1 1 1 1 1 (1 голос)

ДІЙОВІ ОСОБИ

Іванко – хлопчик років 13.

Дядько Петро – пенсіонер.

Михайло Петрович – власник міні-магазину.

Марія Іванівна – мама Іванка.

Максимко – однокласник Івана.

Семен Іванович – бізнесмен.

Юрій – охоронець.

Олена Сергіївна – жінка бізнесмена.

Віталік – син бізнесмена.

Податківці.

1

Частина перша

Ява І

Двір. Посеред двора сидить старший чоловік і щось вирізує лобзиком на дереві.

Дядько Петро: (мугикає якусь мелодію). Ой, спина вже закам*яніла, а я ніяк не можу відірватись від роботи. (милується своєю роботою). Не картинки, а казка.

Ява ІІ

Заходить Іванко.

Іванко: Дядьку Петре, і не надоїло вам цілий день сидіти над цими картинами? Відпочили б трохи.

Дядько Петро: Ой, Іванку, який відпочинок? Дивись, яка краса. (показує на картинки). Дерева, як живі. А тут ось озерце. А осьдечки...

Іванко: (перебиває). Гарні. Але що ж ви з ними будете робити?

Дядько Петро: Як що? Завтра ж відвезу в Іршаву на базар. Ти знаєш, як їх у мене там швидко розкуповують.

Іванко: Дядьку Петре, а чи не взяли б ви й мене з собою в місто? А то вже надоїло в селі сидіти.

Дядько Петро: А чому б не взяти? От я якраз завтра податок маю платити, то ти й постоїш біля моїх картин. Може, що й продаш, поки я піду в податкову податок платити.

Іванко: (здивовано). Податок? Який податок?

Дядько Петро: А такий. Ось я продаю картини, заробляю гроші і от зі свого заробітку певну суму сплачую державі.

Іванко: Таке скажете: платите державі. Навіщо? Я щось не розумію.

Дядько Петро: Як навіщо? Щоб збільшувався бюджет, щоб покращувався благоустрій держави.

Іванко: М-м-да-а. Цікаво. Ну добре, дядьку. Завтра я зранку до вас і поїдемо платити ваші податки.

(Виходить)

Частина друга

Ява І

Міні-магазин. Продавець працює з калькулятором, щось пише.

Заходить Іванко.

Іванко: Добрий день, Михайле Петровичу. А що це ви там обчислюєте?

Михайло Петрович:Та нічого, Іванку. Кінець місяця, то я підбиваю, скільки мені потрібно податку сплатити.

Іванко: Що? Що? І ви податок платите?

Михайло Петрович:

Аякже. Із свого заробітку я плачу податок.

Іванко: І куди йдуть ті гроші?

Михайло Петрович:Ну, на благоустрій сіл, на виплату пенсій, на медичне обслуговування, на...

Іванко: (перебиває). Ого-го! Цікава річ, оці податки. Дякую, що пояснили Михайле Петровичу. До побачення.

Частина третя

Ява І

Кімната. За столом сидить Марія Іванівна і читає газету.

Вбігає Іванко.

Іванко: Мамо, мамочко. Ти знаєш, про що я сьогодні дізнався.

Марія Іванівна: Про що, синочку? І де ж ти так довго гуляв?

Іванко: Я був і у дядька Петра, і у магазині Михайла Петровича, і я дізнався, що вони сплачують податки, тобто певну суму із свого заробітку відраховують державі. А ще дядько Петро сказав, що всі, хто має прибуток, платить податки. А ти знала про це?

Марія Іванівна: Так, синку, безперечно, знала. Адже і вчителі, і лікарі, і всі, хто працює в державних установах, теж сплачують податки.

Іванко: І ти теж сплачуєш?

Марія Іванівна: Аякже. Я теж, як і всі інші, сплачую податок..

Іванко: Та невже? І куди ж ти несеш гроші?

Марія Іванівна: Я нікуди, синочку, не несу. Тому що при нарахуванні зарплатні у нас відраховують податки відповідно від розміру цієї зарплатні.

Іванко: Он воно що. Цікаво ж як. Та це виходить, чим більша зарплатня, тим більший податок і тим більший буде бюджет у нашій державі.

Марія Іванівна: Молодець, синку. Ти все правильно зрозумів.

Іванко: Мамочко, я побіжу до Максимка і розкажу йому про те, що я дізнався. Можна?

Марія Іванівна: Біжи, синочку, біжи.

Ява ІІ

Марія Іванівна: Як добре, що Іванко цікавиться питаннями економіки нашої держави. Адже саме молодим будувати майбутнє нашої країни.

Частина четверта

Ява І

Вулиця. Хлопчик заглядає у подвір*я Семена Івановича.

Забігає Іванко.

Іванко: Максимку, як добре, що я тебе зустрів, я...

