Спочатку було Слово
 

Коментарі

Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки МАЛіЖ.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

Цьогоріч на міжнародний фестиваль «Рекітське сузір'я 2017», як зазвичай, прибуло багато творчих особистостей, визнаних митців і просто цікавих співрозмовників. Юні таланти з усієї України завжди раді бесіді із видатними людьми аби дізнатися чогось нового про творчий шлях поетів, письменників, фотографів чи художників, отримати слушну пораду. На цьому фестивалі мені випала нагода поспілкуватися із поетесою зі Львова Ліліаною Косановською:

– Доброго дня, пані Ліліано!

– Доброго дня!

– Я знаю, що ви часто їздите на фестиваль. З якого року Ви почали їздити сюди?

– Я почала їздити з 2008 року.

– Що Вам найбільше запам'яталося на цьогорічному фестивалі?

– На цьому фестивалі мені найбільше сподобався екскурсійний день, а саме відвідини Реабілітаційного центру бурих ведмедів.

– Цікаво, які у Вас є плани на творче майбутнє? Можливо, готується нова книжка в друк?

– Я думаю, що до наступного фестивалю у мене буде видано кілька нових поетичних збірочок.

– А де Ви черпаєте своє натхнення і що порадите, на які тематики можна писати юним поетам?

– Писати можна про все, що хвилює, що дотикає. В такому юному віці творча душа відгукується на несправедливість, на образу, на кривду. Саме в такі хвилини найбільшого смутку, розпачу й несправедливості, бо в школі бувають різні ситуації, я і писала, коли кривдили, несправедливо поставили оцінку, на академконцерті було щось не те, і мені натхнення одразу приходило. Так було у мене. А у кожного це індивідуально – про що йде думка. Головне – не губити своїх думок. Коли вона йде, не треба думати, чи вона добра, чи погана, як її сприймуть люди. Думка йде – записувати.

– А з якого віку Ви почали писати?

– Я почала писати з 10-річного віку. А систематично пишу вірші, з впевненістю, що з мене поет вийде, з 13 років. Це був сьомий клас. Потім у 18-19 років я менше писала. Якось не йшла думка. Може, життя перебудовувалося повністю з дитинства на юність, йшла переоцінка цінностей. А потім знову почала писати.

– І ще одне таке запитання – чи любите Ви подорожувати Україною і, можливо, порадите якісь місця, які відвідати?

– Так-так, я дуже люблю подорожувати Україною. І я тепер подорожую дуже часто з «Книжковим експресом». В нас є пізнавальні мандрівки Україною, а також культурна місія на схід нашої держави. Ми ініціюємо книжкові ярмарки, книжкові толоки, подібні до тої, яка є в нас в райцентрі Миколаїв, по всій Україні: і «Книжковий Миколай» у Херсоні, і Запорізька книжкова толока, і книжковий ярмарок у Черкасах. В кожної людини інші смаки. Мене, наприклад, дуже вразила подорож у Бакоту. Бáкота – озеро на місці затоплених сіл. Там вражаюча, прекрасна природа, така дивна аура. Але я не повністю відчула це. Всі подорожуючі люди поруч відчували більше. Я просто була захоплена красою, величчю озера. І просто було боляче, що воно штучне, що воно на горі, на сльозах, на важкій людській долі.

– Важка історія того озера. Щиро вдячна Вам за розмову!

З пані Ліліаною спілкувалася Олена Федюра,
член Червоноградського відділення МАЛіЖу,
учениця Червоноградської гімназії