Уважаемые наши пираты и пиратки, а также граждане взрослые!
Предлагаем вашему вниманию новую викторину в разделе «КЛАДОСКОП» нашего сайта, викторину по повести Майн Рида «Морской волчонок»!

Шановні наші пірати і піратки, а також громадяни дорослі!
Пропонуємо вашій увазі нову вікторину в розділі «КЛАДОСКОП» нашого сайту, вікторину за повістю Майн Ріда «Морське вовченя»!

Внимание! Сегодня, 7 января 2017 года:

Кавалером ордена второй степени «СЕРЕБРЯНАЯ ЗВЕЗДА» становится пользователь сайта «Сокровища Папча» Юлия Моисеенко (ник Юля). Награждается за инициативу при создании новых проектов нашей детской республики и за проявленные ею при этом организаторские способности.

Медалью «SNAIPER» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Леся Максим (ник kartohka12345) - за активное участие в работе нашего конкурса викторин, а также за творческий подход к созданию аудиокомпозиций для нашего радио.

Совет модераторов сайта «Сокровища Папча»

.........................

Увага! Сьогодні, 7 січня 2017 року:

Кавалером ордена другого ступеня «СРІБНА ЗІРКА» стає користувач сайту «Скарби Папча» Юлія Мойсієнко (нік Юля). Нагороджується за ініціативу при створенні нових проектів нашої дитячої республіки і за проявлені нею при цьому організаторські здібності.

Медаллю «SNAIPER» нагороджується користувач сайту «Скарби Папча» Леся Максим (нік kartohka12345) - за активну участь у роботі нашого конкурсу вікторин, а також за творчий підхід до створення аудіокомпозицій для нашого радіо.

Рада модераторів сайту «Скарби Папча»

Вони стоять у коморі, в сільській хатині бабусі Лесі, нікому не потрібні, припадають пилюкою, нудьгують за зимою та за... мною, очікують, що знову всядуся на них і помчу з гірки у долину. Там, у темному приміщенні, вони навіть не знають, чи то літо надворі, чи білосніжна зима, згубили відлік часу. Давно вже не катаюся на них, бо виріс з цього віку, ровесники засміють. Але все ж вони для мене дорогі. Ці санчата подарував дідусь Роман (придбав на пенсію), коли мені було щойно три роки. Чомусь особливо вкарбувався у серце цей епізод. Згадую його часто-часто, як пам'ять про дідуся. Його не стало, коли я навчався у другому класі.

З теплотою згадую й те, як дідусь Роман возив мене, ще зовсім малого, на санчатах, розповідав веселі історії. З плином часу забув багато деталей, тільки не ці епізоди. Один з них і тепер викликає щиру посмішку.

Він у дитинстві мав розумного пса — вівчарку Полкана. Запрягав його у санки, сам всідався у них, на довгу палицю чіпляв ковбасу і тримав її перед носом пса. Той біг за ковбасою і волік за собою транспортний засіб з пасажиром. Звісно, за таку працю винагороджував Полкана тією ж ковбасою. Згодом розумний пес і без такого трюку катав хлопчину на санчатах, за що також отримував "ковбасну винагороду". Як же не віддячити вірному другові?!.. Однак батьки невдовзі розкрили таємницю, куди щезає ковбаса (дідусь потайки цупив її для Полкана). Ох, і "вкатали" йому! Та ще й за ніщо накричали на пса і посадили на ланцюг...

Коли я трохи підріс, вже сам катався на санчатах. Весело було спускатися з гори. А ось підніматися... Але, як кажуть, "любиш їздити - люби і санки возити".

...Дивлюся на них і знову згадую теплоту, ласку дідуся Романа.

Ех, не пропадати ж добру! Вирішив подарувати ці санчата своєму двоюрідному братику Миколі. Йому — третій рочок. Зробив це якраз перед святом Миколая. Дитячій радості не було меж!

...Нема дідуся Романа, тільки з фотографій посміхається до нас та в теплих спогадах. Тепер на санчатах, придбаних ним, катається інших хлопчик — такий же непосидючий і вертлявий, як і я в дитинстві. Отже, вони — потрібна річ, ще комусь послужать...

Спасибі, дідусю Романе!

