Спочатку було Слово
 

Коментарі

Творча майстерня

Заходьте, будь ласка, не затримуйтеся. Ви знаходитеся не просто в школі, чи у класі, а у справжній творчій майстерні юних літераторів і журналістів, митців фото і малюнку та авторської пісні. Старанно відвідуючи нашу майстерню, навчитеся писати інформації, репортажі, замальовки, новели, оповідання, вірші, опануєте іншими газетними та літературними жанрами. А допомагатимуть вам у цьому відомі літератори й журналісти.

Є у наших планах запросити для роботи у нашій творчій майстерні знаних в Україні та поза її межами художників, фотомайстрів, композиторів, міжнародних оглядачів та спортивних коментаторів.

Під час проведення такого своєрідного творчого, віртуального, дистанційного навчання будемо використовувати уже набутий досвід і йти далі аби всім нам плідно і результативно працювати на творчій ниві – збагачувати нашу духовну і творчу скарбницю новими надбаннями.

Нехай таланить!

Рецензія Тетяни ПОЛУБКО,
на першу частину повісті Василя Малишка
"У Країні Мандрівних Овець"

Отже, перше. Мені сподобалось! Незважаючи на трішки банальний на перший погляд сюжет про друзів, які потрапили у пастку, втікають, борються проти зла, перемагають і рятують країну Добра.

 Але, не дивлячись на це, повість приємно читати. І, до того ж, є ідейний підтекст: кожен з героїв вирушає у Країну Мандрівних Овець ще й за своєю мрією: Барон - за Квітонькою, Степан - за омріяною книгою, Панч - для того, аби стати учнем Майстра До. Та й самі імена героїв досить незвичні. Принаймні мені ще такі не траплялися.
 Є тут дві мовні помилки, які авторові слід було би виправити. По-перше, фраза "Суп складався з юшки та кількох картоплин..." краще звучатиме так: "Супом виявилася юшка, в якій плавало кілька картоплин". І не "Ти повернув у мене надію...", а "Ти повернув мені надію...".
 Що важливо - ти вмієш тримати інтригу. Прочитавши першу частину, мені страшенно цікаво, що там далі. І якщо ти придумаєш, як цікаво "закрутити" сюжет, аби він не був банальним, а я не сумніваюся, що саме так ти і збираєшся вчинити, то успіх твоєму творові гарантований.
Щасти тобі!

Над цим питанням часто розмірковує Олександр ПАПЧЕНКО ))))

 Часто доводиться читати твори, скажімо,  авторів початківців. І є така особливість - люди пишуть про те, що погано знають... А краще всього людина знає себе. В усякому разі, кожній нормальній людині так здається. І здоровий глузд підказує  авторові початківцю спиратися на ці його знання про себе. Це, звичайно, не означає, що автор повинен сісти і почати описувати своє життя ("- Сьогодні, Таня мені сказала, що я дурень! Тоді я сказав, що вона теж дурна"!), але брати з неї деталі- спостереженя узагальнення думки, тощо.

Доброго дня, дорогі колеги маліжани та маліжанки!

Сьогодня ми з вами ознайомимося з дуже цікавим та оригінальним жанром української літератури - коротким оповіданням.

...А все починалося на початку минулого століття в Сполучених Штатах Америки, де пройшов конкурс на надкоротке оповідання. Перемогу одержав О'Генрі. Йо твір був побудований за класичною схемою та вмістився лишень у два речення :"Водій  закурив і нагнувся над бензобаком подивитися, чи багато лишилося бензину. Покійнику було 23 роки".

Вітаю любих колег - маліжан! Сьогодні ми спробуємо розібратися з секретами написання такого непростого жанру, як есей.
Термін «есей» або ж «есе» походить з латинської мови. Пізніше римський термін перейшов у вжиток франзузів і в перкладі став означити «спроба».

То що ж таке есей?
Іван Донич, член СПУ, літератор та художник, жартома дав таке визначення есе : «ні те, ні се - мабуть, есе». Але, як відому, в кожному жарті  є лише крапля жарту...

запитує юних літераторів ректор Малої Академії літератури і журналістики,
письменник , заслужений журналіст України Василь Тарчинець

lesjatanaskowa

Чимало маліжан прагнуть стати радіожурналістами. На їх прохання у нашій майстерні ми публікуємо одну із радіопередач, підготовленою до ефіру редактором дитячих радіопрограм та ведучою першої програми Національного радіо України Олександрою Танасковою.

Як наголошує пані Олександра, в роботі над радіопередачею слід дотримуватись певних правил.
По-перше, теми, які порушуються у радіопрограмі, повинні бути зрозумілі і актуальні кожному юному слухачеві;
По-друге, рейтинг програми залежить від її учасників, які можуть цікаво і аргументовано висловлювати свою думку.
По-третє, слід враховувати особливість радіо жанру, тобто музичне оформлення радіопередач, використання шумів і звуків, які допомагають створити ефект присутності ( особливо це стосується репортажних сюжетів).
По-четверте, легко і невимушено володіти українською мовою. На радіо вона дуже схожа на розмовну. Ведуча говорить так, ніби звертається не до мільйонної публіки, а до одного-єдиного слухача. Це викликає довіру  і бажання слухати.
І, якщо хочете, п'ятим і, мабуть, головним пунктом є такий – програма повинна бути цікавою. Такою, над якою хочеться розмірковувати навіть після того, як вона скінчилася. 

Ці поради дуже умовні, бо, мабуть, неможливо дати пораду на підготовку радіопрограм у цілому. Цього можна досягти тільки, працюючи пліч-о-пліч з конкретним журналістом.
Я щиро зичу вам натхнення, терпіння і журналістською сміливості. Дерзайте!

Ольга КЕЛЬБАС, заступник керівника Іршавського районного відділення МАЛіЖу, керівник літературно-мистецького осередку Білківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Саме  до такого напрямку діяльності із юними літераторами і журналістами хочу привернути  увагу громадських викладачів, керівників літературно-мистецьких осередків у школах, інших навчальних закладах, керівників районних, міських та обласних відділень нашої дитячої громадської творчої організації «Мала Академія літератури і журналістики».
    Маю надію, що мої консультативно-методичні поради сприятимуть розкриттю талантів юних обдарувань, підготовки до обраної  ними професії – журналіста.
Прислуховуючись до відомої поради Конфуція: «Скажіть мені і я забуду, покажіть – запам’ятаю, дайте можливість обговорити і я зрозумію…». Саме виходячи із таких позицій мені хотілось би обговорити, разом з вами актуальну проблему, якій на мій погляд, приділяється недостатньо уваги.

Від літературного редактора і рецензента нашого сайту Олесі ВАСИЛЕНКО.

Друзі! Всім вам хоч раз у житті доводилося писати репортаж. Ну хоча б, наприклад, до шкільної стінівки.
Переконана, що у вас все файно виходило. А для того, щоб все було  ще краще, давайте нагадаємо 10 порад для написання гарного репортажу.

Отримавши літературно-дослідницькі нотатки від керівника відділення МАЛіЖ в Одеській області Марії ВОЙТИК та її вихованців,  ми довго роздумували над тим у якому розділі розташувати творчий доробок наших юних колег. І дійшли висновку, що тільки у "Творчій майстерні", бо наша мова - основа і фундамент України. Саме про це йдеться у вступному слові Марії Войтик, а вірші юних поетів яскраве тому підтвердження.

Прозову мініатюру Людмили Рубцової із Полтави аналізує наш літредактор, критик-рецензент Олеся Василенко із Києва. Сподівааємося, що до її порад прислухаються й інші автори, які відвідують нашу творчу майстерню і парацюють у прозовому жанрі.

«Востаннє обертається й шепоче: «Прощавайте!»

Так закінчується твір Люди Рубцової «Прощання». Ці слова шепочуть потріскані, вкриті смагою вуста літньої жінки, коли вона вицвівшими очима дивиться на шлях, по якому простують її діти. І все було б ідилічно й сентиментально, якби, до слова, діти приїхали на гостину до старенької матері й оце від'їжджали, щоб навідатися на наступні свята.