1 1 1 1 1 (0 голосов)

В наше время клипы пользуются огромной популярностью. И лично я не знаю ни одной известной группы, которая бы не снимала ролики на собственные песни. Вот только годные клипы можно пересчитать по пальцам. Ведь нужно снять подходящий по смыслу песни видеоряд, при этом в клипе не должны непосредственно иллюстрироваться слова композиции.

Я не особый фанат рока, у большинства рок-групп у меня есть несколько любимых песен. Исключение составляет Би-2, у них я могу слушать все подряд песни, не морщась и не переключая. В данной статье я собираюсь рассмотреть их самый новый клип «Лайки». Так уж получилось, что я сам собирался снимать ролик о людей, застрявших в социальных сетях. Но почти сразу откопал клип Трофима «Интернет», а спустя месяц свой ролик выпустили Би-2.

Итак. В самом первом кадре мы видим портрет мисс Президент. Кончики волос у нее покрашены в розовато-красный цвет, кадр сменяется, и мы видим почти такой же портрет, висящий в школьном классе над доской. Что режиссер хотел нам этим сказать? Мне кажется, что данный кадр является полной противоположностью реальности – президент женщина, и вместо строгости – розовые кончики. Поместив этот кадр в самое начало клипа, нам скорей всего хотят сообщить, что не нужно воспринимать всерьез, так это есть на самом деле весь клип или какую-то его часть. Смотрим дальше. Перед нами класс – только девочки, учитель тоже женщина. Сразу замечаем, что все они чем-то объединены. Чем же? У всех учащихся есть что-то розовое, это ленточки в волосах, розовые портфели. Розовый мел и телефон у учительницы, делающей селфи. Значит, всех их что-то объединяет. Опять-таки что же? Прислушаемся к словам песни: «Рвется от нагрузки всемирная сеть». Телефон учительницы, надпись на доске про Интернет, и упоминание вслух всемирной сети, позволяет подумать, что ученицы и учительница связаны между собой нахождением в виртуальной реальности. А последующий кадр подтверждает это – девочки с телефонами в руках становятся вокруг учительницы.

miss president

1 1 1 1 1 (2 голосов)

pidkova na schasta

Кажуть: «Знайдеш підкову на дорозі — матимеш щастя». І це доволі давня приказка.

Справді, з підковою пов'язано багато повір'їв, однак їх не варто сприймати за щось серйозне. Так, наприклад, аби в домі панував достаток, добробут, уся сім'я була щасливою, прибивали на одвірку (над дверима) підкову. Прибити у середині хати — означало, щоб щастя не виходило з неї, не покидало; прибити знадвору — щоб щастя входило, прибувало. Аби лихий «не псував» коней, корів, не забирав в останніх молоко, підкову прибивали до порога хліва, і то її ріжки мали вказувати на вихід з приміщення, а не на вхід, щоб відлякувати нечисту силу, щоб не сміла заходити. Мовляв, «рогатий рогатого боїться»...

Ох, а який смачний український рогалик у вигляді підкови! Зрештою, хліб святий на столі — це завжди щастя! І дай Бог, щоб у кожного було вдосталь хліба на столі і до хліба!

1 1 1 1 1 (2 голосов)

yak znayti biliy grib

Приятель мого тата - Володимир Сенюк років тридцять захоплюється "тихим полюванням". Ще школярем любив ходити у ліс по гриби. Спочатку з дідусем та батьком, а потім сам. Тож, як кажуть, він заповзятливий грибник зі стажем.

Не завжди йому щастить, бува, що повертається додому з порожнім кошиком, однак ніколи не бідкається, бо, насамперед, отримує задоволення від спілкування з її величністю Природою, наснагу від прогулянки лісом, де людина, наче очищається, стає добрішою.

Але цього літа Володимиру Сенюку таки пофортунило. Наприкінці червня знайшов на лузі біля лісу здоровенного гриба-дощовика. Спочатку подумав, що це якийсь "аномальний" білий гарбуз виріс. Та ні, коли пригледівся ближче, гриб! Ледве вмістив у торбу, і то довелося розрізати навпіл. Задля цікавості пішов у продуктовий магазин, аби зважити знахідку. Продавець залюбки зважила й очам не повірила. Переклала на іншу електронну вагу, може, якась неточність.
- Все правильно, - захоплено промовила, - чотири кілограми! Ні грама менше, ні грама більше.