рождественская ярмарка

Этот фоторепортаж я сделала 4-го декабря на ярмарке «Европейское Рождество», которая ежегодно проходит у нас в Екатеринбурге в Литературном квартале и которую организуют генконсульство Германии, городская администрация и Объединённый музей писателей Урала (однажды я уже рассказывала о ней, два года назад). Хотела выложить этот пост 25-го числа - скоро новогодние и рождественские праздники, и многие наши друзья празднуют в этот день Рождество (по римо-католическому календарю). Но так получилось, что этот день был очень горестным - разбился самолёт, погибли люди, и рассказывать об увеселениях было неуместно и невозможно... Потому выкладываю эти фото сегодня. Я думаю, что когда люди не дико и бесчинно веселятся, а радуются чему-то красивому, хорошему, доброму - то это хорошо. И если вы поглядите на эти фото и порадуетесь, то этот мир станет немножечко лучше, чем был. Одна моя знакомая мудрая женщина говорит, что искусство - это единственное, что оправдывает существование человечества. Наверное, она права. И мне ещё кажется, что настоящее искусство не может существовать без любви к людям. Без любви в искусстве нет смысла, и нет Бога (или если вы не верите в Бога, назовите как-нибудь иначе это отсутствие Чего-То, Без Чего Нет Ничего). Я не знаю, зачем происходит в мире столько несправедливых вещей. Не знаю, можно ли сделать так, чтобы они никогда не происходили, и из моих поступков в том числе. И что нас ждёт впереди, каково будущее человечества - не знаю, и не могу вообразить. Но попытаться что-нибудь исправить и изменить, наверное, всё-таки можно.

 

Кажется, вступление получилось немного сумбурным. Но у меня сейчас такая каша в голове... температура и слишком, слишком много всего. Извините. Дарю вам этот рождественский фоторепортаж, друзья. С наступающими праздниками! Пусть у вас всё будет хорошо.

Елизавета Глинка

Удивительная вещь. Последнее время многие мои собеседники не знают что такое хорошо, что такое плохо. Я не шучу. Путаются в двух соснах.
- Ну, если тебя обворуют, разве это хорошо? - спрашиваю.
- Ну, может и хорошо, - кокетничают собеседники. - Может у меня украдут то, про помощи чего я сделаю зло.

Удивительная наивность... или не наивность, а отстраненность, безволие, думалось мне. Казалось, достаточно почитать такому взрослеющему гражданину детскую книгу Маяковского, чтобы понять, что:

Вітаю усіх маліжан, своїх друзів, побратимів по перу, наставників з наступаючим Новим Роком і Різдвом Христовим!
Зумисне роблю це заздалегідь. Адже сьогодні — 24 грудня — у Вселенській Церкві Святий Вечір.
У нашій сім'ї повелася добра традиція: ставимо і прикрашаємо ялинку саме перед Різдвом за римо-католицьким календарем. Отож народження Ісусика святкуємо двічі: і 25 грудня, і 7 січня (за календарем церков східного обряду).
Нехай Дитятко Боже принесе Вам мир, злагоду, здоров'я, творчу наснагу, пишного дідуха, барвисту ялинку і смачну кутю!
Веселих свят!
Щиро Ваш — маліжанин Маркіян Лехман.

За східним календарем 2017-тий — Рік Півня. Однак ця свійська птиця доволі популярна й в українському фольклорі, прадавніх віруваннях.

Як оповідають народні перекази, повір'я, крик півня, що віщує наближення дня, відганяє від хати нечисту силу, злих духів. У численних оповіданнях про відьом, чортів, упирів та інших демонічних істот людина, яка протистоїть потойбічному світові, повинна протриматися цілу ніч, поки не заспіває півень. Тоді нечиста сила змушена буде відступити, інакше назавжди заклякне. Пригадайте повість Миколи Гоголя "Вій", принаймні, художній фільм, знятий за її мотивами.

Збереглося багато народних переказів, коли чорти хотіли скинути на церкву, монастир чи село велетенський камінь. Вже й викотили його на високу гору. Але як тільки тричі заспівали півні на світанку, лиходії щезли, а камінь так і залишився на горі, наче застиг. (Наприклад, такий переказ поширений у селищі Підкамінь Бродівського району на Львівщині).

Давно не размещал никаких новостей о съемках. Не хочу оправдываться десятым классом и занятностью в театре-студии. Съемки прекратились в общем-то из-за череды неудач с камерой. Во-первых, свою самую первую Panasonic я успешно потерял вместе с сумкой и фотоаппаратом. Оставил в автобусе. Вот так вот... Купил я, значит, вторую камеру, почти такую же. Проработал она полмесяца и крякнула. Вот так как-то. Но руки я не опускаю. И с новогодних каникул начинаю работу над новым роликом. Будет он сниматься по песне Владислава Крапивина:

Холодным пеплом замело их след,
Но мальчики стоят и ждут ответа —
Все те, кто, появившись на земле,
Не дожил до тринадцатого лета.
Их бесконечный строй угрюм и тих,
Шеренги, словно траурные ленты.
Так что же вы не взглянете на них
Премьеры, полководцы, президенты?

Всё тише барабанщики стучат,
Но гаснущий их марш зовёт к возмездью.
И вот горит последняя свеча,
Горит среди галактик и созвездий.
Картонный город съела темнота,
Угасли оробелые огни там.
Но эта свечка светит неспроста —
Она горит на бочке с динамитом.