Максимко: (перебиває). Т-с-с-с. Не кричи. Тут якісь люди до Семена Івановича зайшли. Я чув, як вони щось говорили про податки. Ніби він не сплачує якісь податки.

Іванко: Ого. І тут податки. А я якраз і хотів з тобою поділитися, що я дізнався сьогодні цікаве. А ти хоч знаєш, що таке податки?

Максимко: Та не дуже знаю. Але чую, що Семен Іванович не сплачує якісь податки, щось приховує нібито від держави. А це, виходить, злочин.

Іванко: Так, саме так. Це злочин перед народом. Адже як багато він заробляє, а від податків ухиляється. Це не чесно.

Максимко: А ти звідки це все знаєш, великий знаток податків?

Іванко: Я? (з погордою). Це мені Дядько Петро пояснив, а ще Михайло Петрович з магазину. Вони порядочні люди і вчасно сплачують податки.

Максимко: Молодці. А от Семен Іванович...

Частина п'ята

Ява І

Кабінет бізнесмена Свиридова Семена Івановича. Семен Іванович бігає в паніці, бурмочучи щось під ніс.

Семен Іванович: (сам до себе). Так... Це сховати... А це??? Знищити. Ей, Юрію!!!

Ява ІІ

Заходить охоронець.

Охоронець: Викликали?

Семен Іванович: Так. Бери ось ці папери і сховай де-небудь або просто спали. І це теж десь заховай. Швидше.

Охоронець: Слухаюсь, пане.

Виходить.

Ява ІІІ

Заходить Віталік.

Віталік: Тату, а чому ти тут такий безлад зробив?

Семен Іванович: Так треба. Іди у свою кімнату, сховай ноутбук, смартфон і одягнися простіше.

Віталік: Тату, що трапилось?

Семен Іванович: Зараз прийдуть податківці та...

Віталік: (перебиває). А хто такі податківці?

Семен Іванович: Це такі люди, які збирають податки. Я не сплатив податки і ось вони йдуть сюди.

Віталік: А що таке податки?

Семен Іванович: Іди звідси, ти мені заважаєш. Роби, що я сказав. Ясно?

Віталік: (невдоволено). Добре, добре. Йду.

Виходить

Частина шоста

Ява І

Гостьова кімната. Олена Сергіївна ховає дорогоцінні речі. Непомітно заходить Віталік.

Віталік: Мамо, скажи, а що таке податки?

Олена Сергіївна: Ей, відчепись.

Віталік: Зрозуміло. А податки - це добре чи погано?

Олена Сергіївна: Звичайно, це добре. Адже податки вливаються у бюджет країни, а потім звідти виділяють кошти на ремонт доріг, лікарні, школи.

Віталік: А чому тоді тато не хоче сплачувати податки?

Олена Сергіївна: Бо наш тато шкодує грошей для держави, тому і приховує свій прибуток від податківців.

Віталік: Он воно що.

Ява ІІ

Ті ж, Семен Іванович, податківці.

Семен Іванович: Бачите, у мене грошей нема. Бізнес занепав. Ледве вистачає на їжу для сім*ї.

Податківець 1: Так, ми бачимо. Вибачте, але ми все-таки оглянемо вашу квартиру.

Семен Іванович: (схвильовано, метушачись). Добре. Звичайно. Будь ласка.

(Оглядають кімнату)

Податківець 2: Схоже, він каже правду.

Податківець 1: Я і сам бачу. (До Семена Івановича). Ми вам повірили. Тому даємо вам відстрочку на 1 місяць. А через місяць обов*язково сплатіть податки. Добре?

Семен Іванович: Добре, добре. Дякую. Обов*язково.

Податківець 2: На все добре. Успіхів вам.

(Виходять)

Ява ІІІ

Семен Іванович: До побачення. У-у-у-х. Пронесло.

Віталік: (з іронією). Пронесло.

Олена Сергіївна: Мені соромно, Семене, за твій вчинок. Який приклад ти подаєш своєму синові.

Семен Іванович: А що тут такого? Не я один так роблю.

Віталік: (роздумуючи). Так ось чому вчора в нашій школі було так холодно. Це з твоєї вини і з вини таких інших, хто ухиляється від сплати податків.

Семен Іванович: (подумавши, ніяково). Вибачте мені. Я зрозумів, що збагачувати свої статки, обдурюючи інших – це злочин. Через свою жадібність я втратив довір*я найдорожчих мені людей. Завтра ж піду і сплачу податки.

Віталік: Ура! Ура! Мій татко найкращий!

Частина сьома

Ява І

Вулиця. Іванко і Максимко біля хати Семена Івановича.

Максимко: Цікаво, що там у Семена Івановича так довго ці податківці роблять.

Іванко: Пора б Семену Івановичу зрозуміти, що обманювати державу – це погано, це рівносильно обманювати своїх односельчан.

Максимко: (притишено). Тихше, тихше. Ось вони вже виходять. Я думаю Семен Іванович зрозумів свою помилку і тепер він стане справжнім другом податківців.

