трохи стих; сідає на коліна; витирає сльози та дивиться в очі М а р і ї.) Я тебе люблю (секунд п'ять немає руху, далі - поступове затемнення.)

К А Р Т И Н А 4

(Лікарняна палата. У ліжку - М а р і я. До палати входять Л і д а та О л е к с а н д р).

О л е к с а н д р (тихо). Мамочко.

Мовчання.

Спить (М а р і я повертається обличчям до Л і д и та О л е к с а н д р а.)

М а р і я. Як там наша береза?

О л е к с а н д р. Половини стовбура нема, але жива (М а р і я закриває очі.)

Мовчання.

М а р і я. А де моє любе внучатко?

Л і д а. За ним доглядають Олена та Олег, у нас удома...

М а р і я (ледь посміхається). Маленький мій. Вслухається у шелест берези.

К І Н Е Ц Ь

ВСЛУШИВАЯСЬ В ШЕЛЕСТ БЕРЕЗЫ

ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА

М а р и я. Женщина лет пятидесяти.

Лида. Дочь Марии, женщина лет тридцати, мама годовалого Антона.

Ал е к с а н д р. Сын Марии, четырнадцатилетний подросток.

А л ё н а. Подруга Лиды.

О л е г. Муж Алёны.

А л л а.

К А Р Т И Н А 1

(Августовский вечер. Старая берёза стоит возле дома в предместье. В доме неожиданно много книг и картин, фортепиано. За компьютером сидит А л е к с а н д р. М а р и я приносит выглаженное бельё, что-то переставляет, прибирает. Где-то звучит музыка).

М а р и я. Саша, сколько можно сидеть за компьютером? Целый день угробил.

А л е к с а н д р. Мам, сегодня же воскресенье.

М а р и я. Ну и что, что воскресенье? Это не значит, что можно сидеть столько. Тем более, скоро Лидочка приедет. Кстати, твоя сестра!

А л е к с а н д р Мамочка, я знаю. Успокойся.

М а р и я. ... Выйди на свежий воздух, хоть на полчаса. Книгу прочитай ... В конце концов, нельзя же столько.

А л е к с а н д р Мама, не кричи.

М а р и я. Не затыкай свою мать! Сколько тебе раз говорить, что на маму нельзя ...

А л е к с а н д р. Мама! (звучит телефонный звонок, М а р и я подходит к трубке.) М а р и я. Алло... привет! Да, в отпуске. Наконец. Едва дождалась. Очень тяжёлый год был. Отдохну. Так, скоро приедет, привезет моего внучка, будет, кого забавлять!.. Да-да, примерно на неделю-две. Роман? А нет, Ромы не будет: боится тещи и правильно делает! (смеётся.) Всё классно будет, наконец-то рядом со мной - двое моих детей, внук. У нас воздух, у нас фрукты, всё свеженькое, без нитратов. Не то, что в их столицах, в каменных коробках с пластмассовыми овощами круглый год... Саша!

А л е к с а н д р. А!

М а р и я. Набери себе борща, видишь, я занята.

А л е к с а н д р (не вставая). Хорошо, мама.

М а р и я (в трубку). Уже представляю, как буду гулять с Антончиком в коляске по дороге к озеру. Подожди минутку. Саша, обязательно положи сметану, и хлеб возьми.

А л е к с а н д р. Мама, я знаю.

М а р и я. ... И не забудь посолить. Из-за Лиды с ее "борьбой" за здоровое питание отказалась от соли, но ничего, все-таки раз-два в году приезжает. Мы с Сашкой целую неделю готовимся - убираем, драим, чистим, стираем. Накупили всего для ребёнка...

А л е к с а н д р (автоматически). Хорошо, мама (пока М а р и я говорит, берет из холодильника банан и возвращается в свою комнату.)

М а р и я. Что? Послезавтра на работу? Но приезжает Лидочка, не пойду ни за... (слышится звук резко тормозящего автомобиля.) Подожди. Будто приехали ... Я тебе позже перезвоню (слышны шаги.) Саша, приехали! Встречай гостей!

А л е к с а н д р. Ты только что говорила набрать себе тарелку борща! (выбегает.)

В дом заходит Л и д а, завозит коляску с малышом. А л е к с а н д р заносит вещи).

