Обожнюю квітучий звіробій,
Ніжний аромат його та колір.
Зірву його, і буде тепер мій.
Прикрашу ним шовковий комір.

Обожнюю медовий аромат,
В захваті від кожної пелюстки.
Це безперечно щастя препарат,
Коли душа втомилася від пустки.

Обожнюю плести з нього вінки,
Хоч він ламкий, та не плететься швидко.
Я в серці залишу запах п'янкий.
Звіробій – моя чарівна квітка.

Борьба за звание лучшего отгадывателя викторин сезона 2016-2017 гг. продолжается! И сегодня наш детский сайт предлагает вашему вниманию новую литературную викторину - по знаменитой сказке «ПРИКЛЮЧЕНИЯ ЧИПОЛЛИНО» известного итальянского писателя и сказочника Джанни Родари! Викторину составили наш автор Леся Максим и её мама Кристина.

------------------

Боротьба за звання кращого відгадувача вікторин сезону 2016-2017 рр. триває! І сьогодні наш дитячий сайт пропонує вашій увазі нову літературну вікторину - за знаменитою казкою «ПРИГОДИ ЦИБУЛІНО» відомого італійського письменника і казкаря Джанні Родарі. Вікторину склали наша авторка Леся Максим та її мама Крістіна.

Якби мене запитали: «Кого з птахів наших лісів ти назвав би «екзотичним»?», то, не вагаючись, відповів би: «Сойку!». Цілком згоден, що комусь подобаються інші птахи. Приміром, прекрасна золотиста іволга. Саму її не бачив (тільки на фото та малюнках), але голос чув.
— Це — іволга співає, — підказав старший дядечко.

Зате бачив її гніздо у лісі, гойдалося високо на гілці дерева, мов та люлечка.

Не менш симпатичний, також золотистий, зі строкатим хвостиком, мов у дятла, довгодзьобий одуд. Коли настовбурчить свого чубчика, то стає схожим на папугу. Кажуть: «Свище, мов у дудку грає». Але і його бачив тільки на фото...

Ну, а чим завинив всюдисущий (і лісовий, і польовий, і парковий, і сільський, і міський...) горобчик?.. І він симпатичний! Звеселяє нас весною, стає бадьорим, азартним, безперервно цвірінькає, купається у калюжах води-сніговиці, наче хоче розбудити нас, людей, від зимової сплячки: «Прокиньтеся! Розкрийте очі! Весна іде!..».

Та все ж, подобається мені сойка! Мабуть тому, що частенько зустрічав її і в лісі, і на узліссі, і в парку, і в селі... Хоч орнітологи вважають її лісовим мешканцем, але, як бачимо, вона не тільки мешканець лісу. У вирій не відлітає, зимує у нас, тож, звісно, ще пізньої осені перебирається ближче до людський поселень.

Сойка — справді гарна! Розміром з голуба. Верх тіла світло-коричневий, низ світліший. Надхвістя, підхвістя, горло й пляма на крилі білі. На крилі ще є яскраво-блакитна пляма з дрібними поперечними смугами. Хвіст і кінці крил чорні. Але під сонячним промінням чи на снігу вони переливаються у темно-синій колір. (Тому у народі птаха називають — сайка синьокрила). Верх голови світлий, рябий або темний. Від дзьоба до шиї — чорні «вуса». (Як завжди, змальовуючи словесні портрети пернатих, у таких випадках користуюся біологічними довідниками). Живиться сойка комахами, насінням, плодами, жолудями. Нерідко розорює гнізда інших птахів, як правило, дрібних. От, злодійка!..

Чому, немає поруч тебе, чому?
Між нами давно вже спалені мости.
Коли вірші присвячуєш йому,
А у листах ти згадуєш прости.
Чому у грудях серце не живе?
Стає мов камінь, та не б'ється.
Коли зі мною нема тебе,
Душа болить, на волю рветься.
Чому, без тебе нема сонця?
Дощем небо завжди плаче...
Стражданням цим нема кінця,
Ти помираєш наче.
Чому твій біль, моя журба,
А ти мене не чуєш?
Хіба цього хотіла я...
Ти вихор, наче все руйнуєш!
Чому, скажи немає ночі?
Немає місячного сяйва.
Долі дивишся ти в очі.
Вона мовчить... ти ніби зайва.
Чому, так часто згадую тебе?
Того, хто ранив мою душу.
Не зможу я пробачити себе,
Але забути тебе мушу.

Лисичка Сестричка і Вовчик Братик
Жили були Лисичка сестричка і Вовчик братик. Наступила зима. Вже небуло їжі.А вовк такий голодний.Пройшов тиждень.Гуляє вокв по снігу!Проходить вовк попри лисичиної хатки пахне пиріжками. Вовк стукає у віконце стук-стук.Підходитьлисичка до віконця і запитує:
-Що тобі треба вовчику?
А він їй:
-Лисичко рідненька у гости будь ласка пиріжком.
-Ні вовчику попереду ще 2 місяці!У менеж небуде що їсти. Йди собі рибки в оболонці налови.
-Ні я тебе знаю.
Пішов вовк далі назустріч йому зайчик.
-Зайчику,зайчику підскажи де можна відбути їжу .
-Вовчику піди до діда-огородника
Пішов попросив діда і охо роняє.....Пройшло трохи часу,вовк гарно виконував все,що казав йому дід.Стеріг город ніч і день.- Ну каже дід.Був хорошим ти мені робітником,Гарно стеріг молоді саджанці.Прийшов час тебе винагородити тебе,вовче.Дав йому дід мішок овочів та фруктів. Вовк подякував, та й пішов.Іде він повз хатину,де жила лисиця,а вона помітила його крізь віконечко
І каже лисиця: вовчику братику поділися будь ласка гостинцями
-А вовк каже лисиці:ні лисичко-сестричко якщо я стобою поділюся то мені не вихватить на місяць а ти же мене знаєш а люблю смачненько їсти а ти мене не вгостила пиріжками
-А лисиця каже :ну вовчику будь такий хороший поділися а то я вже немаю іжі
-Ну добре -каже вовк
-І дав лисиці їжі
А лисичка і каже вовчикові
-Вовчику-братику давай я тобі віддячу і покликала вовчика на обід
-Лисиска з тієї їжі наварила картоплі.
-По обідали вони і каже вовк
-Ой лисичко дуже дякую за обіт
-Ой вовчику що ти кажеш це я тобі маю дякувати ти ж мене спас від голоду
-Вовк каже лисичці
-А давай с тобою дружити?
-Лисичка каже
-Давай
-От і дружать вони дружно і щасливо
Вот і казочці кінець а хто слухав той молодець

