Спочатку було Слово
 

Коментарі

Я нікому не віддам твою весну,
Край зелений і незайману красу,
Дикий ліс, квітучий яблуневий сад,
Тиху велич переплетених Карпат!
Україна - моя радість і журба,
Моя тиха, віком стомлена сльоза.
Ми разом з тобою будемо завжди,
Моя пісне, білим голубом лети.

(слова з пісні, яка стала відголосом серця кожного українця,
як на щирій сповіді перед Всевишнім)

altУпродовж чотирьох купальських днів на базі Міжгірського професійного ліцею діяла дивовижна країна дитинства – Мала Академія літератури і журналістики (МАЛіЖ). У нелегкий для України час у роботі ХІ Міжнародного фестивалю «Рекітське сузір'я - 2014» взяла участь обдарована юнь 14 областей України, юні мрійники та романтики з Чикаго (США), Парижу (Франція) та Перемишля (Польща). Банерами цього форуму дітвори стали гасла: «Плаї й полонини, широкі долини – «Рекітське сузір'я» – це скарб Верховини», «Рекітське сузір'я» в горах розквітає, дітей України і світу єднає», «Рекітське сузір'я» в Міжгір'ї квітує – юні таланти щоразу гуртує».

Уперше цей фестиваль проходив під егідою ЮНЕСКО. МАЛіЖ як громадська дитяча організація стала офіційним членом Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО. На фестивалі цю організацію представляли два поважних представники - Михайло Кот та Леся Сива.

Ця приємна зміна відчутно позначилася і на роботі самого фестивалю: публічні презентації, різножанрові конкурси, тренінги, майстер-класи провідних фахівців для юних поетів і прозаїків, журналістів, верстальників шкільних газет та журналів, електронних засобів масових інформацій, митців художнього фото і малюнку, авторської пісні, виконавців літературно-музичних композицій на духовні та історико-патріотичні мотиви. Урізноманітнили також життя маліжан випуски радіогазети «Червона калина». У них спецкор Ірина Гармасій брала інтерв'ю від найповажніших гостей фестивалю Мар'яни Кляп, Василя Маринця, Тетяни Балагури, Ангеліни Оборіної, Людмили Райчук, Володимира Тарасюка, Ігоря Даха та інших. У коридорах ліцею учасники кожної групи оформляли найдовшу рукописну МАЛіЖанську газету рулонного формату «Сузір'я – фест». У ній висвітлювали свої враження, захоплення гостинністю і мальовничою красою Міжгірщини, свої думки, виношені в серці. Ними вони тут дихали, жили, творили, вихлюпували свою радість, окриленість, дерзання. Нестихаючий дитячий гомін радо сприймали навколишні високі гори, замріяні в купальських росах полонини, прохолодна течія Тереблі і сліпучі бризки водопаду Шипіт, несходжені стежки на Бескид, підйом до Веречанського перевалу, екскурсійні відвідини музею-сканзену під відкритим небом у верховинському селі Колочава. Цей задум «Старе село» успішно втілив у життя колишній нардеп України, виходець і істинний патріот свого села і отчого краю, банкір Станіслав Аржевітін.

altДіти довго згадуватимуть відвідини десяти сільських музеїв – Колочавської вузькоколійки, фортифікаційної лінії Арпада, радянської та чеської шкіл, меморіалу воїнам-інтернаціоналістам, бункеру Штаєра, корчми Пінкуса Вольфа, колочавських бокорашів, які по Тереблі та Тисі сплавляли ліс аж до Дунаю, чеського прогресивного письменника Івана Ольбрахта. Він увіковічнив славу Мколи Шугая – розбійника, став автором драми «Марійка-невірниця» на її сюжет «Барандов-фільм» у цім селі Тереблянської долини зняли художній фільм, який став яскравою подією в просвітянському і культурно-мистецькому житті нашого краю (у фільмі селяни грали самих себе і були його живими героями).
В Колочаві діти довідалися про єдину на теренах України школу майстерності сироваріння і вівчарства, сфотографувалися біля пам'ятників сільській вчительці, Миколі Шугаю та заробітчанам, які у пошуках заробітку залишили рідне село.

Щоденник фестивальних днів.

3 липня (четвер)

До Міжгірського професійного ліцею підходять автобуси. Це – день заїзду конкурсантів, учасників фестивалю. Господарі привітно зустрічають кожну прибулу групу. На вишиванім рушнику підносять хліб-сіль. Розміщають юнаків та дівчат в навчальному готелі та гуртожитку ліцею, на турбазі «Карпати».

Починається реєстрація прибулих. Проходить засідання організаційного комітету. Формується склад журі по кожній номінації. Після обіду до організаційного комітету подаються конкурсні роботи маліжан за визначеними номінаціями.

4 липня (п'ятниця)

altЩе зранку подвір'я ліцею розквітло різноманітними барвами. У вишиванках, віночках та стрічках збираються учасники та гості фестивалю. Більшість з них прямує у храми на богослужіння в селі Рекіти та самому Міжгір'ї.

На 10 годину 30 хвилин призначено урочисте відкриття фестивалю. Проходитиме воно під гаслом «Боже, великий, святий і єдиний, нам Україну і мир збережи». Кульмінаційна мить: запрошені на відкриття високоповажні гості, керівники обласного та районного рівнів, представники Міжнародного Центру ЮНЕСКО та дивовижної країни МАЛіЖ запрошуються до перетину стрічки Моста Єдності і Миру (півночі і півдня, заходу, центру і сходу – Україна у нас одна!).