М а р и я. Привет, мои дорогие! Антошка, солнышко бабушкино, привет! Дай внука подержать-понежить, Лидочка (расцеловывает Л и д у и Антошку). Бабушкин хороший, я так по тебе скучала...

Л и д а. Автомобиль врезался в вашу чертову берёзу! Растёт она там не по делу.

М а р и я (смотрит куда-то вверх, берется за сердце, голос несколько меняется). О-ой ...

Л и д а. ...У тебя все не так. Влетела евро на сто.

Заходят в кухню, Л и д а увозит коляску в свою комнату. М а р и я за ними. Вполголоса.

М а р и я. Как доехали? Антошка спал?

Л и д а. Все было ужасно. Очень устали, мама ...

М а р и я. Сварить кофе или чая?

Л и д а. Зеленый, если есть. Но без сахара, ты же знаешь! Мама, ты всегда кладёшь много заварки! Мне же нельзя, я ещё кормлю, как-никак.

М а р и я. Хорошо, Лидочка. Будешь что-то к чаю?

Л и д а. Нет, ты же знаешь, что после шести есть не желательно.

М а р и я (серьезно смотрит в глаза Л и д е). Я хочу тебе кое-что сказать, дорогая.

Л и д а. Ой, оставили ребенка без присмотра ... Потом расскажешь, хорошо, мама?

Они расходятся, М а р и я идет к А л е к с а н д р у, говорит и одновременно вытирает пол, несколько секунд не двигается от боли. А л е к с а н д р сидит в кресле с гитарой.)

М а р и я. Саша. Завтра с самого утра сбегаешь в магазин за свежим молочком, и хлеб бородинский купишь – Лидочка любит.

А л е к с а н д р. Мама, тебе давно пора к врачу. М а р и я. Какой врач сейчас? У нас гости!

А л е к с а н д р. Лида покормить себя и без тебя! Здоровье действительно главное.

М а р и я. Ага, покормит. Скажешь тоже. Век вспоминать, какая мама плохая!..

А л е к с а н д р. Да, да.

М а р и я. Ты же знаешь ...

А л е к с а н д р. Ага.

М а р и я. Саша! Сколько раз я тебе говорила ...

А л е к с а н д р. Мама, перестань. Ты мешаешь мне играть на гитаре ... (М а р и я с укором смотрит на А л е к с а н д р а, лицо застывает. Доносится голос Л и д ы.)

Мама, подойди, надо кое-что обсудить (М а р и я выходит из комнаты.)

Л и д а. Завтра планирую встретиться с Алёнкой и Олегом.

М а р и я. Конечно! Пусть к нам приезжают! Я мясо в духовке с картофелем испеку, пирог с ягодами...

Л и д а. Я уже их пригласила.

М а р и я (смотрит на часы). Ой, уже час ночи! Спокойной ночи, Лидусик. (хочет поцеловать дочь, почему-то не решается, уходит. Свет падает то на Л и д у, то на А л е к с а н д р а. Они ведут монологи, звучит музыка.)

А л е к с а н д р. Зачем я так сказал? Не хотел же обидеть. Надеюсь, завтра будет говорить со мной. Она всегда на следующий день успокаивается.

Л и д а. Бесит, что мама не хочет понять меня. Сколько лет уже сама всего добиваюсь, без помощи. Только уехала на учебу, мама Сашку родила, ничем существенно не помогала. А сейчас ... она думает, что мне легко ...

А л е к с а н д р. Как же скучно сидеть в этой норе ... Надоело всё. Поехать бы куда-то уже поскорее. Лида жалуется на свою жизнь, хотя живет в Праге, имеет квартиру, классную машину, занимается, кроме ребенка, тем, что любит - музыкой. Некоторые о таких "проблемах" только мечтают.

Л и д а. Ей трудно представить заботу о таком ребенке, как мой Антоша. А все эти трудности во время пути. Хотя бы ... пожалела.

А л е к с а н д р (смотрит в окно). Что-то с берёзой не так. Или мне кажется, или она действительно накренилась.

Л и д а. Антошка, засыпай уже.

Музыка затихает.

К А Р Т И Н А 2

(Тот же самый дом, середина дня. В центре гостиной - празднично накрытый стол. Благодаря дневному свету видно березу в окне. Гости вот-вот прибудут. В кухне - Л и д а и М а р и я).

