Спочатку було Слово
 

Коментарі

oborina stydi

Я сиджу у радіо-студії МАЛіЖ "Червона калина". Поруч Ангеліна Дем'янівна Оборіна ледь встигає відповідати зацікавленим МАЛІЖанам зі Львова. Ця людина - гуру драйву, поетеса, журналіст, майстер мотоспорту, філолог та парашутистка, здивує нас сьогодні, та й не один раз. Нарешті ми почали наше знайомство зі звичного питання.

- Пані Ангеліно, розкажіть нам, як усе почалось? Ваш поетичний шлях. Чому ви почали писати?

- Усе почалось ще як я була дитиною і пасла гусей в селі, на рідній Рівенщині. Маленькі гусята так між собою дружили, от я й подумала, що теж можу із ними затоваришувати і написала свій перший віршик. Він, звичайно, вийшов кострубатенький, але мені сподобалось! Навколишній світ завжди притягував мене і причаровував, тож я спробувала про нього писати. А 1965 року "усе" продовжилось, я почала друкуватись, коли вже була мамою двох дітей. І так, потроху, випустила 22 книжки, а зараз працюю над 23.

- Чим іще Ви займалися протягом життя? Ми знаємо, що у Вас є декілька освіт, а калейдоскоп професій просто вражає! Скажіть, Ви справді займаєтесь мотоспортом?

- Так, це правда, на мотоциклі дійсно катаюся, а у 65 років уперше стрибнула з парашутом. Мотоспорт мені дуже пригодився в житті. Розумієте, воно у мене все на колесах. Мій чоловік - військовий, тому ми постійно переїжджали, це було важко і для нас, і для дітей, але я завжди знаходила собі роботу. Як майстер спорту, пробувала їздити в бочці в цирку. Потім пішла у "Казахфільм", куди мене запросили на зйомки. Їм якраз була потрібна така, як я, що водила машину, їздила на конях і на мотоциклі. Але, закінчивши цей фільм, я залишила і шлях актора, що вимагав дуже багато часу. Працювала в інституті іноземних мов на кафедрі російської мови і літератури, де нарешті знайшла постійне місце роботи. Але й там відкрила дещо нове для себе. Як куратор казахської групи, змушена була вчити цю мову.

- До слова, а скільки ви знаєте мов?

- Шість.

- Це досить багато. Відомо, що ви любите ділитися своїми знаннями, допомагаєте талановитим дітям друкуватись.

- Допомагаю. Всі мої вихованці надзвичайно талановиті. Серед них є й четверо дорослих, що й самі, як діти приходили до мене із зошитами, чорновичками. З ними всіма було дуже приємно працювати. Я їх всіх люблю. Була й буду рада їм допомагати.

- МАЛІЖ ставить перед собою подібну мету, що ви думаєте про цьогорічний фестиваль "Рекітське сузір'я"?

- Цей фестиваль дуже важливий. По перше, це ювілейний 15 рік. По друге, 70 років нашому "хрещеному батьку", Василю Федоровичу Тарчинцю. Я люблю таких людей, не єгипетських мумій, а тих, що можуть «підзавести», ніби ручка у старому авто. Це єдина наша сім'я, без якої не можемо тепер жити. Це єдині зерна, це єдиний мішок, у я кому всі ми знаходимося. Ми вдячні йому за те, що він почав цю роботу.

- Львівське відділення приєднується до подяки, адже без цієї людини не було б і "Літер Лева". А до вас, пані Ангеліно, ми маємо ще одне прохання. Дайте кілька творчих порад на майбутнє для наших зерняток.

- Праця - це головне. Якщо людина працює над собою, якщо ви маєте якісь задуми, не залишайте це все, крокуйте, бо ви - майбутнє, і вами пишатиметься наша Батьківщина. Найкраща стаття - та, яку ви переплітаєте із навколишнім світом. Пишіть так, щоб заговорив навіть цей стіл! Щоб ті промінчики, які ви описуєте, проникали в душу...

Єва Пишник, 16 років,
учениця, член МАЛіЖ, Львівське відділення

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.