З вітальним словом виступає ректор МАЛіЖу, генерал козацтва України, письменник і заслужений журналіст України Василь Тарчинець. Звучать Гімни і піднімаються прапори України, Євросоюзу та МАЛіЖу. Запалюється ватра миру.

На миротворчій сцені ХІ фестивалю юних талантів шикуються керівники відділень МАЛіЖ. Урочисто лунає звернення дорослих та дітей до Бога, молитва і благословіння місцевого отця Федора. Він зичить конкурсантам успішного виступу, стрімких творчих злетів. Своїми талантами: словом, голосом, пером, пензлем, кмітливістю та спритністю хай молодь подивує, порадує світ, своїх поціновувачів, глядачів, наставників і батьків, організаторів і партнерів та благодійників.

Цей просвітницький і культурно-мистецький захід вперше відбувається під егідою ЮНЕСКО та в ювілейний 75 рік проголошення Карпатської України, під проводом її першого президента, героя України, громадського і духовного діяча, видатного вченого і педагога, редактора рідкісних дитячих видань, отця Августина Волошина.

Хвилиною мовчання за всіма, хто боровся і віддав своє життя за незалежну і суверенну Україну, згадується Небесна Сотня, яка вшановується всіма присутніми стоячи. У фойє ліцею щойно відкрита стелла із фотографіями полеглих на Майдані героїв. Декламаторка з Ужгороду Оксана Маркович піднесено і урочисто промовляє: «Всевидющий наш Отче і Владико, Тобі щодня молюся і тебе благаю – між всіх незгод не покинь навіки вкраїнську нашу землю і її народ». Лунає пісня «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…», яку стоячи співають усі присутні. Без представлення на сцену виходить юна українка Крістіна Чобаль. Вона виконує сольний номер «Серед хлібів волошки сині». Далі своїм виступом гостей чарують і радують міжгірці. Одна одну змінюють коломийки, танці.altПід клич трембіти, що далеко розноситься над горами розпочинають свій виступ місцеві ліцеїсти.

Після обіду проводиться жеребкування, визначається порядок виступів колективів у номінаціях «Літературно-мистецькі композиції» та «Авторська пісня». Представники Виноградова, Мукачева, Ужгороду, Львова, Черавонограду, Тернополя, Полтави, Рівного, Кузнєцовська та Одеси звітують перед глядачами зеленого амфітеатру.

Одночасно свої конкурсні роботи гідно захищають юні майстри фото, малюнку, поезії і прози, журналістики, верстальники шкільних газет та журналів, масових електронних засобів інформації. Увечері, коли над Міжгір'ям золотою циганською сережкою завис місяць, керівник змагання Михайло Плець запросив на шахово-шашковий турнір пам'яті Августина Волошина всіх бажаючих. У читальному залі бібліотеки ліцею розгорілися небувалі спортивні баталії та азарт. Над дошками застигли юні гравці. Протягом трьох вечорів вони настирливо виборювали своє право на першість і заслужену перемогу.

5 липня (субота)

Екскурсійний день. Одразу після підйому, зарядки і сніданку на площадках збираються групи. Формуються маршрути поїздок. Автобуси з дітворою вирушають у різні куточки Міжгірщини. Одні прямують до реабілітаційного центру бурих ведмедів (ця популяція диких тварин занесена до «Червоної книги» і оберігається людьми від винищення). Школярі Кузнєцовська та Рівного піднімаються до Синевирського озера, потім їдуть до підйомників та водопаду Шипіт. Ужгородців і мукачівців ваблять поїздка в Келечин, де колись народився Августин Волошин. Звідси школярі піднімуться на Бескиди та здійснять сходження на Веречанський перевал. Решта вирушить до верховинського села Колочави, де оживуть хвилюючі і незабутні сторінки історичної минувшини краю.

Втомлені, але сповнені незабутніх вражень увечері маліжани збираються на базі ліцею.

6 липня (неділя)

altВ творчих майстернях МАЛіЖу завершується робота. З творчих робіт конкурсантів формується виставка. Складається програма гала-концерту.

На миротворчій сцені оголошуються результати конкурсів фестивалю, вручаються найвищі нагороди – дипломи, грамоти та подяки, цінні подарунки і призи.

Особистий прийом маліжан ведуть ректор і проректори, почесні професори і члени журі, керівники відділень. Окремі бажаючі уважно слухають розповідь про поета, лауреата Шевченківської премії Петра Скунця, оглядають експозиції музею МАЛіЖ, знайомляться з навчальними кабінетами Міжгірського професійного ліцею. Частина гостей покладають квіти і фотографуються біля пам'ятників Тараса Шевченка, Василя Гренджі-Донського, воїнів-миротворців.

7 липня (понеділок)

Завершуємо випуск найдовшої і найцікавішої газети рулонного типу «Сузір'я – фест». На різних мовах світу діти одностайно проголошують «Війні – НІ! Миру – ТАК!». Окремі школярі записують легенди рідного краю, верховинські звичаї та обряди, розучують коломийки та характерні для Міжгірщини танці. Юнаки та дівчата обмінюються адресами, фотографуються з нашими наставниками Василем Тарчинцем, Тетяною Балагурі, Віктором Власюком, Ангеліною Оборіною, Василем Маринцем, Ігорем Дахом, Людмилою Райчук, Іриною Гарамсій, Володимиром Тарасюком… Залишаємо Міжгір'я, його величну окрасу – гору Кичеру-вуглище та навколишні гори зі щирими і напутніми словами:

- До зустрічі, чарівні Карпати!
- Наступного літа чекайте нас знову!
- Ми ще повернемось до вас!

Марія Конкіна-Селехман,
місто Виноградів – на Закарпатті,
спеціально для веб-порталу МАЛіЖ.