Іванко: Пішли звідси. Незручно якось.

Максимко: Ай справді, побігли.

(Побігли)

Ява ІІ

Іванко: (притишено). Макс, а знаєш, що мені прийшло в голову. Якби всі, хто отримує величезні прибутки, добросовісно сплачували податки, то як би покращився добробут нашого народу.

Максимко: Відремонтували б вулиці, підвищили б пенсії, побудували б спортзали і багато чого ще б могли зробити.

Іванко: Правильно. (Задоволено). Я от завтра з дядьком Петром поїду в район і сам особисто ознайомлюсь з роботою податківців.

Максимко: А це добре. Бо ми все-таки ще не достатньо знаємо про цей вид діяльності. А варто б дізнатися більше.

Іванко: Я обов*язково завтра про все дізнаюся і тут же тобі розповім.

Максимко: Добре. Все. Тоді, до завтра.

Іванко: До завтра. Я ще забіжу до дядька Петра, чи щось не змінилося, а тоді додому.

(Виходить)

Ява ІІ

Максимко: (задумано). От як би було добре, якби в нас було якнайбільше підприємницької діяльності і якби всі чесно сплачували податки у бюджет країни і цим самим збагачували б добробут нашого народу. От як я виросту, я обов*язково створю якесь підприємство і добросовісно сплачуватиму свої податки. (Помовчавши). Ну все. Я пішов теж додому.

Завіса

Комментарии  

evil-maknae
0 #5 evil-maknae 13 Мая 2014
дякую гарно)приємно)
topolenok
0 #4 topolenok 04 Мая 2014
Интересно. Есть небольшие шероховатости, может быть, но в целом - хорошо. Наглядно и доступно объясняется, что такое налоги, зачем они нужны и как необходимость их платить воспринимается разными слоями общества. Думаю, эта пьеса может быть очень полезна для детей :-)
evil-maknae
0 #3 evil-maknae 25 Апреля 2014
Дякую гарно...)
ісаєвич
0 #2 ісаєвич 25 Апреля 2014
Молодець! Хтось матиме краще уявлення про податок.
Я також "згрішив" на цю тему.
ПОДАТОК

Діти у садочку ростуть, веселяться.
Потім вчаться в школі, щоб були готові
Стати лікарями, може вчителями,
Щоб як мами й тати потім працювати...
Можливо Василько буде агрономом,
Надійка-замрійка піде в модельєри,
Офіцером стане Петрик та Іванко.
Будуть малювати все життя Тетянки,
Алінки й Іринки мріють у артистки.
Юра і Михайло - міліціонери
Микола з Денисом вже давно - шофери,
Федір і Анютка - знатні інженери.
В моряки й пілоти - хваляться Артеми.
Романко й Віталік - мріють лісниками.
Фермерами стануть Оленка й Тарасик.
Вірші Сашко пише - він вже майже класик,
Дуже здивувала Мар'янчина мрія:
Вона - в податківці, як тітка Марія.
Професія дивна, про таку не чули?
Дмитрівна Тетяна, що уже забули,
Головна в районі, в гостях в неї були.
Багато професій, всі вони - хороші.
Щоб збулися мрії, то потрібні гроші:
Щоб була міцною вже Армія наша;
Щоб були здорові діти і дорослі;
Щоб жили спокійно всі люди хороші;
Щоб була в державі високо наука;
Щоб ліси і ріки, і поля, і луки
Веселили око, щоб не було скуки.
Збудувать дороги і, щоб не дешеві,
Теж потрібні гроші з тієї ж кишені.
Бюджетом державну кишеню назвали.
Усі громадяни Законом держави
Доходи повинні задекларувати.
І тут податківець має рахувати
Й податок з доходів до бюджету зняти.
Леді Віка
0 #1 Леді Віка 21 Апреля 2014
:-) :-) :-)

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Батьківщина

    Sumak Sumak 07 Декабря 2016
    Можливо, ти мала на увазі "рідніше", аніж ...
     
  • До школи

    kartohka12345 kartohka12345 04 Декабря 2016
    Дякую.Я над цим попрацюю.
     
  • Мама

    Sumak Sumak 04 Декабря 2016
    У четвертому рядку перенавантаженн я ...
     
  • Осінь - чаклунка

    Lemeh Lemeh 04 Декабря 2016
    "Наче курчаток їх спатки вкладає" так ...
     
  • Мама

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Згодна з Kris Maks... Однак, як же все-таки ...
     
  • Вірна подружка

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дуже дякую
     
  • Мама

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дякую
     
  • Мама

    Kris Maks Kris Maks 03 Декабря 2016
    Вірш написаний з любов'ю до мами - це ...
     
  • Вірна подружка

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Як для автора-початків ця, оповідання ...
     
  • До школи

    Sumak Sumak 02 Декабря 2016
    Лесю, я пораджу тобі дописати ще одну ...