1 1 1 1 1 (0 голосов)

З кожним роком осінь вже не та...

Дитинство.

Як же було класно восени в дитинстві. Опале листя, в яке хотілось зануритись по самі вуха, калюжі, в яких стрибаєш, як ненормальна, незважаючи на те, що вся в багнюці, мокнеш під дощем, бо лінь брати парасолю, але тебе розпирає від щастя... Де та безтурботна осінь тепер? Де?

Тепер.

З кожним приходом осені з'являється все більше того клятого сезонного "НЄ", так звана "осіння хандра". Негідниця, доводить до спустошення та корозії почуттів. Ностальгія за спекотним літом, моментами, які не дають безповоротно падати духом, адже один спогад малює на обличчі широчезну усмішку. Саме в цю пору загострюються усі наші почуття, емоції, і ти, наче вагітна жінка, то регочеш як дика, то ревеш вже за кілька хвилин.

Дратівливість.

Ахх, як виводить із себе ця " стабільна нестабільність". Мозок викидає лише дешеві думки... розумієш, що тобі потрібна розрада, а не розрядка як влітку.На всі пропозиції, у всіх випадках хочеться кричати "НЄ"!!! "НЄ" не рухайте мене, "НЄ" не говоріть до мене, "НЄ" "НЄ" "НЄ", навіть у погляді, мов блискавка спалахує це "НЄ". А душа вимолює тої осінньої весняності, та все марно. А згодом без запрошення вривається...

Апатія.

Нічого не хочеш, нічим не цікавишся, вже й кричати не кричиш, просто існуєш, живеш за звичкою, і лише мрієш про ту "казковість", яку подарує тобі зима.

Поверніть дитинство хоч на осінь...

Комментарии  

ісаєвич
0 #2 ісаєвич 03 Ноября 2015
Для мене осінь буває ще й такою

ОСІНЬ КРАСНА
Осінь пензликом чарівним
Шле етюди нам свої,
То холодні, хроматичні,
То гарячо розписні.
Вчора надто жовтолистим
Мені видася дубок.
Нині вогняно-червоним
Сяйнув звабливий горбок.
Нині стрімко протікає
Милий слуху потічок.
Завтра впалим листям вкрились
Витік потічка й горбок.
Сонце вкрадці п'є в затінку
Роси райдуги бутон,
Осені новий промінчик -
Призми-рйдуги дружок.
Пташки-гості все частіше
Провіряють ключа стрій.
Інші, то аборигени,
Метушаться біля стріх.
Холодком війне в обличчя,
Тільки ступаш за поріг.
Росу вросиш - і розбудиш,
Сон травинки скік з-під ніг.
Осінь мила, осінь красна,
Пора холоду і мрій,
На побачення! Цілунком
Губи милої зігрій!
ісаєвич
+1 #1 ісаєвич 03 Ноября 2015
Усі ми часто ловимо себе на думці, що осінь вплинула на наш настрій, налаштувала на меланхолійний лад. І тоді починаємо недолюблювати її за сум, печалі, дратівливість, апатію тощо. Як тільки таке відчуємо у собі, слід негайно все це зупинити і не дати осені стати нашим діагнозом. Це я десь таке чув.
Мені здається, що і П. Грабовський часом недолюблював цю пору року, але як.
Осінь
Осінню дмухнуло, -
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.

Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.

Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.

Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Апокалипсис

    2006f 2006f 28 Марта 2017
    Большое спасибо! :-)
     
  • Апокалипсис

    Гера Гера 27 Марта 2017
    Очень-очень круто. Буду ждать ...
     
  • Поетові

    Sumak Sumak 26 Марта 2017
    Дякую, дослухаюся до ваших порад.
     
  • Встреча

    Феечка Феечка 25 Марта 2017
    Умничка) Прекрасное стихотворение)Т акое ...
     
  • Шпатель

    kartohka12345 kartohka12345 24 Марта 2017
    Чудовий вірш! Цього року я теж брала ...
     
  • “Приручив...”

    Sumak Sumak 23 Марта 2017
    Цікава розповідь!
     
  • Сизий вечір наступає

    Вікта09 Вікта09 22 Марта 2017
    Дуже дякую за відгук! Мені дуже приємно!
     
  • Счастье - оно рядом...

    Феечка Феечка 22 Марта 2017
    Ну да, так лучше) Спасибо большое ...
     
  • Весна

    topolenok topolenok 22 Марта 2017
    Думаю, эта миниатюра может быть отличным ...
     
  • Шпатель

    topolenok topolenok 22 Марта 2017
    Колись допомагала батькам робити ремонт ...