4 липня 2018 року, у день приїзду на XV Міжнародний ювілейний фестиваль юних талантів «Рекітське сузір'я», після урочистої зустрічі представницька делегація із багатьох областей України, у тому числі й Червонограда, потрапили у дивовижну казку - здійснили поїздку на батьківщину МАЛіЖ - в село Рекіти до колишньої початкової школи, нині офісу МАЛіЖ та першого в Україні дитячого музею літератури та журналістики. Цей захід відбувся завдяки підтримці Міжгірської районної державної адміністрації, яка виділила для представницької делегації із багатьох областей України всюдихідний автобус, бо дорога до Рекіт у багатьох місцях зруйнована снігопадами і частими дощами. Ми їхали майже годину і, ясна річ, втомилися. Але коли нас у Рекітах хлібом-сіллю зустрів сільський голова села Лісківця і Рекіт, втоми як і не було.
Старанні господарі викосили траву на подвір'ї МАЛІЖанського офісу і музею, склали її у невеличку копичку, яка пахла запашними травами і квітами, створюючи неповторний аромат сіножаті. Всі ми разом із МАЛІЖанським наставником Василем Федоровичем Тарчинцем скуштували хліба, випеченого на дровах.
І ось ми біля пам'ятного хреста в честь видатного громадського міжнародного діяча, оберега талановитих дітей, Почесного Академіка, Почесного жителя Рекіт, Героя Козацтва України, двомовного поета, члена Національної спілки письменників України, Всеукраїнської асоціації письменників та Міжнародної спілки поетів Америки.
Посвячення хреста розпочалося із загальної молитви та церковним співом. Потім протиєрей Лісковецької громади отець Іван Тегза провів панахиду.
Багато теплих, зворушливих слів про видатну творчу постать, невтомного борця за Україну сказав його побратим, ректор МАЛіЖ Василь Тарчинець. Він розповів, що в цій школі Володимир Ковалик отримав звання Почесного професора та провів перший майстер-клас із тодішніми першими членами МАЛіЖ села Рекіт і Лісківця, яких було лише шість, а нині у нашій Академії налічується понад 800 юних обдарувань. Василь Федорович розповідав про це все зі сльозами на очах, бо стільки пережито разом із Володимиром Коваликом, багато зроблено для дітей України та закордоння. Символічно, що пам'ятний хрест встановлено навпроти вікна МАЛІЖанської оселі, з якого немов дивиться сам Володимир Ковалик.
Споминами про творчі зустрічі і розумні настанови Володимира Ковалика поділилася Герой України, керівник Полтавського відділення МАЛіЖ Тетяна Балагура.
Хвилюючим був виступ Мар'яни Гриців, внучки Володимира Ковалика, яка, подолавши повітряний океан, прилетіла із Чикаго в Україну, а потім залізницею і автотранспортом дісталася до верховинської глибинки – села Рекіт.
Мені також поталанило мати слово. Я була цим окрилена та щаслива, бо ж на творах нашого наставника навчається вже багато поколінь, а дехто із них, закінчивши творчі і мистецькі виші, працюють за обраним фахом у друкованих та електронних засобах масової інформації, видавництвах, кіно і театрах, передають невичерпний досвід юним колегам.
МАЛІЖанська оселя в селі Рекіти чудова, неповторна. Старожили пам'ятають часи, коли Рекітську церковно-приходську школу одного разу відвідав маленький Августин разом зі своїм батьком - священиком Волошиним.
Пройшло чимало років… І хто б міг подумати, що цей хлопчик стане першим Президентом Карпатської України і загине мученицькою смертю у сталінській катівні. Він багато зробив за свого життя для дітей – заснував кілька журналів, а власні кошти передав дитячій спільноті.
Відвідавши батьківщину заснування нашої Академії, ми всі спільно із ректором Василем Тарчинцем перегорнули чимало цікавих сторінок минувшини.
Жаль, що так і не відчинилися двері музею МАЛіЖ для відвідувачів, у якому зберігається понад 100 рідкісних експонатів і навіть фотоапарат «Смена», подарований МАЛІЖанському наставнику Василю Тарчинцю всесвітньо відомим журналістом Гіві Гонганзе. Приміщення Музею потребує ремонту і реконструкції. Найгіршим є те, що протікає дах. Він потребує негайного капітального ремонту, заміни покрівлі. Коштів для цього громадська організація «Міжнародна Академія літератури і журналістики» немає.
Прикро, але якщо вчасно не зробити ремонт, будівля зовсім може розрушитися. Ми не байдужі; знаю, що ректор МАЛіЖ Василь Тарчинець звертався до різних інституцій, але втішних відповідей чи допомоги так і не отримав.
Наша заокеанська гостя із Чикаго, внучка покійного Почесного президента МАЛІЖансько фестивалю Володимира Ковалика Мар'яна Гриців також звернула увагу на цю будівлю і, ділячись із нами своїми роздумами, пообіцяла поширити інформацію про ремонт Музею МАЛіЖ серед добрих людей. Можливо, хтось із них і відгукнеться. Врятувати музей можемо лише спільними зусиллями. На сайті МАЛіЖ і всеукраїнській газеті «Сузір'я-Фест» є також благання про допомогу, але упродовж року ніхто не відгукнувся. Хочеться розбудити байдужість, хочеться надіятися на допомогу.
Ольга БУЧЕК, Червоноградське відділення МАЛІЖу