1 1 1 1 1 (4 голосов)

kirovograd

На світі є багато різних країн. Та мені пощастило жити в мальовничій країні Україні. У маленькому місті Кіровоград. Ні, це не просто місто. Це велика скарбниця історії, краси та духовності. Тут є дуже багато пам'ятників та скульптур. Справді, мені приємно прокидатися з думкою, що я живу в Кіровограді. А також в моєму містечку є чудовий дендрологічний парк, в якому є багато чудових дерев, тисяча різних видів тюльпанів та чимало атракціонів, але все ж найцікавішим в цьому парку є різні візерунки, викладені живими квітами. А з колеса огляду видно всю красу мальовничого містечка. А ще ми маємо Ковалівський парк, але він трохи скромніший.

1 1 1 1 1 (2 голосов)

divchata

Люблю Зелені свята, Трійцю чи, як ще їх називають - П'ятидесятницю, бо відзначають на 50-тий та 51-ший дні після Великодня, і завжди у неділю та понеділок. За церковним календарем, це - Зіслання Святого Духа та Святої Животворної Трійці. Я з батьками неодмінно зустрічаю їх у с. Реклинець Сокальського району, у дідуся Миколи і бабусі Ярослави. Адже у селі - храмове свято. Старенька дерев'яна церква, побудована у 1842 році, освячена саме на честь Пресвятої Трійці. Тож відбуваються урочисті Богослужіння з водосвяттям, освяченням зілля тощо за участю багатьох священиків.

1 1 1 1 1 (3 голосов)

Не знаю, як в інших країнах, але в Україні інфраструктура кінотеатрів занепала. Вони функціонують хіба що у великих містах. І то глядачі збираються на перегляд культових, розрекламованих, "розкручених" кінострічок. Багато хто з юних навіть гадки не має, що таке колективний перегляд кіно, що таке справжні кінозал та кінотеатр.

Відродити добру давню традицію взялися священики і парафіяни греко-католицької церкви Священомученика Йосафата м. Червонограда. В актовій залі храму (а вона вміщує понад 400 глядачів) щосуботи транслюють духовні фільми для молоді. На безкоштовний (!) перегляд кінострічок запрошуються не тільки парафіяни храму, а й представники інших конфесій, церков, усі бажаючі. Це ще й екуменічний діалог (благо, що в Червонограді немає міжконфесійних непорозумінь) молодого покоління. Бо всі ми — під Єдиним Богом!

А самі фільми, які розповідають про життя Ісуса Христа, Богородиці, подвиги Святих Апостолів, про історії зі Старого Завіту неабияк збагачують духовно.

film

1 1 1 1 1 (2 голосов)

Здавалося б, вже хочу бути самостійним, трохи "допікає" контроль з боку батьків (визнаю: нічого поганого в цьому нема), але важко уявити світ без рідної матусі Оксани, її доброти, ласки, любові, опіки, повсякденної турботи. Тож прикро дізнаватися зі ЗМІ про те, як деякі матері (якщо їх так можна назвати) залишають немовлят ще у пологовому будинку, віддають у сиротинці. І наскільки треба низько впасти тим татам і мамам, яких позбавили батьківських прав. Так і хочеться подивитися їм у вічі і запитати: "Хто ж на схилі літ подасть вам горнятко води?..".

1 1 1 1 1 (1 голос)

Не вірю пересторогам, забобонам, прикметам! Мова не про народні прогностичні прикмети, завдяки яким можна завбачити погоду, а про ті, що "прогнозують" нещастя, невдачу.

Приміром, чорний кіт перебіг дорогу — лиха не оминути. Як засіб убезпечитися — тричі сплюнути через плече... Марновірство, та й годі!

Пригадав церковну проповідь старенького священика — отця Дмитра Дмитраша. Йому вже 85 років! Звертаючись до пастви, він промовив:

- Ну що завинив перед вами отой чорний котик, що перебіг дорогу?! Ніжне, миле, муркотливе створіннячко. Навпаки, посміхніться до нього — і вам стане приємно на душі. Усе живе хоче ласки! Невже він може принести нещастя?!.. До марновірства вдається той, у кого непевна, хитка християнська віра.

Щодо мене, то дуже люблю котиків. І чорних, і білих, і сірих, і рижих... Мене й тепер батьки жартома називають Котячий Тато. Але я не соромлюся цього, посміхаюся.

1 1 1 1 1 (1 голос)

москва-петушки

Жанр этого прозаического произведения автор характеризует как поэму, и, о, да, я согласен с тем, что это поэма – в связи с эмоциональностью, смыслами, которые перевешивают сюжет, и неким пафосом (главное – оправданным, что, впрочем, отводит также к драматургии и трагедии в частности). Но также и нет, это не поэма, никак не поэма – это ...