Пускай весь мир вокруг уныл и хмур,
Свеча горит во тьме неугасимо.
Зажгли её, как жгут бикфордов шнур,
Сгоревшие мальчишки Хиросимы.
Её спокойный свет неумолим,
Не гаснет пламя, как бы мрак ни вился.
Свечу шесть барабанщиков зажгли
От тлеющего пепла Саласпилса...

Опять беда сжимает города,
Как проволока вокруг запретной зоны.
Но снова прорастают сквозь года
Мальчишки, как стальной посев Язона.
Негаснущей свечи спокойный свет
Горит на их клинках звездою красной
И может быть, здесь кроется ответ,
Хотя ещё не точный и не ясный...

Теперь от страха гаснут фонари
От Балтики до Крыма и Кавказа...
Скажите, кто услышит детский крик,
Когда звереют дизели спецназа?
Скажите, кто поймёт, как в эти дни
Зажатый детской болью мир непрочен?
И что во тьме спрессован динамит,
И что фитиль у свечки всё короче...

Записью минусовки займется мой хороший знакомый, который в ролике эту песню и исполнит. У него своя студия записи. С записью вокала сложнее, но это разрешимо. Вообще идея клипа - показать бесстрашных мальчишек прошлого века и нашего времени и то, что на них и держится наш мир.

(Зі спостережень, занотованих у фенологічний щоденник)

Зима. Сніг. Мороз. Холодно і голодно пташкам. Тож, як кажуть, зима — не мати, а голод — не батько! Під товстим шаром снігу, тим паче, якщо внизу ще й утворилася крига, дрібним пернатим годі знайти насіння рослин, яке опало влітку, восени. У селах для них прохарчуватися значно простіше. Можуть поласувати тим, чим господарі підгодовують домашню птицю — курей, качок, гусей, індиків. А в містах?.. Доводиться розраховувати тільки на годівничку, якщо добра рука прикріпила її на дереві, особливо, коли годівничка не буває порожньою. Зрештою, годівнички знайдеш і в сільських садах. Так добрі господарі дякують птахам, що борються зі шкідниками.

У Червонограді на центральній площі міста чуйні люди час від часу підгодовують голубів. Щось із цього «святкового столу» перепадає і дрібним пташкам. Але так, мабуть, не в кожному місті, містечку. Може, я й помиляюся. Сороки, ворони, галки не пропадуть. Знаходять для себе харчі у смітниках. Розумію, що це дещо гидко звучить. А коли дошкуляє мороз, то всідаються на місцях, де прокладено під землею теплотраси, і гріються. Одного разу прорвало теплотрасу. Посеред зими завирував «гарячий гейзер». І щоб ви подумали?.. Ворони влаштували собі колективну купіль. Однак трасу швидко відремонтували, безкоштовну лазню для ворон закрили.

...У нашому дворі на горобині висить годівничка. Відверто кажучи, на знаю, хто постарався. Це не просто годівничка, а щедра багата хата! Кожен щось підсипає. Тут на пташок завжди чекають крихти хліба, насіння соняшника, зерна пшениці (закупили на різдвяну кутю і є надлишок), навіть хтось не пошкодував жменьку гречки та пшона — також «смаколики» для пернатих.

Обожнюю квітучий звіробій,
Ніжний аромат його та колір.
Зірву його, і буде тепер мій.
Прикрашу ним шовковий комір.

Обожнюю медовий аромат,
В захваті від кожної пелюстки.
Це безперечно щастя препарат,
Коли душа втомилася від пустки.

Обожнюю плести з нього вінки,
Хоч він ламкий, та не плететься швидко.
Я в серці залишу запах п'янкий.
Звіробій – моя чарівна квітка.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Нова вiкторина! По повести Майн Рида «Морской волчонок»!

Папченко
13 Января 2017

Уважаемые наши пираты и пиратки, а также граждане взрослые!
Предлагаем вашему вниманию новую...

Указ о награждении! - Указ про нагородження!

Пирателисса
07 Января 2017

Внимание! Сегодня, 7 января 2017 года:

Кавалером ордена второй степени «СЕРЕБРЯНАЯ ЗВЕЗДА»...

Санчата

Лехман Маркіян Тарасович
05 Января 2017

Вони стоять у коморі, в сільській хатині бабусі Лесі, нікому не потрібні, припадають пилюкою,...

рождественская ярмарка

Подарок радости и печали

Алька Алфёрова
27 Декабря 2016

Этот фоторепортаж я сделала 4-го декабря на ярмарке «Европейское Рождество», которая ежегодно...

Елизавета Глинка

Что такое хорошо...

Александр Иванович
25 Декабря 2016

Удивительная вещь. Последнее время многие мои собеседники не знают что такое хорошо, что такое...