Спочатку було Слово
 
Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки розділу МАЛіЖ, який працював тут з 2009 року по 2019 рік.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

ТУТ ЧАРИ НЕЗБАГНЕННОЇ КРАСИ - СВЯТО МРІЇ І ТАЛАНТУ

alt

Днями Львівській державній хореографічниій школі виповнилося 55 років з дня її заснування. З цієї нагоди у Львівсьому Національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької відбулися урочистості з відзначення такої величної події. Директора школи та її художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв України, Володимира Саболту, педагогічний колектив, учнів та їх батьків за дорученням міського голови Львова Андрія Садового вітала працівник управління культури Львівської міськради Людмила Назарук, директор методичного центру управління культури Львівської облдержадміністрації Мілена Медвідь. Від керівництва області та міста були вручені грамоти багатьом педагогам школи та її працівникам. Зворушливо і піднесено пролунало вітання керівника дитячої громадської організації - ректора Малої Академії літератури і журналістики, письменника, заслуженого журналіста України Василя Тарчинця, який вийшов на сцену разом із спілчанами Малої Академії літератури і журналістики Назаром Кавою та Оксаною. Вони зачитали пам'ятну адресу, вручили Володимиру Саболті Диплом особливої відзнаки за вагомі здобутки у розвитку хореографічного мистецтва Галичини, результативну співпрацю із Малою Академією літератури і журналістики на ниві художньо-сценічного мистецтва. Приємною несподівнкою для ювілярів та гостей було почути поетичний вірш присвяту колишньої учениці хореографічної школи Ярини Котис, нині артистки театру Сант-Петербурга під керівництвом Борииса Ейфмана.

alt

Багату творчу біографію насичену різноманітними подіями має Львівська дитяча хореографічна школа, заснована 55 років тому у славному галицькому місті – центрі Галичини, древньому Львові в серпні 1957 року за рішенням обласного управління культури та сприяння дирекції Львівського державного академічного театру опери та балету ім. Івана Франка.

«За ці славні, складні, а у певній мірі й суперечливі роки її педагогічний колектив, - роповідає директор школи Володимир Саболта, - успадкував найкращі традиції хореографічного мистецтва єдиного тоді на теренах Західної України навчального закладу».

Що й казати?

У всі роки школа була учасницею хореографічних фестивалів-конкурсів де займала призові місця. Слід відзначити, що у 1989 році на першому конкурсі- фестивалі «Свято дитячого танцю», що відбувався в Одесі група учнів школи стали лауреатом цього престижного конкурсу у номінації (хореографічна композиція «Карпати», музика А. Кос-Анатольського, постановка заслуженого артиста України П. Малхасянця).

Особливих, результативних успіхів школа набула відколи (з 2000 року) її очолює Заслужений діяч мистецтв України Володимир Григорович Саболта. Завдяки його самовідданій праці школу перетворено на установу культури як юридичну структуру, переведено на самостійний баланс. Відтак, школа набула статусу Львівської державної хореографічної школи.

У 2004 р. при школі з метою покращення якості набору учнів відкрито підготовче відділення. Школа отримала нове дихання, учні, творчі шкільні колективи - постійні учасники обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів.

Завдяки самовідданій педагогічній праці, результати своєї роботи учні, педагоги школи мали можливість показати в чисельних гастрольних поїздках в Болгарію, Польщу, Іспанію, Францію, Угорщину.

Слід відзначити, що у 2006 році під керівництвом Володимира Григоровича Саболти вперше започатковано та проведено перший Міжнародний юнацький конкурс класичної хореографії "Галицька Терпсихора 2006", який став уже традиційним (2008 р. 2010 р.)

alt

Налагоджена тісна співпраця з керівництвом Львівського Національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, де учні - старшекласники задіяні у виставах театру: "Лебедине озеро", "Створення світу", "Повернення Баттерфляй", "Баядерка", "Коппелія", а також у конкурсах, "Фуете Артеку", "Одеські перлинки", "Танець без кордонів" (м. Київ), "Мисль-поток" (м. Київ), "Кришталевий черевичок" (м. Харків) та ін., де стають дипломантами та лауреатами, а також з Малою Академією літератури і журналістики, багатьма творчими організаціями та спілками.

Гортаючи сторінку за сторінкою 55-річної історії Львівської державної хореографічної школи, згадується найвагоміші здобутки за якими велика творча й наполеглива щоденна праця усього колективу. Доречі під час відзначення ювілейних заходів на сцені львівської опери відбулася нова прем'єра Дитячого театру балету Львова, заснованого за ініціативи Володимира Григоровича Саболти та підтримки дирекції театру на чолі з її директором заслуженим працівником культури України Тадеєм Едером. А за практичне втілення балету на одну дію О. Глазунова «Пори роки» взявся справжній майстер хореографії балетмейстер-постановник, заслужений артист України Сергій Наєнко, педагоги-репетитори: Галина Клєщова, Людмила Орловьска, Ірина Пансюк, Неллі Товстанова, заслужена артистка України Ельза Старікова, концертмейстери: Вікторія Альохіна, Оксана Гондера, Олена Русанова, Алла Трепліна, Рената Терлецька.

