23-тя година, землю оповили нічні сутінки, здається, вже все село заснуло, а мені спати не хочеться. Майже весь день допомагав дідусеві і бабусі у полі на жнивах. Приїхав у село на літні канікули, тож як не допомогти! Насипали у мішки обмолочене комбайном зерно пшениці, потім привезли їх кіньми додому і переносили золотий врожай на горище, розсипали для провітрювання і просушування. Коли завершили роботу, пішов скупатися у річці Желдець. Її дно місцями вкрите синьою глиною, яку навіть використовують для лікування. Мабуть ота річкова вода, синя глина враз зняли втому, додали наснаги, бадьорості.
...По телевізору дивитися нічого. Ноутбук зі собою не брав. Але не вважаю, що відірваний від “цивілізації”. У селі якось забуваєш про це. Тут панує “цивілізація Природи”, патріархальної духовності і спокою (хоча фізичного спокою у своїй праці селяни ніколи не мають), тут панує краса. Словом, зовсім інший світ, такий щирий і добрий.
Відчинив навстіж вікно своєї кімнати, увімкнув настільну лампу і став читати книгу. Віє приємною прохолодою. Легко дихати після денної спеки, тим паче, коли перебував під пекучим сонцем у полі. П'янить аромат квітів, які посадила бабуся у садку. А на столі бабуся поставила ще й букет польових квітів — білі ромашки, голубі волошки, червоний мак, золотистий звіробій (дивом потрапив у поле, бо росте у лісі), синій цикорій. Все прикрасила стеблами полину. Зверху його листочки зелені, а знизу — срібні. Гарний букет, справжня народна флористика! З неба посміхається до мене місяць і звабливо підморгують дівчата-зорі. Здалося, що награють Місячну сонату Бетховена. Люблю цю мелодію. Хоча сам твір композитор написав зовсім за інших обставин. Картину скрашує пізній спів птахів. Їм також чомусь не до сну.
Невдовзі почали збиратися гості. На світло настільної лампи крізь прочинене вікно почали злітатися метелики — сірі, бурі, сині.., різнокольорові, з цятками і без цяток на крильцях, з геометричними візерунками і смугасті, мов зебра... Таких я ще не бачив. Вони стали кружляти навколо лампи, водити веселий танок, а потім вмить розлітатися по кімнаті. Скільки їх вже назбиралося?... Не можу полічити. Понад десяток, не менше.
Один метелик сів на етажерку з книгами. Обрав для читання роман Олександра Дюма “Три мушкетери”. Схвалюю його вибір. Цікавий твір! Та скоріш за все метелика привабив червоний колір обкладинки. Він якось надто яскраво сяяв від електричного світла.
Відклав книжку. Пробую щось писати. Та куди там! Рудий метелик вмостився мені на голову, плямистий прилип до носа, що віджену, він облетить довкола лампи — і знову на носа. Вже набридло махати рукою, змирився з такою участю. А метелик-зебра сподобав собі ручку, гойдається на ній, коли пишу...
Раптом щось каменем перелетіло через вікно і відразу опинилося на моєму ліжку. Це кіт Орфей повернувся з нічного полювання на мишей, а, може, ходив на вечорниці до сусідської киці. Він любить зі мною поспати. Ляже біля ніг і солодко муркоче цілу ніч.
Бачу, що Орфей чатує на метеликів. Хоче ловити. Тільки цього бракувало, щоб наробив гармидеру у кімнаті!
- Випроваджу на двір! - гримнув на кота.
Той відразу все збагнув. Скрутився на ліжку клубочком і заснув.
Я ще довго милувався метеликами. Та час позбутися цих гостей. Але ж не буду їх ловити і “випихати” за вікно. Вимкнув світло, взяв кишеньковий ліхтарик і вийшов з ним у сад. Намочив ноги у прохолодній росі. Навпроти відчиненого вікна увімкнув ліхтарика. На його світло почали вилітати з кімнати гості-метелики і зникати у нічній пітьмі. Все, мов у казці.
...Час спати. Здавалося б, тільки заснув, а тут півника наш горланить, сповіщає господарів про світанок. Доти буде горланити, допоки бабуся не нагодує його і курей сніданком — тими ж зернами пшениці з нового врожаю.
Піднімаюся з ліжка, бо обіцяв вигнати вранці корову на пасовисько. Годин п'ять спав, але міцним сном, тож не відчуваю, що недоспав. Так можна відпочити тільки у селі!.00531774

