93 гостя та жодного жителя
«Неподалік Верхнього Студеного, майже на самому краю світу, високо в Карпатських горах, де зорі на небі можна дістати руками, розкинулось невеличке мальовниче, верховинське село Рекіти на Міжгірщині, що на Закарпатті. Знаходиться воно на віддалі тридцять кілометрів від районного центру Міжгір'я і сімдесят кілометрів від найближчої залізно-дорожньої станції Воловець. Розташовано у північно-західній частині Міжгірського району на південно-західних схилах головного вододільного хребта Карпат у лісовому поясі на висоті 670 метрів над рівнем моря. В народі цей край називають Верховиною».
21 березня, коли вся міжнародна спільнота відзначала Всесвітній День поезії, вихованці гуртка «Водограй» Теплодарського міського будинку дитячої та юнацької творчості провели тематичний виховний захід – «Літературне кафе». Основним завданням гуртка «Водограй» є вивчення літературної творчості. Гуртківці вивчають різновиди видів і жанрів літератури. Багато часу відводиться для вивчення поезії, художнього слова.
Нещодавно в поліському містечку Дубровиця, що на Рівненщині, поетесі, члену Національної спілки письменників України, Ліліані Косановській було вручено літературно-мистецьку премію ім. Петра Красюка за книгу поезій «Яблука у косах».
Про цю подію газета «Дубровицький вісник» від 29 січня цього року, відгукнулась інформацією Людмила Родіна, «Премія Красюка поїхала до Львова»:
Нас познайомив Міжнародний фестиваль, що проходив у Рекітах на Міжгірщині на відомому обдарованим дітям України та ближнього і дальнього зарубіжжя Коваликовому полі. Це – своєрідний бермудський трикутник. На межі його сходяться землі Львівської, Івано – Франківської та Закарпатської областей. В лоні цієї неземної краси, на сцені виступала обдарована юнь. Її голосами повнилася земля. Лави гостей рясніли цікавістю. Членам журі, між якими була і вона прийшлося нелегко. Оцінювати виступи і вибирати кращий маліжан між кращими було справді нелегко.
Після концерту йшла мені назустріч, вся наче виткана з ніжності і добра, світла і вдивовиж чарівна жінка – галичанка. У білій вишиваній блузочці. Строгий класичний костюм підкреслював її струнку не пороках фігуру. Райдужними переливами на загорілій шиї виділялися два разки наместинок – перлин. ЇЇ бездонні сині очі, які увібрали в себе літню синяву небес випромінювали щиру мудрість, доброту і інтерес.
Ольга Царицанська - член Національної спілки журналістів України, відома у світі поетеса, заступник головного редактора літературно – мистецької журналу – газети для обдарованих школярів «Сузір'я» (щомісяця виходить у Львові). Видає її Міжнародна Академія літератури і журналістики Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО.
Вертуальна презентація. У львівському видавництві «Манускрипт» побачила світ нова книга «Вічний свободи плин –з любов'ю до життя». Автор розповідає про якнайглибшу правдиву сутність життя, коли йдеться про людські злочини у цьому гріховному світі. В поезії Володимира Ковалика завжди присутній високий дух добра на противагу всякому злу.
Ольга Царицанська,
поетеса, редактор відділу поезії журналу-газети для школярів "СУЗІР'Я"
Рідному МАЛіЖу присвячую.
Бал… Слово, яке викликає асоціацію з елегантним вечірнім убранством, класичною музикою, романтичними танцями та вишуканими манерами. З історії нам відомо, що традиція проведення балів започаткована у Австрії. А найбільшого свого розквіту і піднесення вона набула в австрійській столиці – Відні, яка до того ж є і столицею вальсу, найбільш відомий з яких, названий на її честь. Вже у XIV-му столітті "Віденські бали" вийшли за межі Австрії. Організовані у Парижі, Празі, Римі і Брюсселі і Львові, вони користувалися величезною популярністю. Кожен з них вирізнявся неповторним колоритом, змішаним з історією і культурою свого міста.
Днями Львівській державній хореографічниій школі виповнилося 55 років з дня її заснування. З цієї нагоди у Львівсьому Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької відбулися урочистості з відзначення такої величної події. Директора школи та її художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв України, Володимира Саболту, педагогічний колектив, учнів та їх батьків за дорученням міського голови Львова Андрія Садового вітала працівник управління культури Львівської міськради Людмила Назарук, директор методичного центру управління культури Львівської облдержадміністрації Мілена Медвідь. Від керівництва області та міста були вручені грамоти багатьом педагогам школи та її працівникам. Зворушливо і піднесено пролунало вітання керівника дитячої громадської організації - ректора Малої Академії літератури і журналістики, письменника, заслуженого журналіста України Василя Тарчинця, який вийшов на сцену разом із спілчанами Малої Академії літератури і журналістики Назаром Кавою та Оксаною. Вони зачитали пам'ятну адресу, вручили Володимиру Саболті Диплом особливої відзнаки за вагомі здобутки у розвитку хореографічного мистецтва Галичини, результативну співпрацю із Малою Академією літератури і журналістики на ниві художньо-сценічного мистецтва. Приємною несподівнкою для ювілярів та гостей було почути поетичний вірш присвяту колишньої учениці хореографічної школи Ярини Котис, нині артистки театру Сант-Петербурга під керівництвом Борииса Ейфмана.
На конкурс МАЛіЖу у номінації: "Літературно-мистецькі композиції", або "Сценічне виконання".
Один день з життя української жінки в Парижі і один день з життя французської жінки в Парижі відтворили у теаралізованому дійстві з ініціативи українсько-французської Асоціації "Ідеї без кордонів" та керівника Паризького відділення МАЛіЖу та директора Департаменту звязків з европейськими країнами Люби Боднарчук.
В цій театралізованій виставі побачите юних театралів: Настю Бурак і Настю - Марію Сергенюк, Романа Боднарчука в ролі француза П'єра, його сестричку Наталочку в ролі українки Галі. Усі вони - наші маліжани.
Відбулося за участю членів МАЛіЖУ Паризького відділення (керівник та директор Департаменту МАЛіЖу звязків із европейськими країнами - Люба Боднарчук.
Репрезентую військового журналіста, удостоєного звання «Заслужений журналіст України», головного редактора суспільно-громадської, правничої газети «Акцент», письменника, автора понад 14 книг художньо-документального жанру Василя Федоровича Тарчинця, уродженця с. Ректи, що на Міжгірщині. Службу в армії завершив у званні полковника на посаді начальника прес-центру Західного оперативного командування у 1998 році.