1 1 1 1 1 (0 голосов)

З кожним роком осінь вже не та...

Дитинство.

Як же було класно восени в дитинстві. Опале листя, в яке хотілось зануритись по самі вуха, калюжі, в яких стрибаєш, як ненормальна, незважаючи на те, що вся в багнюці, мокнеш під дощем, бо лінь брати парасолю, але тебе розпирає від щастя... Де та безтурботна осінь тепер? Де?

Тепер.

З кожним приходом осені з'являється все більше того клятого сезонного "НЄ", так звана "осіння хандра". Негідниця, доводить до спустошення та корозії почуттів. Ностальгія за спекотним літом, моментами, які не дають безповоротно падати духом, адже один спогад малює на обличчі широчезну усмішку. Саме в цю пору загострюються усі наші почуття, емоції, і ти, наче вагітна жінка, то регочеш як дика, то ревеш вже за кілька хвилин.

Дратівливість.

Ахх, як виводить із себе ця " стабільна нестабільність". Мозок викидає лише дешеві думки... розумієш, що тобі потрібна розрада, а не розрядка як влітку.На всі пропозиції, у всіх випадках хочеться кричати "НЄ"!!! "НЄ" не рухайте мене, "НЄ" не говоріть до мене, "НЄ" "НЄ" "НЄ", навіть у погляді, мов блискавка спалахує це "НЄ". А душа вимолює тої осінньої весняності, та все марно. А згодом без запрошення вривається...

Апатія.

Нічого не хочеш, нічим не цікавишся, вже й кричати не кричиш, просто існуєш, живеш за звичкою, і лише мрієш про ту "казковість", яку подарує тобі зима.

Поверніть дитинство хоч на осінь...

Комментарии  

ісаєвич
0 #2 ісаєвич 03 Ноября 2015
Для мене осінь буває ще й такою

ОСІНЬ КРАСНА
Осінь пензликом чарівним
Шле етюди нам свої,
То холодні, хроматичні,
То гарячо розписні.
Вчора надто жовтолистим
Мені видася дубок.
Нині вогняно-червоним
Сяйнув звабливий горбок.
Нині стрімко протікає
Милий слуху потічок.
Завтра впалим листям вкрились
Витік потічка й горбок.
Сонце вкрадці п'є в затінку
Роси райдуги бутон,
Осені новий промінчик -
Призми-рйдуги дружок.
Пташки-гості все частіше
Провіряють ключа стрій.
Інші, то аборигени,
Метушаться біля стріх.
Холодком війне в обличчя,
Тільки ступаш за поріг.
Росу вросиш - і розбудиш,
Сон травинки скік з-під ніг.
Осінь мила, осінь красна,
Пора холоду і мрій,
На побачення! Цілунком
Губи милої зігрій!
ісаєвич
+1 #1 ісаєвич 03 Ноября 2015
Усі ми часто ловимо себе на думці, що осінь вплинула на наш настрій, налаштувала на меланхолійний лад. І тоді починаємо недолюблювати її за сум, печалі, дратівливість, апатію тощо. Як тільки таке відчуємо у собі, слід негайно все це зупинити і не дати осені стати нашим діагнозом. Це я десь таке чув.
Мені здається, що і П. Грабовський часом недолюблював цю пору року, але як.
Осінь
Осінню дмухнуло, -
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.

Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.

Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.

Швидко погнав води
Струмок бистрохвилий;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • У Ведмедя болить зуб

    Sumak Sumak 08 Декабря 2016
    Збивається ритм у другій, першій ...
     
  • Батьківщина

    Sumak Sumak 07 Декабря 2016
    Можливо, ти мала на увазі "рідніше", аніж ...
     
  • До школи

    kartohka12345 kartohka12345 04 Декабря 2016
    Дякую.Я над цим попрацюю.
     
  • Мама

    Sumak Sumak 04 Декабря 2016
    У четвертому рядку перенавантаженн я ...
     
  • Осінь - чаклунка

    Lemeh Lemeh 04 Декабря 2016
    "Наче курчаток їх спатки вкладає" так ...
     
  • Мама

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Згодна з Kris Maks... Однак, як же все-таки ...
     
  • Вірна подружка

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дуже дякую
     
  • Мама

    Nataly Nataly 03 Декабря 2016
    Дякую
     
  • Мама

    Kris Maks Kris Maks 03 Декабря 2016
    Вірш написаний з любов'ю до мами - це ...
     
  • Вірна подружка

    topolenok topolenok 03 Декабря 2016
    Як для автора-початків ця, оповідання ...