МІЖНАРОДНИЙ ДИТЯЧИЙ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ПОРТАЛ

Відлуння маліжанського фестивалю

nasaemblema sait

Струмочки течуть і впадають у бурхливу гірську річку. Так і талановиті діти з усіх куточків України та з-за кордону з'їжджаються у мальовниче Міжгір'я.

29 червня 2013 року, коли по-літньому світило сонечко, я з керівником Червоноградського відділення МАЛіЖу Ігорем Тимофійовичем Дахом та із своєю мамою приїхали у Закарпаття на Десятий ювілейний міжнародний фестиваль юних талантів «Рекітське сузір'я 2013» Кожну групу, яка прибувала на фестиваль, ректор МАЛіЖу, заслужений журналіст України, письменник Василь Тарчинець зустрічав із короваєм. Розмістились ми у комфортабельних номерах навчального готелю Міжгірського професійного ліцею, і вже у цей день насолоджувались польотами авіамоделей спортивногоклубу «Ікар».

На фестивалі стало доброю традицією запалювати маліжанську ватру. Після була вечеря під відкритим небом з польової кухні. Смакували національну страву міжгірян – токан з бринзою та шкварками, а також чорницю. І все це запивали духмяним чаєм із гірських трав. Кожного вечора відбувалися дискотеки, на яких ми виконували пісні, декламували свої вірші, вітали один одного на чарівній закарпатській землі.

На фестивалі я подружилася з Ніною Жук із м. Жовква та Лейлою Абдулаєвою з м. Теплодар Одеської обл. Ми обмінялись подарунками та номерами телефонів. З Вікторією Стасів я познайомилась на майстер-класі з витинанок, який вона проводила. Хочу зауважити – це досить талановита дівчина, яка володіє мистецтвом витинанки на досить високому професійному рівні. Я теж отримала перші ази на її майстер-класі і приїхала додому із декількома особистими витинанками. А також на інших майстер-класах виготовила кулончик із сердечком та вишивку із своїм ім'ям.

Цікаво проходили майстер-класи із журналістики. На яких відома журналістка із Рівненщини, що на фестивалі очолювала журі у номінації «журналістика», Людмила Райчук ділилася усіма секретами своєї роботи. Також зауважувала, що журналіст повинен бути завжди чесним і об'єктивно висвітлювати ту чи іншу подію. Ніколи не схилятися на бік брехні за будь-яку винагороду. Лиш тоді можна досягти високих авторитетів та успіхів у цій професії. На цьому фестивалі я, по правді, почала готуватися до наступного конкурсу. Уже на другий день я записувала інтерв'ю з учителем - Героєм України Тетяною Балагур, проректором МАЛіЖу по розвитку Ангеліною Оборіною, п. Олесем Дудиним, який найкраще переклав сонети Шекспіра.

Цікавим було те, що на фестиваль «Рекітське сузір'я 2013» приїхали гості із далеких Гани і Нігерії Вільям Ламптей і Віктор Чебіко. Коли я брала у них інтерв'ю, то ми спілкувалися українською і англійською мовами. Вони казали, що їм дуже подобається у Міжгір'ї і що людина повинна спілкуватися тією мовою, у якій країні вона знаходиться, тому вони наполегливо вивчають українську мову. Я також давала інтерв'ю на радіостудії «Червона калина».

Фестиваль юних прозаїків, поетів, журналістів, митців малюнка, фото, авторської пісні та літературно-мистецької композиції «Рекітське сузір'я 2013» відбувався на базі Міжгірського професійного ліцею. Визначною подією стало відкриття музею маліжан та вручення медалей активним маліжанам. Вперше на Міжгір'ї було піднято Прапор Європейського Союзу.

Для учасників фестивалю були організовані захоплюючі екскурсії у с. Колочава – «село 10 музеїв» до реабілітаційного центру бурих ведмедів у НПП «Синевир». Ми мали змогу насолодитися неповторною красою Карпат під час сходження на гору «Кичера–Вулична». Разом із Василем Федоровичем смажити на вогні сало, збирали яфини (у нас це чорниця) і спілкувалися, ділилися враженнями, слухали розповідь про «лінію Арпада».

Упродовж чотирьох днів під відкритим небом, серед закарпатських гір лунали голоси конкурсантів з різних куточків України і зарубіжжя. І ось хвилююча мить оголошення результатів конкурсу-фестивалю і церемонія нагородження за участю ректора МАЛіЖу та голів журі у номінаціях. За оцінкою журі у номінації «Поезія» я здобула перше місце у молодшій віковій групі. Радість переповнила мене, лунали вітання та оплески. Я щиро дякую за це Богові та своїй родині. За перемогу мені вручили Диплом першого ступеня і цікаві подарунки. Непомітно сплив час. Урочисте закриття фестивалю, прощання. Скоро потяг відправиться у Львів. Я буду довго пам'ятати улюблений фестиваль з його невгамовним і щирим ректором Василем Федоровичем Тарчинцем. Прощай, Закарпаття! Прощай, фестиваль «Рекітське сузір'я 2013»! До нових зустрічей!

Оля Бучек,
членкиня Червоноградського відділення МАЛіЖу