shevch-mariya

…Лисий, зігнутий дідуган з поораним зморшками чолом у тяжкій киреї задумливо сягає орлиним поглядом в далечінь. Це – «гігант думки», революціонер–демократ, борець за свободу всіх трудящих, Батько нації й Пророк Тарас Шевченко.

Подібні уявлення виносить зі шкільної лави про Тараса Григоровича кожен другий українець, свідомо окрадаючи себе нерозумінням Шевченкового Всесвіту…

Прихід у націокультурний простір нових поколінь поставив у авангард шевченкознавства проблему реанімації як постаті, так і творчого доробку Тараса Григоровича. Допомогти молодим поколінням наблизитися до Шевченка можна лише після антропоморфізації останнього та ґрунтовного наукового дослідження потужного релігійного струменю в його творчості. Зокрема, поеми «Марія».

Йдучи за психологічним методом у вітчизняному літературознавстві, приходимо до думки, що будь – який твір взагалі й літературний образ зокрема несе на собі відбиток не лише раціонального, але й підсвідомого, емоційного.

У даному випадку звернення до процесу створення поеми, починаючи від задуму й закінчуючи датою, що вказана автором як кінцева, є кодом для розуміння авторської візії головної героїні. Більше того, випадає нагода перевірити на присутність наукової аргументації тезу про травестійне, атеїстичне зображення Шевченком Богородиці в поемі «Марія».

Для початку звернімося до статті І. Я. Франка «Шевченкова Марія». Іван Якович між аналізом поеми зауважує: «Перший помисел до написання поеми «Марія» прийшов Шевченкові, мабуть, у часі його ув'язнення та примусової солдатської служби».

Дійсно, в перший день нового 1850 року з оренбурзьких степів Тарас Григорович писав Варварі Миколаївні Рєпніній такі рядки: «Я теперь, как падающий в бездну, готов за все ухватится – ужасная безнадежность! Так ужасна, что одна только христианская философия может бороться с нею. Я Вас попрошу, ежели можно достать в Одессе – потому что я здесь не нашел, - прислать мне Фому Кемпейского «О подражениии Христу». Единственная отрада моя в настоящее время – это ЕВАНГЕЛИЕ. Я читаю ее без изучениия, ежедневно и ежечасно».

Заслуговує на увагу авторське виділення слова «ЕВАНГЕЛИЕ». Що це? Логічний хід, спрямований на відновлення втраченого довір'я? Довір'я, якого Тарас Григорович від уряду ніколи не мав, аргіогі мати не міг та й не бажав? Можливо спалах релігійності, зумовлений тяжкими умовами існування серед людей війни та казаків? Проте, щоб чомусь спалахнути, потрібно йому спочатку погаснути. Тут в пригоді стають біографічні дані про ранні роки життя Тараса Шевченка, дід якого недільними вечорами розповідав не лише про Гайдамаччину, а й читав зі Святого Письма. Далося в знаки й «списування» Сковороди, яке навряд-чи могло бути просто бездумним копіюванням. Отже Тарас Шевченко виростав у досить релігійному середовищі.

Цілком очевидно, що Тарас Григорович вдумливо студіював Святе Письмо ще до заслання, будучи членом Кирило – Мефодіївського товариства.

Ось як свідчить про це Михайло Драгоманов: «Віра Христова й історія слов'ян була їм [членам Кирило - Мефодіївського товариства] світом і теплом до великого подвигу. Святе Письмо всі вони добре знали і з великою шаною почитували… Слов'янський кружок у Києві затяг його [Шевченка] ще більше в Святе Письмо, яке положило на ньому свою печать навіки».

Та повернімося до беззаперечних доказів – кореспонденції Тараса Григоровича часів заслання.

«Просив я Варвару Ніколаєвну, щоб мені книжечок деяких прислала […] бо, опріче біблії, нема й однії літери».
«Так мені тепер тяжко, так тяжко, що якби не надія хоч коли – небудь побачить свою безталанную країну, то благав би господа о смерті».

Наведені вище уривки з листів є беззаперечними доказами глибоко християнського філософізму Тараса Григоровича. Саме істинно – християнська мораль разом з народною етикою спростовують тезу про нібито перелицювання Священної історії та розвінчання культу Бога.

Шевченко справді розвінчує культ. Але не розіп'ятого за нас, а культ фарисеїв, інститут монастирства, де «на апостольськім престолі//Чернець годований сидить.//Людською кров'ю шинкує//І рай у найми оддає”.  Шевченко чітко проводить межу між християнством, як релігією рабства (репрезентація тих таки «Святих отців») та релігією нескореності Духу людського («Неофіти»).

Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня –
Попи й царі…

Тому й молиться Тарас Григорович під час свого спокушення в пустелі не до тієї Марії, яку «ченці одягли […] в порфіру. //І вінчали, як ту царицю...», а до своєї Мадонни.

Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю,
Святая сила всіх святих,
Пренепорочная, благая!

А ось – цитата з листа до княжни Рєпніної: «Новий завіт я читаю благовійно і у мене вродилася думка описати материнське серце по життю Пречистої Діви, Матері Спасителя, а друга думка – змалювати картину розіп'ятого її Сина. Молю Бога, щоб хоч коли – небудь здійсниися мої мрії». Отже, питання про антирелігійність поеми «Марія» та атеїстичну філософію Шевченка періоду заслання й до самої смерті відхилено як таке, що вирішено однозначно.

Повернімося до питання виникнення у Тараса Григоровича задуму написання поеми. І вже в цитованому листі до Варвари Рєпніної, написаному в Орській кріпості, Шевченко зазначав: «Прежде когда-то думал я анализировать сердце матери по жизни Святой Марии, непорочной матери Христовой, но теперь и это мне будет в преступление».

Прошу звернути увагу на означення автором часового простору: «Прежде когда-то» й «теперь». З цього випливає, що задум витворити образ Богородиці не був спонтанним й спровокованим душевним неспокоєм, потребою в підтримці. Очевидно, що Тарас Григорович, перебуваючи ще на «землі вольній» розмірковує над проектом «Марії».

Повернімося тепер до другої половини жовтня – першої половини листопада (а точніше – 27 жовтня–11 листопада) 1859 року. Після років солдатини вже знемоглий фізично, але сповнений надії на власне духовне відродження Тарас Григорович опиняється в Петербурзі. Шевченко веде активну культурно – просвітницьку діяльність, листується з Максимович та братом Василем й просить клопотатися про будову хатинки й пошук подружжя. Та як видно з наведених нижче уривків з листів того часу, Тарас Григорович почуває себе в столиці імперії не ліпше, ніж на березі Кос – Аралу.

«Я вже другий місяць як гнию в петербурзькому болоті…»
«В Петербурзі я не всиджу, він мене задушить. Нудьга така, що нехай бог боронить всякого і хрещеного і нехрещеного чоловіка».

Ці рядки було написано в час, що був близький до закінчення роботи над «Марією».

11 листопада 1859 р. Шевченко писатиме Лазаревському, згадуватиме свою «Блудницю» («Сама собі в своїй господі»), але ні словом не обновиться про «Марію». Очевидно, «українізована» Мадонна означала для поета надто багато.

Історія створення поеми «Марія» засвідчує глибоку релігійність автора протягом всього періоду, починаючи від виникнення задуму й закінчуючи 11 листопада 1859 р. Віршовані рядки висвітлюють глибоку християнську філософічність у поєднанні з народною етикою, що були притаманні Тарасову Григоровичу, засвідчують обізнаність автора не лише зі священною історією, а й з іншими джерелами релігійними змісту.

Образ Богородиці став вершинним втіленням постаті жінки – матері. Шевченкова Марія спростовує псевдонаукових поглядів на творчість Тараса Григоровича, як результат атеїстичного світосприйняття автора та визначення жанру значної частини його доробку як творів соціально - побутової тематики.

Олександра Василенко
Образ Богородиці в творчості Тараса Шевченка: приклад поеми "Марія"
 

Дитячий кіноклуб

kino2

Як зняти фільм? Тут про це. Ти вже зняв своє кіно? Наш дитячий сайт розмістить твою кіностудію безкоштовно.

Інтерв'ю з Крапівіним

kom2

Кілька років транслювали інтерв'ю з дитячим письменником Владиславом Крапівіним. 527 питань і відповідей! Читай!

Літературні ігри

burime

Літературні вікторини нашого дитячого сайту з відповідями, а також гра в рими - буриме. Українською та російською мовами!

Кладоскоп

Боцман всегда смотрит телек

Дванадцять цифр

Таємна кімната
При дворі Людовика XIV

Французька таємниця

Повний абзац
cifr

Десять замаскованих!

Таємна кімната

Найновіше в «Газетіщі»

probkaШум города
kenan kutub zade1945Кенан Кутуб-заде - діти Освенціма
Shi idolШигирский идол
Воздушный змей конструкции «конверт»Как сделать змей-«конверт»?