1 вересня 1 вересня
Добрий день рідна школо
Школо рідна наша ти
Нас ти зустрічай

Україна рідна мова
Тияк перлина золота
Наша рідна батьківщина,
Люблю тебе шаную я
Моя ти рідна УКРАЇНА
Я тебе люблю

Рідна українська мова
Як перлина золота
І мов зоря ранкова
Поволі содила щодня

Уважаемые пираты и пиратки!

Сообщаю вам, что как и было заявленно, 3 декабря, то есть в субботу, в 21:00 по времени Екатеринбурга, или в 19:00 по времени г. Москва, или в 18:00 по времени Киева состоится встреча с продюсером фильмов Дмитрием Воробьевым!

Просим подготовить вопросы!

Ваш Папч

Хтось вірить у Діда Мороза, хтось у Святого Миколая, хтось — в обох, бо приносять подарунки... Звісно, мова про маленьких діточок. І як прикро стає на душі, охоплює якесь розчарування, коли дізнаєшся, що ці подарунки поклали під подушку чи новорічну ялинку батьки. Втім, і далі хочеться вірити у добру казку. Вірте! Бо, якби не було цієї прадавньої прекрасної традиції, то ніхто нічого б не дарував один одному на Миколая чи Новий Рік. Навіть мені — 16-річному таки хочеться заглянути у ніч на Миколая під подушку. І то вибирає таку мить, коли я не побачу, як кладе. Як би пильно не спостерігав. Не дивуйтесь, але так само і мої батьки завжди отримують щось від нього. Чудотворець ще ніколи не оминав нашу домівку. Кожному щось приносить. Приносить, що може, бо зростання цін торкається і Його Святості. Однак такі подарунки — особливі, пам'ятні!

Вірю у Святого Миколая, вірю в силу молитви до нього, зокрема на оздоровлення, особливо, коли молишся за ближніх. Він уміє вислухати і допомогти у скрутну хвилину. Переконувався у цьому не раз! Адже, на відміну від казкового Діда Мороза, Святий Отець Миколай — цілком реальна постать.

Майбутній Чудотворець народився близько 280 року у місті Патарі (Мала Азія). Вже змалку прославився даром творити дива. Після смерті батьків свою спадщину, навіть не вагаючись, роздав убогим, дітям-сиротам, а сам вів строге аскетичне життя у молитві та пості. За доброчинність і праведність його обрали єпископом Мір Ликійських. Він втихомирював бурю на морі, подавав руку потопаючому, зцілював хворих (і все через молитву!), визволяв із в'язниці незаконно засуджених, підкидав сиротам золоті монети, і то робив так, щоб ніхто не здогадався, від кого ця пожертва... Створені ним дива годі злічити. Творить він їх і тепер.

Святий Отець Миколай взяв участь у I Вселенському церковному Соборі (325 р.), на якому було проголошено Символ християнської Віри, що згодом, з деякими доповненнями на інших Соборах, відобразилося у повсякденній молитві Вірую. Помер достойник 19 грудня 345 року. Слово "помер" не вельми хочеться вживати. Краще — відійшов по Божу Нагороду, відійшов у Вічність. Його поховали у соборному храмі міста Мір, а на початку XI століття тіло Святого перенесли до італійського міста Бар.

...Я тоді був ще зовсім малим, відвідував дитячий садочок. Перед самим святом Миколая поїхав з батьками у село до дідуся і бабусі. А як же інакше?!.. Дідусь — Микола! У нього іменини та ще й день народження. Святий Миколай заздалегідь приніс мені подарунки і, як запевнили батьки, якщо буду слухняним, то ще щось й у селі знайду під подушкою. Миколай з Неба все бачить, де ти перебуваєш.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Звіробій

Лерія Кот
09 Декабря 2016

Обожнюю квітучий звіробій,
Ніжний аромат його та колір.
Зірву його, і буде тепер мій.
Прикрашу ним...

В «КЛАДОСКОПЕ» новая конкурсная викторина!

Папченко
07 Декабря 2016

Борьба за звание лучшего отгадывателя викторин сезона 2016-2017 гг. продолжается! И сегодня наш...

«Екзотичний» птах наших лісів

Лехман Маркіян Тарасович
05 Декабря 2016

Якби мене запитали: «Кого з птахів наших лісів ти назвав би «екзотичним»?», то, не вагаючись,...

Чому, скажи чому

Крістіна Максим
04 Декабря 2016

Чому, немає поруч тебе, чому?
Між нами давно вже спалені мости.
Коли вірші присвячуєш йому,
А у...

Казка про лисичка і вовчик

Наталія Чонка
03 Декабря 2016

Лисичка Сестричка і Вовчик Братик
Жили були Лисичка сестричка і Вовчик братик. Наступила зима....