Вчера со мной произошло два замечательных события, которыми поделюсь с вами.

Событие первое - я бежала и спешила, по пути заглянула в почтовый ящик - и обнаружила там настоящее бумажное письмо! И оно оказалось для меня! Вот сюрприз. Такой красивый конверт с «облепиховой» маркой, а в конверте - художественная открытка, и цветочная записка, и пиратская записка на пергаменте, и ещё маленькая марочка... Не удержалась, и прочла всё прямо на улице на бегу. Юля, Ваня - спасибо вам огромное, друзья! Я так рада! Электронные письма часто бывают важными - без них наша жизнь уже никуда, но как же всё-таки здорово получить письмо, написанное человеком от руки.

письмо

vorobey

У нас зимой в этом году были крепкие морозы. А у меня на балконе кормушка. И иногда около кормушки форменное побоище - визг, писк, крики... Несколько раз поднимал пострадавших в драке синичек, отогревал и отпускал. Но на этот раз получилось не совсем, как всегда. Точнее, совсем не как всегда получилось.

Внимание! Важное сообщение! Если нажать здесь справа в меню кнопку «НАШЕ РАДИО», то окажешься на нашей радиостанции «SEMPER PRIOR».

К этому моменту уже состоялось четыре эфира. Ребята, желающие принять участие в качестве журналиста радио (на украинском языке тоже) и выступить в эфире радиостанции - просим обращаться к Юле Моисеенко (см. в «Совете сайта») или писать на е-майл Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Там же, на сайте радиостанции, можно и просто прослушать наши радиоэфиры!

Ваш пират Папч

Трапилася нагода побачити у дворі міської багатоповерхівки веселе дійство, вважайте, розіграну «акторами» байку. Але для кота — це прикра пригода...

На молодій березі поміж гіллям всілася сорока. Ні, на відміну від ворони, без сира у дзьобі.
— Ох, і ласий гостинець буде для мене! — подумав товстий чорний кіт під деревом, що аж облизався. — Зараз її упіймаю.

Вискочив на дерево (опинився не так вже й далеко від сороки) і в напрузі, готовий будь-якої миті кинутися на неї, став підкрадатися. Сорока враз розкусила котячий намір, але вирішила покепкувати з нього. Чим ближче підкрадався кіт, тим вище й вище птаха перестрибувала з гілки на гілку. Нарешті добралася до верхівки берези, де лишень тонесенькі гілочки. Словом, заманила кота у пастку-халепу. Сороці хоч би й що, вправно балансує, а вгодованому котові важко втриматися.

Кіт доволі набрав мисливського азарту і стрибнув на сороку. Птаха цієї миті — пурх у небо. Тонесенька гілочка не втримала кота і, гойднувшись, «кинула» хижаком об землю. Метрів чотири летів без парашута. Приземлився у калюжу. Вискочив з неї, мов ошпарений, хоча вода була холодна, бо рання весна, опісля завмер, не може второпати — що трапилося?..

Оговтався. Сорока тим часом знову сіла на гілку берези, ледь не над головою кота, скоса глянула на нього і задоволено заскреготала:
— Ну що, спіймав облизня? Може, ще пограємось у лови?..

Кіт не знав, що відповісти... Аж раптом прочинилися двері під'їзду. Виглянула господиня і гримнула на кота:
— Бачила крізь вікно твої пригоди, Мурчику, бачила... Добряче погуляв та ще й скупався... Машір додому!
(«Машір!» - галицький діалект слова «іди!»).

Ображений, обдурений сорокою кіт, з очима, сповненими провини, почалапав, опустивши голову, до господині.

Ех, не його день...

У бабусиному садку росте молода берізка. Колись тато й мама посадили. Ми ще ніколи не брали з неї соку, вважали: не доросла, аби людей частувати. І цієї весни не збиралися робити такого. Однак спокусив дятел, підказав, що у її стовбурі, гіллі сповна забурлив цілющий сік.

Кмітливий птах побачив відвислу гілку, трішечки надламану, а саме з цього місця сочилися краплини, забарабанив кілька разів по ньому, далі міцно вчепився за гілку кігтями, повис вниз головою, підставивши розкритого дзьоба під крапельки. Про такі дива я чув не раз, але ніколи не бачив.
- Може, і нас почастує берізка, - сказала бабуся Леся, що теж спостерігала за дятлом, прибираючи торішнє опале листя у садку.