1 1 1 1 1 (1 голос)

barvlito

Виявляється, що важко і навіть трохи боязко писати про того, кого добре знаєш. Принаймні, так сталося у мене.

З письменником і видавцем з Червонограда Ігорем Дахом, куратором місцевого відділення Міжнародної Академії літератури і журналістики, попри велику різницю у віці, ми давно друзі. Свої дитячі книги (в автора їх уже загалом добрих чотири десятки, в т.ч. і для дорослих) він дарував мені з теплими автографами, щирими побажаннями. Перші з них отримав тоді, коли ще був дошкільником. У подарованих виданнях насамперед розглядав малюнки (а що ще робить дитина у такому випадку?!), потім щось читав по складах під «пильним наглядом» батьків, а далі тато і мама самі читали мені тексти вголос, а я переповідав, заучував напам’ять вірші. Ось так цікаво проходив вечір. Саме Ігор Дах став хресним батьком моєї першої збірочки прозових етюдів «Люблю все живе!», яка отримала високі відзнаки на конкурсах «Рекітське сузір’я» (друге місце) та ім. Володимира Дроцика (перше). Завжди уважно слухаю поради Ігоря Тимофійовича, що стосуються літератури і журналістики.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Ялинка Вікторії Стасів

Новорічну ялинку з хвої, можна замінити альтернативною, яку легко створити своїми руками - мета акції, що щороку проводить Львівський еколого-натуралістичний центр за підтримки управління екології та благоустрою Львівської міської ради. Цьогоріч у 22-гий раз проводилася акція «Збережи життя ялинці», яка показала, як можна з допомогою побутових матеріалів виготовити новорічну красуню без шкоди для навколишнього середовища.

Школярі Львова виставили перед міською радою ялинки, виготовлені із паперу, картону, ниток, стрічок, пластикових виделок і бляшанок, сіна та шищок. З кожним роком кількість робіт і їх якість стрімко зростає. Цьогоріч було представлено 103 роботи з 58 шкіл Львова.

1 1 1 1 1 (1 голос)

lesnay

Мне подарили старую книгу, которая называется "Лесная газета". Писатель Виталий Бианки ее написал. Так я сначала думала. Потом оказалось, что вся книга состоит из отдельных рассказов. Которые написали ребята. Живущие в разных местах. Кто в пустыне, а кто и в лесу. Книга очень толстая. У нее уже обложки отцепились. Но это очень интересная книга. В ней про все. И про ласточек, как они селятся и где. И про то как растет лес. И про жуков и животных.

1 1 1 1 1 (1 голос)

staricki

Хто з телеглядачів не бачив кінофільмів, знятих за мотивами водевілів Михайла Старицького (1840-1904 рр.) «По-модньому», «За двома зайцями»?.. Таких важко назвати. А що вже говорити про сучасну телепостановку останнього за участю Максима Галкіна та Алли Пугачової. Переглядати кінострічку ніколи не набридне, особливо напередодні Нового року і в Різдвяні свята. Воно дуже подобається молоді, вражає незлобним, добрим, щирим гумором.

Його п'єси «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці», «Талан», «Оборона Буші», «Остання ніч» й інші не сходять зі сцен українських театрів. Залишив він по собі й частину творів, написаних російською мовою,зокрема історичні романи про добу Богдана Хмельницького «Перед бурею», «Буря». Писав вірші. Один з них – «Ніч яка місячна, зоряна, ясная» - став народною піснею.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Сьогодні я б хотіла зробити огляд надзвичайної пригоди Більбо Беггінса та екранізації цєї книги. Та для початку, думаю слід сказати кілька слів про автора цієї дивовижної повісті – Джона Рональда Руела Толкіна.

tolkien

Зовсім не випадково автор «Хоббіта» англійський письменник. Популярність фантастики була дуже сильною в англійській літературі, проте, не через недолік в реальності.

Довге життя Дж. Р.Р. Толкіна почалось в Африці, неподалік від Кейптауна в 1892 році. Враження раннього дитинства – степи, пишні оазиси, незрозумілий, чужий, проте, захоплюючи цікавий побут корінних чорних жителів цих країв (його на декілька днів «викрав» слуга – негр, щоб представити золотоволосого білого малюка у своєму селищі) – міцно закріпились в пам'яті у майбутнього письменника. Коли Йолкіну було 3 роки мати відвезла його у Англію, через рік помер батько, а в 12 хлопчик став круглою сиротою. Тут, на – щастя, попіклувалась рідня – закінчивши школу в Бірмінгемі та виявивши в собі надзвичайну здібність до мов, він поступив у Оксфордський університет.