Л и д а. Ничего не успеваем, они с минуты на минуту будут здесь.

М а р и я. Сейчас все будет готово, не волнуйся, Лидочка.

Л и д а. Уже три часа!

М а р и я. Протри и отнеси, будь добра, тарелки и бокалы на стол.

Л и д а. Мама, я же не хозяйка дома, я не знаю, где что лежит, у тебя все не так...

М а р и я. Ну и что? Саша с ребенком сейчас гуляет, так ...

Лида (раздражённо). Хорошо, мама, я отнесу. (ставит посуду на поднос, берет в руки, быстрым шагом направляется в гостиную. Вдруг дверь открывается, заходят А л ё н а и О л е г. О л е г на ходу откупоривает шампанское.)

А л ё н а и О л е г. Привет, Лида! Сколько лет! (шампанское "стреляет", от неожиданности у Л и д ы из рук падает поднос и посуда бьется.)

А л ё н а. Ой! Осторожно...

Лида (всхлипывает). Ну почему все всегда так? Почему? Мама, всегда ты что-то глупое придумаешь...

М а р и я. Ой, господи. Ничего, дорогая. На счастье. Я все уберу... Заходите, Алёнка, Олег. Давно вас не видела.

Л и д а (маме). Ладно.

М а р и я. А что мы стоим? Садитесь за стол. Сейчас принесу новый набор посуды (идет на кухню.)

Л и д а. Очень рада, что вы пришли!

А л ё н а. Так давно не виделись! Видела на улице твоего малыша. Такой хорошенький! И Сашка так вырос!

О л е г. Алёна сама просто очень хочет ребенка ...

А л ё н а. ... И жду его! (искренне улыбается, целует в щеку О л е г а.)

Л и д а. Вы молодцы. Только год не виделись, а вы так изменились! А мы с Ромкой постоянно концертируем с нашим ансамблем..

А л ё н а. Ты до сих пор с ними играешь? А что с ребенком? Няня ухаживает?

Л и д а. Присматривает знакомая, гуляет с ним в это время. Антошка удивительно честно "пересиживает" концерты. Но, конечно, во время репетиций и концертов его личные концерты никто не "отменял". Тогда приходится ребятам играть без меня. (улыбается.)

А л ё н а. Представляю, как это утомительно ...

Лида. Хочу в этот приезд сходить на массаж, в сауну. Думаю, Алён, ты мне составишь компанию. Надеюсь хоть немного расслабиться в этот приезд (возвращается М а р и я.)

А л ё н а. Благодарим Вас, тётя Мария!

М а р и я. Ой, и не за что. Как вы поживаете? Что у вас ...

Л и д а (перебивает). Мама, ты только что все пропустила. (улыбается.) Не будут же они снова рассказывать.

Молчание.

М а р и я. Пойду внука забавлять . Вы угощайтесь, не стесняйтесь. Пирог попробуйте – со свежими ягодами ... (выходит из дома. Под берёзой – А л е к с а н д р с коляской.)

А л е к с а н д р (тихо). Мама?

М а р и я. Возвращайся в дом, уже замучился без компьютера, я уверена.

А л е к с а н д р. Что случилось?

М а р и я. Все хорошо.

А л е к с а н д р. Ма-ма!

Молчание.

Действительно все в порядке? (кивок) Хорошо, иду ...

М а р и я (покачивая коляску). Люли-люли-люленьки. Прилетели гуленьки. Попросились ночевать, нам Антошечку качать.... Здесь, под березой, которую сажал еще твой дед, тебе должно сладко спаться, мой малыш. Вслушайся в ее шелест ... Бабушка Мария очень любит твою маму. Ты не думай, что это не так. Просто иногда у нас случаются недоразумения. Она не понимает, что я не могу все время уделять только вам двоим, потому что еще, как всегда, есть полно дел. А я не понимаю, почему она не понимает. Видишь, какие они, взрослые, ссорятся по пустякам. Они сели на ворота, а ворота скрип-скрип-скрип. Не будите нам Антошку, наш Антошка спит-спит-спит...

(Тем временем в доме).

О л е г. ...Представляешь? Хотел украсть мою тачку. Я, как увидел, даже не знал, как его лучше...