Хто де з пернатих мостить свої гнізда, а дрімлюга — просто на землі під кущем чи біля старого порохнявого пенька, а то й серед високої трави на узліссі або галявині, також не нехтує лугом. Цей птах трохи більший за шпака, верх тіла сірувато-бурий, чорно-сірий, строкатий. Дзьоб дуже короткий, зате широкий. Висиджує здебільшого одного-двох пташенят. Здавалося б, їм у гнізді на землі вкрай небезпечно, адже, безпомічні, будь-якої миті можуть потрапити на обідній стіл до хижака. Та це не так! Вони вміють себе захищати, наводити страху на ворогів, і в цьому я переконався.

ptah drimluga

...Гуляв якось вранці лісом, збирав у берестяний кошик ранні ягоди малини. Враз під кущем щось чорно-сіре на мене агресивно зашипіло, та ще й розкрило пащу. Спочатку оторопів, закляк, а через мить дременув подалі від небезпечного місця.
— Здоровенна гадюка! — промайнула думка.

Рибалимо з татом на Західному Бузі. Непогано клює. Та не так спостерігаємо за поплавками, як за парою куликів — болотяних птахів, слухаємо їхній веселий свист. Ті раз по разу забігають у воду і спритно ловлять довгими гострими дзьобами дрібнесеньких верховодок.

Зазвичай, кулики живуть серед боліт парами. Тільки під осінь збираються у зграї з новим потомством. Серед боліт і харчуються. Коли вже зовсім впроголодь, то з'являються на березі річки, інших відкритих водойм, аби "порибалити". Самець трохи більший від самиці, дзьоб у нього довший, тож, здавалося б, йому легше ловити рибку, але, як побачили, ні, обоє вправні риболови.

У Червонограді вийшов друком перший номер літературно-мистецького та історико-краєзнавчого альманаху "Солокія". Ініціатори видання — місцеві меценати Михайло Чемерис і Михайло Махник. Це доволі об'ємний, на 180 сторінок формату А4 часопис, ошатно оформлений і якісно віддрукований у ТзОВ "Червоноградська міська друкарня". Він приурочений 325-літтю Кристинополя-Червонограда.

Що ви робите, коли холодно?.. Одягаєте теплі речі, без нагальних потреб не виходите на вулицю, вип'єте горнятко гарячого чаю. А що робити квітам?.. І вони знайшли пристосування: як правило, більшість з них перед похолоданням згортають пелюстки, а то й взагалі не розкривають їх, буває, що можуть “ховатися”...

cikoriy

У нашому дворі росте кілька кущиків цикорію. Його ніжні голубі квіти трохи нагадують за формою ромашки, трохи волошки. У народі цю рослину називають — петрів батіг, довгі стебла якої справді нагадують батіг. Цвіте вона ледь не все літо, але найактивніше розквітає перед церковним святом Петра і Павла (12 липня). Вельми цікаво поспостерігати за нею.

инфо

Внимание! Уважаемые пользователи! Сегодня (29.06.2017) на сайте «Сокровища Папча» проводятся технические работы. На время их проведения некоторые функции сайта будут отключены, или же могут работать некорректно. Просим отнестить к этому с пониманием.

Администрация сайта

......................

Увага! Шановні користувачі! Сьогодні (29.06.2017) на сайті «Скарби Папча» проводяться технічні роботи. На час їх проведення деякі функції сайту будуть відключені, або ж можуть працювати некоректно. Просимо поставитися до цього з розумінням.

Адміністрація сайту

Розпочалися мої останні літні канікули. Наступного року закінчую школу. Вирішив кілька днів погостювати в дідуся і бабусі у селі, допомогти у полі, на сінокосі. Тут завжди цікаво, весело, а ще став свідком кумедної пригоди...

