Спочатку було Слово
 

Коментарі

posolstvo-027

Доброго дня, дорогі МАЛІЖАНИ та гості сайту.

Знайомимося: мене звати Любов Боднарчук.

Хочу Вам коротенько розповісти про своє життя за межами України. Проживаю я з сім'єю у Франції (м. Парижі) протягом останніх п'яти років. На даний момент зі мною проживає тільки донечка Наталя, а син Борис залишився на Україні з моїми батьками, щоб закінчити Бучацький агроколедж і мати можливість здобувати вищу освіту як на Україні, так і за її межами.

Один мудрець сказав: «Де б ви не були в світі, пам'ятайте, почуття людської гідності неможливе без поваги і любові до своєї батьківщини». Вдумуюсь в зміст і вкотре переконуюся, що зречення від патріотизму – це зречення від себе самого і від своєї суті. І які б негаразди не переслідували людину на рідній землі, все одно батьківщинне гніздечко народжує і формує особистість своїм внутрішнім колоритом і ментальністю. Тому воно, як «мама», а матір, як ми знаємо, не вибирають. І як би ми любили, чи не любили свою батьківщину, все одно, так чи інакше, на півсвідомому рівні ми завжди будемо з нею пов'язані. І цього не зміниш...

Можливо скажете: «…Спробуй любити Україну, коли щодня бачиш усі недоліки: народові все байдуже, мафія керує, влада краде, міліція деколи гірша від рекетирів, національне відродження монополізували карикатурні патріоти. І неможливо знати – як це змінити. А тут ще тебе вчать з-за кордону…» Та не треба плутати здоровий націоналізм з космополітизмом. Тому, як би не складалося життя, і де б людину не занесла доля, дуже важливим фактором залишається гідне визнання себе представником свого народу. Недарма ще наш світоч
Т.Г. Шевченко повчав: «І чужому научайтесь і свого не цурайтесь». Вдумайтесь у ці слова, це - духовний заповіт усім українцям.

Проживаючи у Франції, я побачила, що тільки «…в своїй хаті й своя правда, і сила, і воля» і зрозуміла, що можу себе реалізувати у житті тільки тоді, коли не стану цуратися «своїх і свого» та віддавати своє серце улюбленій справі – мистецтву та праці у школі.

Упродовж останніх трьох років я працюю вчителем Української Школи Мистецтв при Посольстві України у Франції. Хочу Вам розповісти про цю чудову школу, першу і єдину школу, яка готує до державної атестації громадян України на території Франції. Вона зареєстрована Українською Асоціацією м. Парижа у квітні 2004 року, а з вересня 2005 працює у приміщенні Інформаційно-культурного центру Посольства України у Франції. Директором школи є чудова жінка, українка за походженням Олена Місталь. За п'ять років роботи школи чисельність учнів зросла до 86.

Українська Школа Мистецтв співпрацює в Україні з Міжнародною українською школою з 2007 року; з Національним науково-дослідним інститутом українознавства з жовтня 2006 року; з Київською міжнародною французькою школою з травня 2007 року. У школі створено 3 кабінети українознавства, бібліотека, відеотека, працює театральна студія, вокальний ансамбль та хореографічна студія. У вересні 2009 року в Українській Школі Мистецтв на чолі з Міжнародною Українською Школою м. Києва проведено ІІІ Міжнародну Конференцію з питань української освіти за кордоном, у якій прийняли участь представники 21-єї української закордонних шкіл у Європі, а також представники з Міністерства Освіти України, Міністерства культури і туризму України, Національно-дослідного інституту українознавства м.Києва, Інституту післядипломної підготовки педагогічних кадрів ім. Б.Грінченка м. Києва та Львівської політехніки.

З 2008 року разом з Міжнародною українською школою проведені 4 атестації з комісіями МУШ на території Франції. Школа тісно співпрацю з українською громадою,тому протягом року проводить багато культурно-масових заходів, таких як: українські вечорниці, Свято музики, літературні та театральні вечори, майстер-класи з писанкарства та майстер-класи з відомими в Україні художниками К. Лавро, М. Грохом; літераторами і публіцистами О.Ільченком, А Курковим, Л.Скирдою, Л.Чечель; театралами О.Ступкою; композиторами та музикантами М. Польовим, В. Шпіньовим та іншими.

Своє дозвілля я скрашую участю в хорі Святого Володимира Великого, що діє при церкві Святого Володимира в Парижі. Керівник хору, пані Надія Білоножко організовує на прохання французької спільноти концертні виступи у багатьох містах Франції.

Також разом з донечкою ми створили дует «Любов» і виконуємо свої пісні. У липні 2010 вийшов наш авторський студійний диск «Мелодія серця», який складається з десяти пісень (слова донечки Наталі, а музика – моя).

Тішуся із того, що ми разом із нею приєдналися до МАЛіЖу і будемо спільно з Вами докладати зусиль для урочистого відкриття Парижського відділення МАЛіЖу, а наразі ця робота тільки розпочинається. Ми прагнемо залучити до маліжан поетів і прозаїків, митців фото і малюнку, авторської пісні та сценічного виконання.

Щиро вдячна за грандіозну громадську роботу керівникові МАЛіЖу Василю Тарчинцю за виявлене до мене високе довір'я, яке я виправдаю.

Якщо вам цікаво ще щось більше про життя українців у Франції – з радістю поділюся.

З повагою і вдячністю
Любов Боднарчук,
керівник Парижського відділення МАЛіЖу