А л ё н а. Ты любишь эту историю рассказывать. Всегда одно и то же...

О л е г. Не ворчи, Алёнка.

А л ё н а. Лидка, ну, про вашу столичную жизнь более-менее понятно. А доехали как? Не было проблем?

Л и д а. Да нормально ... Представляешь, на трассе в Чехии олень выбежал перед машиной.

О л е г. Ого! Сбили? Насмерть? Что вы с ним сделали? Забрали себе или ...

А л ё н а. Олег!

Л и д а. Нет, удалось объехать ... (М а р и я завозит коляску.)

М а р и я. Ладушки, ладушки! Где были? - У бабушки. Что ели? - Кашку. Что пили? - Бражку.

Л и д а. Приехал мамин мальчик! (берет на руки ребенка.)

А л ё н а (смущенно). Ой, уже восьмой час!

О л е г. Да, что-то мы засиделись ...

А л ё н а. Ну что же. Будем ехать уже. Пока, Лидусь. До свидания, тётя Мария.

Л и д а. Прощайте (целуются, О л е г и А л ё н а выходят, М а р и я и Л и д а остаются вдвоем.) Просыпался Антошка?

М а р и я. Недавно проснулся, пил водичку, грыз бублик (смотрит на ребенка.) А сейчас бабушка откроет тебе банку с малиновым вареньем, домашним, будешь лакомиться с блинами...

Л и д а. Мама, там есть сахар, ребенку нельзя.

Молчание. М а р и я. Я должна сказать тебе кое-что.

Л и д а. Что случилось?

М а р и я. Я должна... (детский плач.)

Л и д а. Мама, нужно еще Антошку помыть и покормить. Как мне всё надоело, как надоело! Пойду завтра в сауну с Алёнкой, посидишь с ним?

М а р и я. Лида, в галерее открывается новая выставка, мне необходимо быть на работе... Может, в другое время?

Л и д а. Конечно, конечно, работа важнее!

Л и д а идет, М а р и я остается одна в комнате. Несколько секунд свет освещает М а р и ю, ее лицо, лишенное выражения. Л и д а идет в комнату А л е к с а н д р а, сам он сидит за компьютером, но когда входит Л и д а быстро берет первую книжку, которая попалась под руки.

А л е к с а н д р. А, это ты, Лида? А я уже... (отложив книжку, опять "засел" перед компьютером.)

Л и д а. Братик мой, у меня есть к тебе просьба...

А л е к с а н д р. Пробежка на километр? Неделю на завтрак жевать твои пшеничные кашки? Очень надеюсь, что нет... Что такое?

Л и д а. Я завтра иду с Алёнкой в сауну. Можешь присмотреть за Антошкой в это время?

А л е к с а н д р. Лида, я не то, чтобы против, но не за горами школа! И вообще...

Л и д а. Значит, ты отказываешься? Тебе тоже безразличен Антошка?

А л е к с а н д р. "Тоже"? "Безразличен"? Да что ты плетешь такое?

Л и д а. Боже, почему раньше до меня не доходило, что вам всем он безразличен!

А л е к с а н д р. Как же ты задолбала! Скорее, что это ты не справляешься со своими материнскими обязанностями, только валишь на других!

Л и д а. Когда ты был маленький, я, когда приезжала к вам, сидела с тобой, нянчилась, а ты...

А л е к с а н д р. Что? Когда это было! Да ты же даже не знаешь, чем я живу, чем интересуюсь, тебе просто наплевать! Как ты можешь что-либо говорить, когда это из-за тебя я сижу в этих чертовых стенах! А сейчас я всем мешаю - только ступлю шаг, сразу бужу, мешаю кормить, спать, есть, мешаю твоему ничегонеделанию, в конце концов!

Л и д а. Саша, ты сейчас выведешь меня!

А л е к с а н д р. Да! Ведь это из-за твоего долбанного образования родители продали нашу четырехкомнатную квартиру в городе!

Л и д а (кричит). Саша, не смей такое говорить! (выходит из комнаты.) Да вам наплевать на меня и Антошку! А мы приезжаем даже реже твоего отца!

А л е к с а н д р. Как ты... (к себе.) Как она мне надоела! Как они все... Пусть держится подальше.

