1 1 1 1 1 (4 голосов)

Я встав пізно вночі. Пішов на кухню. Почув тупотіння ніг. Як виявилося, це був Карлик Панч. (Взагалі – це велика театральна ігрова лялька, що висить в нас на стіні, але самостійні нічні його рухи я побачив вперше)…
Він ніс ліхтаря та все щось шукав.
- Що ти шукаєш?
- Де воно? Де воно?
- Вибач, як тебе звати? – Щось я загальмував - спитав те, що і так знав напевне.
- А… що, знайшов? Зрозумів. Воно, воно… Де воно?
- А що ти шукаєш?
- Щастя… Воно… Не підкажеш?
- Я відчуваю його в серці, але це все, що я знаю точно.
Карлик Панч взяв ключик і почав відкривати себе, там, де мало бути серце.
- Я щось не бачу! - Панч трохи не заплакав.
- Не сумуй! Хочеш, я подарую тобі бантик до твого ключа?
- Так, так. І… я бачу щастя!

Комментарии  

MaLugoVase
0 #4 MaLugoVase 16 апреля 2011
Дякую за поради
Оборіна
0 #3 Оборіна 06 декабря 2010
Васильку, зверни увагу на правопис слів і вживання прийменників у і в. Наприклад,висит ь в нас на... Пиши висить у нас на.. Ставимо голосний між приг. і в цьому випадку теж. Кінцівка не дуже вдала.Зміни на щось цікавіше. Ти ж можеж.
ПАПЧ
0 #2 ПАПЧ 14 ноября 2010
Кроме всего прочего, мне понравились здесь диалоги. Автор чувствует напряжение внутри фразы - при таких задатках можно попробовать написать пьесу.
director
0 #1 director 14 ноября 2010
Это намек, что ли на что-то? Шучу... :-)
Папч

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии