Спочатку було Слово
 

Коментарі

Частина перша. Для дорослих

Скажу відверто, довго не хотіла братися за цю тему. Адже це поради штибу "Як нести ложку до рота", "Як правильно напитися води" і "Як дихати". Усе просто: або ти пишеш (і це так само природно, як дихати), або ні (й тоді навіть 120 порад від Івана Франка й Тараса Шевченка вам не допоможуть).

Не можна навчити людину писати. Можна допомогти їй лише вдосконалити існуючі здібності.

Взагалі, усе віршування можна поділити на дві великі частини: поезії, що передають ваш настрій і внутрішній стан та вірші, написані "на замовлення". Знаю людей, які останні не вважають за власне творче слово й презирливо йменують їх "віршІ". Тоді, як твори першого типу – "вІрші".

Особисто я скажу, що "замовлена поезія" буває теж досить різною. Одна справа, коли ви хочете зробити приємне бабусі чи тітці й сідаєте за папір з метою написати їм віршоване поздоровлення. Інша – коли суворі дяді й тьоті зі школи в примусово-добровільному порядку змушують весь клас римувати "країна-Україна-калина" до чергової червоної дати в календарі.
Але менше з тим.

Частина друга. Маліжанам

Отож, ви сіли писати вірш.

1. Записуйте одразу. Не відкладайте на потім. Практика показує, що "потім" не згадаєте. Хоч на шпалерах пишіть. Але пишіть.

2. Буває так, що рима просто не приходить до голови. Пропустіть цей рядок, залишивши порожнє місце, й записуйте свої думки далі.

3. Не намагайтеся "підібрати" розмір вірша й римування перед тим, як сіли писати його на папір. Вірш – це, насамперед, ритм. Ваша уява сама підкаже, яку систему римування краще використати (про них поговоримо на наступному занятті). Це як на дискотеці. Ви ж не думаєте спеціально, як будете переставляти ноги під ту чи іншу пісню. Музика сама наштовхує вас на потрібні рухи.

4. Не бійтеся винаходити нові слова. Це класно, цікаво й прикольно – створювати це, чого нема у словнику.

5. До речі, про словники. У них краще зазирати на наступний день після того, як вірш написано. Допоможуть словник синонімів і словник рим.

6. Редагувати написане варто після того, як пройшло кілька днів із моменту написання. Ейфорія спадає й ви можете тверезо подивитися на свою творчу роботу.

7. Не поспішайте пускати до кошика те, що вам не сподобалось. Із найпаскудніших 4-х рядків можна зробити цікаву віршовану знахідку. Перевірено на практиці.

8. Заведіть собі зошит, у який будете вписувати свої поезії. Електронні носії часто підводять. Схема у вас вийде така: Чернетка-Зошит-Друкований варіант.

9. Щодо теми й образності вірша. Тут усе індивідуально. Я не можу сказати вам: дивіться, он червона корова, якщо ви бачите помаранчевого слона. Ваші образи – цілком ваше право. Ви бачите світ таким, яким бачите. І ніхто не в праві вказувати вам на інше. Так, дорослі можуть настійливо порадити вам змінити риму чи викинути цілий стовпчик. Але залазити у ваш внутрішній світ, який передано на папері – заськи. Підсумовуючи, якщо вам пропонують змінити риму й розбити одне велике речення на два маленьких – щиро подякуйте. Якщо вам скажуть пофарбувати вашу синю пальму в зелене й викинути веселкового джмеля, мотивуючи це тим, що таких "не буває", - пропонуйте порадникові прогулятися пішки лісом.

10. І наостанок – про назву вірша. Звичайно, можна цим і не перейматися, поставивши три зірочки замість заголовка. Але, якщо вже дуже хочеться… Над заголовком працюйте в останню чергу. Якщо почнете писати з заголовка – на ньому й загрузнете. А от коли вже вірш написано і він спочиває в чистовику, можна подумати над влучним ім'ям для нього. Краще всього, якщо це буде одне слово або словосполучення із 2-х до 4-х слів.

Успіхів і творчого натхнення вам на творчій ниві, дорогі маліжани.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.