Одні господарі придбали у лісовому мисливському господарстві живого не вельми великого дикого кабанця — підсвинка (так у нас називають). Адже готувалися до весілля і вирішили запекти його для молодят та гостей. Облаштували для кабанця вольєр. У молодят вже й день шлюбу наближався. Недовго залишилося кабанцю тішитися ситним життям.

Відчувши, що скоро стане “весільною жертвою” (звісно, тут я пожартував), дикий веприк знайшов у вольєрі лаз і подався навтьоки. Щастя, що це побачила господиня і наробила галасу на все село. Першими поспішили за втікачем сусіди — здорові чолов'яги. Один грав у футбол, інший служив прапорщиком у прикордонних військах, років три, як звільнився у запас. Обоє вміють швидко бігати. Та кабанчик, виявляється, ще спритніший. Відразу замахнувся на марафон. Не наздоженеш! Дядечки вже видихнулися, а він петляє вулицями села, хоч би що. Хтось спробував перегородити вепру дорогу, так той ледь з ніг не звалив. А господиня ще й наказала: “Брати тільки живим!...”.

kaban

Вечер первого июня. Лодки на городским пруду.
Если бы была импрессионистом, то написала бы, наверное, картину...

lodki

Внимание! Сегодня стартовал очередной наш детский литературный конкурс «Большое летнее приключение - 2017»! Очередной, потому что конкурс наш проводится уже в пятый раз! Приглашаем всех принять участие. Всех детей! Впрочем, на странице конкурса: http://skarb-papcha.ru/ru/konkursy/bolshoe-letnee-priklyuchenie-2017.html все условия прописаны.

Как найти на сайте страницу конкурса? Видите справа меню - белые буквы на зелёном фоне? Найдите в нём слово «Конкурсы» и выберите «Большое летнее приключение - 2017».

Председатель конкурсного жюри, пират ПАПЧ

......................................

Увага! Сьогодні стартував черговий наш дитячий літературний конкурс «Велика літня пригода - 2017»! Черговий, бо конкурс наш проводиться вже в п'ятий раз! Запрошуємо всіх взяти участь. Всіх дітей! Втім, на сторінці конкурсу: http://skarb-papcha.ru/uk/konkursy/velika-ltnya-prigoda-2017.html всі умови прописані.

Як знайти на сайті сторінку конкурсу? Бачите праворуч меню - білі букви на зеленому тлі? Знайдіть в ньому слово «Конкурси» і виберіть «Велика літня пригода - 2017».

Голова конкурсного журі, пірат ПАПЧ

большое летнее приключение 2017

Первый летний закат 2017 года

Внимание, юные пираты и пиратки! Напоминаем, что сегодня в «Газетище» проходит фотофлешмоб! По традиции, 1 июня, в самый первый вечер лета мы фотографируем закат солнца! Фотографируем в разных странах, городах и сёлах. Так, чтобы в кадре было видно заходящее солнце, а сбоку - ладонь фотографа.

Всех ребят, кому интересно, приглашаем участвовать! Подробности читайте в «Газетище», в разделе фоторепортажей.

Модератор Пирателисса
 

Комментарии

Новенькое в блогах

00531774

Літня ніч

Лехман Маркіян Тарасович
27 июля 2017

23-тя година, землю оповили нічні сутінки, здається, вже все село заснуло, а мені спати не...

ptah drimluga

Пташеня дрімлюги

Лехман Маркіян Тарасович
24 июля 2017

Хто де з пернатих мостить свої гнізда, а дрімлюга — просто на землі під кущем чи біля старого...

Плач кулика

Лехман Маркіян Тарасович
22 июля 2017

Рибалимо з татом на Західному Бузі. Непогано клює. Та не так спостерігаємо за поплавками, як за...

Альманах для дорослих і дітей

Лехман Маркіян Тарасович
15 июля 2017

У Червонограді вийшов друком перший номер літературно-мистецького та історико-краєзнавчого...

cikoriy

Куди ховаються квіти?..

Лехман Маркіян Тарасович
10 июля 2017

Що ви робите, коли холодно?.. Одягаєте теплі речі, без нагальних потреб не виходите на вулицю,...