Звук резко захлопываемой двери. Л и д а достаточно громко жалуется на судьбу, но слова её неразборчивы. За окном идёт дождь. В спальне Л и д ы сидит М а р и я и баюкает Антошку.

М а р и я. Дремлешь уже, малыш. Есть дети, которым отдала всю жизнь. Робота по специальности, которая нравится. Есть муж, который хоть и не зарабатывает бог весть как, но сберегли нежность и уважение друг к другу. Правда, работает далеко, редко бывает дома и иногда не с кем перемолвиться словом... И сердце немножко пошаливает. А так - все будто бы хорошо. Но... (Пауза.) Но главное, что ты у меня есть, милый.

Затемнение.

.

К А Р Т И Н А 3

(Ночь; дождь с каждой минутой усиливается. При неярком свете лампы за столом в своей комнате сидит А л е к с а н д р, размышляет).

А л е к с а н д р. Фух, слава Богу, отстали от меня наконец. Конечно, не очень хорошо с моей стороны так говорить. Зато есть время, чтобы... О, Алла написала! Пауза. Первой. О-о...

А л л а. "Привет))".

А л е к с а н д р. Так, главное отписать таким способом, чтобы... "Привет! Как дела?".

А л л а. "Норм. Что делаешь?*".

А л е к с а н д р. Звездочку написала, звездочку написала! Как бы отписать? Как бы... Хм. "Качаю пресс. А ты?*".

А л л а. "Это хорошо;)) Я только что вернулась с танцев".

А л е к с а н д р. "Ясно* Идешь завтра гулять?".

В комнату А л е к с а н д р а заходит М а р и я.

М а р и я. Саша, хочу тебе кое-что рассказать.

А л е к с а н д р (невнимательно). Да, мама.

М а р и я. Когда Лида была маленькой девочкой, так же, как и когда ты был мне до пояса, я за вами постоянно ухаживала и...

А л е к с а н д р. Мама, у меня времени...

М а р и я. Дослушай, пожалуйста. И у меня была надежда, нет, вера, что со временем, когда я уже буду ходить с палочкой, или вообще не буду ходить...

А л е к с а н д р. Терпеть не могу, когда ты так говоришь! К чему это все, мамочка?

М а р и я. ...Да нет, просто когда стану более почтенного возраста, вы будете за мной ухаживать так же. Возможно, и...

А л е к с а н д р. Мама, извини, ты просто не понимаешь, что сейчас у меня очень важная переписка!

М а р и я. Что-то я совсем расклеилась, особенно за сегодня, поэтому...

А л е к с а н д р. Мама, только не сейчас, ты не понимаешь?!

М а р и я выходит из комнаты. А л е к с а н д р смотрит в экран компьютера.

А л е к с а н д р. Блин, что ж я... Из-за какой-то идиотки...

А л л а. "Неа, не смогу, у меня завтра англиский на шесть. Ладно должна уже ити пака))".

А л е к с а н д р. Которая... Черт...

М а р и я делает несколько шагов; слышно, что приближается гроза. М а р и я растирает грудь в области сердца. Перед ней появляется Л и д а. Из спальни доносится плач.

М а р и я. Я тебе должна...

Л и д а. Боже, как же он мне надоел.

М а р и я. Что случилось, Лида?

Л и д а (свирепеет). Этот ребенок мне спать не дает! Я вообще не высыпаюсь! Хронически!

М а р и я. Лидочка, это естественно, мамы всегда не высыпаются, когда имеют маленьких...

Л и д а (громко кричит). Мама, он мне надоел! Каждую ночь просыпается по три-четыре раза, я почти не сплю. Да ты понимаешь или нет?!

М а р и я. Тогда высыпайся днем. Мы с Сашей по очереди будем прогуливаться с коляской, а ты тем временем отдыхай.

Л и д а. Мама, я не могу заснуть днем, ты понимаешь? Не могу! Мне уже не десять лет, чтобы я могла заснуть когда и где угодно. Боже, как он мне надоел...

М а р и я. Материнство должно приносить счастье... Такой возраст Антошки больше не повторится - находи во всём позитив...

Л и д а. Он постоянно ревет! Я не могу, мама, понимаешь, не могу?!