1 1 1 1 1 (1 голос)

best-of-2013-300x300

Минув 2013 рік... Рік, який для музики, запам'ятався багатьма подіями. Нові альбоми, пісні, відкриття, кінець кар'єри деяких виконавіців... Про це і не тільки в цій статті.

1 1 1 1 1 (1 голос)

Все знают, как выглядит книга. Но сегодня я расскажу про книгу, которая выглядит очень необычно. По большому счету это не совсем книга. Это подборка склееных и сшитых страниц. Сам текст напечатан на печатной машинке. И буквы просто очень плохо читаются. Как напечатано на обложке, книга издана в 1980 году после смерти поэта Владимира Высоцкого.

samizdat1

1 1 1 1 1 (1 голос)

С прошлого года я начал читать книги Олега Верещагина. Дело было осенью, я искал своим младшим братьям аудиокниги, чтобы они их слушали перед сном. Крапивина они всего переслушали, так что я, в ту пору знавший из современных писателей лишь одного хорошего - Владислава Петровича, стал вводить в поисковик: "Книги похожие по тематике на книги Крапивина" и т.д. Ничего существенного я не отыскал. Тогда стал просматривать комментарии к аудиокнигам. И нашел одну запись: "Вырос на книгах Крапивина. Может посоветуете что-нибудь похожее?" И внизу был целый ряд авторов, всех которых я знал, кроме Олега Верещагина. На одном торренте я нашел раздачу аудиокниги "Все приключения Олега". Решил послушать, отзывы были хорошие. В цикле "Приключения Олега" две книги - первая "Если в лесу сидеть тихо-тихо или секрет двойного дуба" и вторая - "Прямо до самого утра, или секрет неприметного тупичка". Если кто-то будет искать и запутается, то вторая книга выходила в издательстве под названием "Горячий след".

1 1 1 1 1 (1 голос)

У квітні в Тернополі відбувся конкурс «Книгарня моєї мрії» від книгарні «Ярослав Мудрий». Він був присвячений Всесвітньому дню книги. Я та дві мої однокласниці – Попів Христина та Бицко Іра вирішили взяти в ньому участь. Я написала вірш, а мої подруги малювали.

Здавши роботи ми чекали що буде потім. Адже до нагородження залишалося декілька днів!

Ввечері – 22 квітня, за день до нагородження мені подзвонили, і сказали, що мене та подруг чекають завтра на нагородженні. Я була дуже рада, і одразу повідомила Христинку та Іринку.

Наступного дня, тільки й про це було мови: «А коли? А що? А як? Чи ми встигнемо? Чи отримали ми щось»?

1 1 1 1 1 (1 голос)

depeche-mode

22 березня 2013 року, легендарний британський гурт Depeche Mode випустив свій 13-ий альбом під назвою Delta Machine.

33 років музичної кар'єри, тисячі концертів у різних країнах світу, сотні пісень - такі підсумки можна скласти на данний момент, щодо Depeche Mode. Коли музикантам перевищує за 50 років, то чекати від них чогось грандіозного не варто. Принаймні, від цих британців.

Минулий, дванадцятий альбом Depeche Mode, вийшов під назвою Sound Of The Universe у 2009 році. Ця робота музикантів отримала різні відгуки від критиків. Хоча більшість схилялася до того, що альбом не зовсім вдалий. З цією думкою можна погодитися. Принаймні, мені самому. І от новий Delta Machine! Який він? Давайти розберемося детальніше.

Альбом розпочинається з пісні "Welcome To My World". Дуже і дуже оригінальний початок. Немов би, ми Depeche Mode і в нас тут своя атмосфера. Сама пісня є досить непоганою, хоча на початку цьої балади явно забагато синтезаторний рифів. Але далі поступовий перехід у приспів, після якого розумієш: з голосом у Дейва Гаана все в порядку!

Далі йде "Angel". Одна з найкращих, на мою думку. Синтезаторні рифи з вокалом Гаана переходять у прекрасний приспів, який зачаровує. Сама пісня не найкраща, але приспів дорого коштує, тому "Angel" є гарною піснею.

1 1 1 1 1 (1 голос)

У цій статті поділюся з вами враженнями від фільму "Брат", який нещодавно переглянув. Цей фільм був випущений у 1997 році. Я вирішив подивитися його зараз тому, що дещо чув про нього від батьків, і, крім того, буквально кілька днів назад помер режисер цієї кінострічки, Олексій Балабанов. У головній ролі знявся молодий російський актор Сергій Бодров.

brat

 

Комментарии