Почесного академіка Міжнародної академії літератури і журналістики,
берегиню юних талантів, відому українську поетесу Лідію Сергіївну ШЕВЕЛО.
24 серпня 2018 року виповнюється річниця від того часу, коли пішла у засвіти прекрасна людина, яка намагалася усім життям робити добро, творити і працювати задля України, яка завжди була у її серці. Особливу турботу виявляла вона до спілчан Міжнародної академії літератури і журналістики. Завдяки безкорисній допомозі Лідії Сергіївни виходили у світ окремі номери літературно-мистецької газети для школярів «СУЗІР'Я», а переможці Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір'я» у номінації «Поезія» отримували книги з автографом Лідії Сергіївни Шевело.
Ми пам'ятаємо, знаємо і не забудемо Вас, дорога Лідіє Сергіївно.
Завтра, 25 серпня, у церкві, де вона молилася відбудеться панахида.
Прес-служба Міжнародної академії
літератури і журналістики
На нашу поштову адресу щойно написала землячка Лідії Сергіївни- проректор і почесний академік МАЛіЖ, поетеса Ангеліна ОБОРІНА, публікуємо її присвяти:
Світлій пам’яті Лідії Шевело присвячую
Той день, коли погас час і серце Лідії Сергіївни перестало битися, був найстрашніший день для родини і для нас усіх. Нема її, хоч скільки клич. Сама печаль повисла над землею. Це була добра і, разом з тим, вольова людина, зразок справжнього поета. Вона завжди перед собою ставила високу планку і в поезії, і в житті.
Лідія Сергіївна завжди житиме у наших серцях, будемо згадувати її мудрі поради і повчання. Вона була працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Важко уявити, що ми ніколи не побачимо її посмішки і, скільки б не минуло часу, але в думках вона завжди буде поряд з нами і пам’ять про неї ніколи не згасне у наших серцях. Вічна пам’ять і Царство Небесне.
Свою журбу висловлює поетично.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ
Родина вмиває
Слізьми сірі плити:
Могла б ще людина
Хоч трішки прожити.
І донька, і внуки,
Сусіди і друзі
Пам’ять шанують
За вами у тузі.
ЗБЕРЕЖУ ДЛЯ СЕБЕ ВСЕ
Пам’ять воскрешає
Все минуле з вами,
Зустрічі й поради
Часом зі сльозами.
Доброту сердечну
Хто ж її забуде?
Веселих історій
Ніколи не буде.
Збережу для себе
Все, що нас зв’язало.
Дякуючи Богу
–Помогли чимало.
Хай Царство Небесне
Й земля пухом буде!
Вас ніколи в світі
Ніхто не забуде.
СУМУЄ ЛЬВІВ ЗА ВАМИ
Вітер на могилі
Холодно й повільно
Рухає безсилі
Квіти добровільно.
І буяє літо,
Але вже без вас.
Сонце гріє плити
У ранковий час.
Смуток для родини
–Час минув, як мить,
А розлука щохвилини
Все серця ятрить.
Львів в журбі за вами
–Були сильні духом,
Славились віршами
–Хай земля вам пухом!
Ангеліна ОБОРІНА
2018 р.