Весняного теплого дня я зробив невеличку «ранку» у стовбурі дерева, з якої у літрову банку скапував солодкуватий напій. За день і ніч назбиралася майже повна посудина. Скажете, що мало? Але ж берізка молода, тендітна. Вранці ми змінили посудину, зробили нову «ранку», бо попередня вже затягнулася (загоїлася), втім, до вечора сік ледь закрив дно. Все одно смачний!
- Невже весь забрали?!. - у розпачі запитую бабусю. - Що ж тепер буде з берізкою?..
- Соку в неї вдосталь! - запевнила бабуся. - Тільки-от вночі вдарить мороз. Так перед різким похолоданням берези згортають свою «кров».

Справді, вночі вдарив мороз...

Всем привет) Я выпала из жизни сайта... Просто потому что я ездила в удивительное место, страну детства - в Артек.

Три недели счастья, улыбок, дружбы. Горы, море, солнце и радость, которая не кончается...

В Артеке я обрела очень много новых друзей. Поняла всю ценность дружбы...

У нас еще снег лежит, а в Крыму уже цветы цветут. В Артеке мы ездили на разные экскурсии, но самая запоминающася была в город-герой Севастополь... Когда мы проезжали по улицам этого города, гуляли по набережной, я невольно представляла себе, что тут же был В.П. Крапивин, и еще я вспоминала книжки его...

В общем все так замечательно, что я даже не могу описать... Только сегодня приехала домой. Я вас всех очень люблю.

v arteke 2017

Внимание! Представляем в разделе «КЛАДОСКОП» нашего детского сайта новую литературную викторину - по замечательной повести Гавриила Троепольского «Белый Бим Чёрное ухо»! Викторину составили юная пиратка из команды нашего детского сайта-фрегата Леся Максим и её мама Кристина. Приглашаем всех желающих ребят и взрослых принять активное участие в разгадывании! Конкурс викторин продолжается!

Ваш Папч
---------------

Увага! Представляємо в розділі «КЛАДОСКОП» нашого дитячого сайту нову літературну вікторину - за чудовою повістю Гаврила Троєпольського «Білий Бім Чорне вухо»! Вікторину склали юна піратка з команди нашого дитячого сайту-фрегату Леся Максим та її мама Крістіна. Запрошуємо всіх бажаючих дітей і дорослих взяти активну участь в розгадуванні! Конкурс вікторин триває!

Ваш Папч

8 marta

Замечательные наши девочки, девушки, мамы, и бабушки, а также незнакомые нам тетеньки, случайно посетившие наш сайт!

Все! Завтра весна!

ded moroz i sneg

Кого ж може нести самотньо маятник життя? Можливо, людину, яка ходить не на улюблену роботу. Можливо, тварину, яку залишили напризволяще. Чи, може, тебе, коли «товариш» відвернувся. Життя треба цінувати й не витрачати дорогоцінний час на безглузді вчинки. І розмальовувати свій маятник життя варто лише кольоровими фарбами.

Полтавський багатопрофільний ліцей №1

 

Комментарии

Новенькое в блогах

письмо

Два хороших события

Алька Алфёрова
18 Марта 2017

Вчера со мной произошло два замечательных события, которыми поделюсь с вами.

Событие первое - я...

vorobey

Приключение воробейки

Александр Иванович
16 Марта 2017

У нас зимой в этом году были крепкие морозы. А у меня на балконе кормушка. И иногда около...

Кто хочет работать на нашем радио?

Папченко
15 Марта 2017

Внимание! Важное сообщение! Если нажать здесь справа в меню кнопку «НАШЕ РАДИО», то окажешься на...

Сорока і кіт

Лехман Маркіян Тарасович
14 Марта 2017

Трапилася нагода побачити у дворі міської багатоповерхівки веселе дійство, вважайте, розіграну...

Березовий сік

Лехман Маркіян Тарасович
12 Марта 2017

У бабусиному садку росте молода берізка. Колись тато й мама посадили. Ми ще ніколи не брали з...