Хоч дядькові Іванові — приятелеві мого тата вже, як кажуть, “за п'ятдесят перевалило”, але цей епізод з дитинства він добре пам'ятає і завжди цікаво розповідає. Хочу про цю дивну пригоду і я розповісти, його ж устами.

kbctyz

— Навчався я тоді у шостому класі, — говорить дядько Іван. — На літніх канікулах довелося пасти корів. Два, інколи три рази на тиждень випадала мені така “почесна місія”. Але не нудьгував. Пас корів на лузі біля озерця, поряд — ліс. Коли корови досхочу напаслися і лягали на шовкову травичку, мав трохи часу понишпорити лісом, назбирати ягід, грибів, а ні, то брав зі собою вудку і ловив в озерці карасиків.

Одного разу, коли сидів на березі озерця, відчув позаду себе чийсь погляд. Обернувся й оторопів від здивування: на мене дивився молодий рудий лис, підліток, за людськими віковими мірками. В метрах десяти зупинився, не наближався, але довірливо заглядав в очі, крутив головою, мордочка посміхалася.
— Ти як тут опинився? — запитую лиса.

Той не втікає, однак тримає дистанцію.
— Буду звати тебе Рудиком!

Рудик покрутив хвостом і подивився мені в очі ще з більшою довірою. Щоправда, спочатку я сприйняв його за цуценятка, яке заблукало, не розгледів добре. Потім второпав: е, ні, це таки лис з пухнастим хвостом. Та й не гавкає, а якось кумедно тявкає. Так хотілося тоді притулити лиса до себе, попестити, але Рудик не давався. Може, воно і краще.

Я кинув звіряті щойно спійманого карасика. Рудик не наважився підійти. Тож мені довелося відійти на кілька метрів. Тоді звірятко підбігло до риби, обнюхало, вдячно подивилося на мене і з апетитом проковтнуло улов.

У перший день знайомства ми спілкувалися з ним хвилин двадцять. Через три дні, коли знову випала черга пасти корів, бачу, що Рудик тут як тут. Так само зупинився в метрах десяти, ближче підходити не захотів. Цього разу спілкувалися довше, десь з годину часу. Я почастував свого нового приятеля ковбаскою з канапки. І так тривало майже до кінця літа. Як тільки пасу корів, Рудик навідується у гості. Завжди отримував від мене щедрі гостинці — то ковбаску, то котлетку, то щойно спійманого карасика. Любив Рудик послухати, коли я свистав у свистунця, якого вирізав мені з вербової галузки дідусь. Потім сам навчився такі майструвати.

Бачили лиса й сусідські хлопці — мої ровесники, яким також доводилося пасти корів. Але до них він чомусь не наближався.

Під кінець літа Рудик вже не з'являвся. Самостійним став, дорослим... Відверто кажучи, скучно було без нього.

...Дядько Іван завершив на цьому свою розповідь. А я подумав: “Він — добра, чуйна людина, щирий. Звірята, мабуть, це відчувають. Ось чому Рудик обрав за приятеля саме його”.

Комментарии  

Маркіян Лехман
0 #2 Маркіян Лехман 01 января 2018
Подивись на цуценятко і дорослого пса. Це теж саме.
Майя
+2 #1 Майя 30 декабря 2017
Хороший рассказ!... если я тут правильно поняла))) Только не поняла, если правильный перевод, что лис подросток, то по каким причинам отличают возраст?

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

gulliver1

Новая викторина - о путешествиях Гулливера! Нова вікторина!

Папченко
20 января 2018

Внимание, люди! Представляем вам новую литературную викторину - по знаменитой книге английского...

сова

Подвійне полювання

Лехман Маркіян Тарасович
15 января 2018

(З циклу «Рідна природа»)

Відразу за лісосмугою — широке поле. Влітку воно вкрите золотим...

svyatki

Весёлые святки!

Майбурова Ирина Борисовна
10 января 2018

Поздравляю всех с Новым 2018 годом и с Рождеством!

Какого числа зимние Святки в 2018 году?...

kbctyz

Рудик

Лехман Маркіян Тарасович
29 декабря 2017

Хоч дядькові Іванові — приятелеві мого тата вже, як кажуть, “за п'ятдесят перевалило”, але цей...

n god

Телеграмма Деда Мороза

Дед
28 декабря 2017

Буду 31-го декабря. Ближе к Новому году. То есть, вечером. На Волшебных Полянах.
Ваш Мороз

===

...