У бесіді в прямому ефірі радіо “Червона калина” взяв участь Гулаткан Федір - уроженець Рекітів, організатор та юридичне лице МАЛіЖу. Він стояв у витоків заходу, тож ми мали нагоду з перших уст почути цікаві факти про створення, організацію та розвиток “Рекітського сузір’я”.
- Розкажіть, які були перші кроки фестивалю?
- У 2002 ми із наставниками Василем Тарчинцем та Володимиром Коваликом заснували молоду організацію. Спочатку ми просто щотижня отримували творчі доробки з різних куточків країни. Згодом в нас виникло бажання все це впорядкувати. Після узгодження статуту фестиваль набув постійності та періодичності, що стало початком масштабного проекту.
- Якою була мета організації і як ви її втілювали?
- Найбільше за все ми хотіли надихати молодь України до творчості. На початках Володимир Михайлович до ночі працював над дитячими віршами, вичитував їх, давав поради. З кращих творів ми друкували книжки, збірки, газети.
- Цьогоріч ми святкуємо ювілейний п’ятнадцятий фестиваль. Яких змін зазнало “Сузір’я” - від початку до сьогодні?
- Якщо підсумувати, за ці роки значно зросла кількість дітей, які не бояться висловитись, приїжджає більше делегацій. Змінювалися локації: раніше нас підтримували лісники, тож ми могли влаштовувати фест у лісі, на свіжому повітрі. Згодом через несприятливий клімат фестиваль переїхав у міжгірську школу, де ми заснували перший етнографічний музей та проводили навчальні семінари.
- Чому ви обрали саме Міжгір’я?
- Закарпаття - неймовірне місце, яке надихає, мотивує до творчості. Я сам одного дня став свідком того, як Володимир Ковалик писав на мальовничому горизонті свій відомий твір “Рекітська зозуля”.
- Що вас найбільше вразило на цьогорічному фесті?
- Завжди приємно бачити результат нашої праці: палкі очі дітей, їх наполегливість, бажання творити. Які би складнощі не з’явилися, вони неодмінно розвіюються у дитячому погляді. За допомогою Бога, дітей та всіх небайдужих ми й зараз маємо можливість щороку збирати творчу молодь на нашому унікальному фестивалі.
Елен Манукян, м.Львів