М а р и я. ...а не разочарование. Лида, успокойся... У тебя прекрасный, здоровый, спокойный ребенок. Он как просыпается, так сразу снова и засыпает.

Л и д а. Но я не могу опять заснуть! Достало уже все это!

М а р и я. Я пойду его укачаю. Нельзя так нервничать. Доченька, возможно, проблемы в тебе? Может, тебе обратиться к врачу?

Л и д а. Да что ты несешь?! Как ты можешь?! Знаешь что? Берёзу твою я ненавижу, чтоб ты знала!

М а р и я. Не смей так говорить! Мы квартиру у городе продали ради твоего образования.

Л и д а. Неправда! Это из-за твоего мужа – деревенщины, которого интересует только его земля!

М а р и я. Как ты можешь так говорить про человека, котор [...]

Комментарии  

Sumak
0 #9 Sumak 12 Апреля 2016
Чудова, прекрасна п'єса!
ісаєвич
+1 #8 ісаєвич 14 Ноября 2014
Вася за що не візьметься - все в нього до ладу виходить. Вітаю!
wolodumur kowaluk
+1 #7 wolodumur kowaluk 11 Ноября 2014
Люблю і обожнюю драматургію. Читав із великим захопленням творіння юного автора- Василя Малишка. Молодець, продовжуй писати п'єси, добре, що переклав її російською, відтак твою п'єску прочитає більше відвідувачів нашого веб-порталу.
Ігор Дах
0 #6 Ігор Дах 18 Ноября 2013
Васильку,п*са у Тебе вдалась!!! Молодець!! Хоча, є декілька русизмів. П*єса на високому рівні.
MaLugoVase
0 #5 MaLugoVase 17 Ноября 2013
Дуже приємно це чути від усіх вас. Дякую! Я відредагував п*єсу, але поки що лише українською. Тепер, мені здається, вона виглядає ще краще.
Ректор МАЛіЖу
+2 #4 Ректор МАЛіЖу 12 Ноября 2013
Прочитав п'єсу із великим захопленням. Дуже чудово, що юний автор працює у багатьох жанрах, прагне до самовдосконален ня. Вітаю! Успіхів!
Гера
+1 #3 Гера 10 Ноября 2013
Действительно, читал некоторые старые Васины произведения - ничего не скажу, написано талантливо, но чем дальше, тем у тебя лучше получается. Такие ситуации случаются довольно часто, к сожалению. Но должен сказать что бывают и обратные случаи - любящие дети, и непонимающие родители. Хотя и те, и другие уже могут быть "в возрасте". Таких мамочек, как Лида я не очень понимаю. Раз её раздражают младенцы, зачем нужно было его рожать? Хотя, может, как это нередко сейчас случается, ребенок родился "случайно". Очень здорово, Вась, поздравляю с тем, что вошёл в Лонг-лист.
Костя
0 #2 Костя 09 Ноября 2013
Вася, спасибо что предупредил, что есть русский перевод.

Не очень ожидал, что так все правильно, как мне кажется, написано. Сразу видно, что Вася за то время что я читаю его произведения очень развился. Сюжет мне понравился. Все как в жизни.
MaLugoVase
+1 #1 MaLugoVase 06 Ноября 2013
Це не п*єса велика, це російський варіант унизу. С:

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • У Ведмедя болить зуб

    Sumak Sumak 08 Декабря 2016
    Збивається ритм у другій, першій ...
     
  • Батьківщина

    Sumak Sumak 07 Декабря 2016
    Можливо, ти мала на увазі "рідніше", аніж ...
     
  • До школи

    kartohka12345 kartohka12345 04 Декабря 2016
    Дякую.Я над цим попрацюю.
     
  • Мама

    Sumak Sumak 04 Декабря 2016
    У четвертому рядку перенавантаженн я ...
     
  • Осінь - чаклунка

    Lemeh Lemeh 04 Декабря 2016
    "Наче курчаток їх спатки вкладає" так ...
     
  • Мама

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Згодна з Kris Maks... Однак, як же все-таки ...
     
  • Вірна подружка

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дуже дякую
     
  • Мама

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дякую
     
  • Мама

    Kris Maks Kris Maks 03 Декабря 2016
    Вірш написаний з любов'ю до мами - це ...
     
  • Вірна подружка

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Як для автора-початків ця, оповідання ...