Прекрасно, що у цьому балетному дійстві було задіяно біля 100 юних балетних артистів, - учнів початкових та старших класів. Майже кожну сцену вдячні глядачі зустрічали гучними оплесками, а коли закінчилася прем'єра довго не покидали зали, стоячи вітали тих, хто подарував глядачам велике і незабутнє свято на якому всі ми побачили незбагненну красу дитячого балету і таланту.

Спілкуючись з журналістами після завершення урочистостей з нагоди ювілею та прем'єри «Пори року», директор та художній керівник, Львівської хореографічної школи, кавалер ордена Святого Князя Володимира Великого, проректор Малої Академії літератури і журналістики художньо-сценічного мистецтва, Заслужений діяч мистецтв України Володимир Саболта зауважив, що півстоліття — це зовсім не фініш, а просто час для аналізу всього зробленого і формування планів на майбутнє. Отже все починається спочатку, тільки на іншому — можливо, вищому рівні. І це закономірно, бо, заслужений роками імідж Львівської державної хореографічної школи – однієї із шести хореографічних шкіл в Україні треба тимати на висоті і примножувати. Тому є переконливі аргументи адже 85 відсотків випускників школи – це артисти Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, багато із них є визнаними фахівцями балету, які успішно працюють у театрах, хореографічних школах, інших навчальних закладах України та за кордоном і не забувають стежини, яка у свій час привела їх у Львівську державну хореографічну школу – справжню кузню майстрів балету.

Побажаймо усім тим, хто присвятив себе її величності хореографії, славній богині Терпсихорі нових творчих ужинків і значних перемог.

Василь ТАРЧИНЕЦЬ,
головний редактор журналу-газети для школярів «СУЗІР'Я»,
заслужений журналіст України, письменник.
м. Львів.

На фото: педагогічний колектив школи біля львівської опери; програма урочистостей; директор Львівської державної хореографічної школи, Володимир Саболта вітає юних артистів балету з успішною прем'єрою;
балетмейстер-постановник, заслужений артист України Сергій Наєнко.

ТВОРЧИЙ ЗВІТ ЮНИХ АРТИСТІВ БАЛЕТУ

Львівської державної хореографічної школи, під керівництвом її директора, художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Саболти перетворився у велику публічну презентацію, яка відбулася на сцені Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької.

alt

Уже багато років поспіль після завершення навчання юні артисти балету - учні Львівської державної хореографічної школи представляють на суд глядачеві концертну програму у якій практично беруть участь учні молодших і старших класів, педагоги щколи. Велика сцена львівської опери, задяки сприянню та безкорисній допомозі шанувальника дитячої творчості - генерального директора Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької, Заслуженого працівника культури України Тадея Олександровича Едера, щоразу розквітає все новими і новими талантами. Не був винятком і цьогорічний концерт. Чимало праці і творчості у підготовку до виступу наймолодших учасників доклали педагоги молодших класів: Алла Сердцева, Татьяна Роздобудько, Наталія Смут, а у старшій віковій групі заслужені артисти України Ельза Старікова, Сергій Наєнко, педагоги: Людмила Орловська, Галина Клещева, Неллі Товстанова, Микола Санжаревський, Ірина Панасюк. Олена Барер, а сучасній хореографії педагог Володимир Судомляк. У справжньому замку дитячих мрій опинилися дорослі і діти, коли переглядали хореографічні номери «Ляльки», «Веселі жабки», «Казку гір» та інші.

Неабияку витончену балетну майстерність виявили при виконанні па-де-де Діани і Актеона з балету «Асмеральда» випускниці школи Юлія Павлюк, Софія Кійковська та соліст львівської опери Віктор Гацелюк (педагог Галина Клещева).

А скільки тепла, світла і краси побачили ми у «Танці маленьких лебедів», який виконали лауреати міжнародних конкурсів балету: Ірина Саврук, Божена Гарасимчук, Наталія Рузяк, Ольга Мартиневич (педагог заслужена артистка України Ельза Старікова).

Більше двох годин продовжувалася публічна презентація-звіт юних артистів балету, яких з великою радістью і щирістю представляла на сцені незмінна ведуча шкільних конкурсів та концертів Оксана Сивохіп.

Похвально і те, що наполеглива творча працю педагогічного колективу Львівської державної хореографічної школи високо оцінена керівництвом львівської влади. Почесними грамотами голови Львівської обласної державної адміністрації Михайла Костюка відзначено заслуженого артиста України Сергія Наєнка, педагогів: Аллу Трепліну, Валентину Тарчинець, Аллу Сердцеву, Оксану Сивохіп, Людмилу Єнько.

Грамот голови Львівської обласної ради Олега Панькевича удостоївся директор школи Володимир Саболта, заслужена артистка України Ельза Старікова, педагоги: Людмила Орловська, Оксана Гондера і Рената Терлецька.

Завершуючи концертну програму директор та художній керівник Львівської державної хореографічної школи, заслужений діяч мистецтв. України Володимир Саболта висловив слова щирої вдячності усім хто долучився до підготовки та проведення цієї концертної програми і побажав учням та педагогам нових здобутків на ниві хореографічного мистецтва і перемог у Міжнародному дитячому центрі «Артек», де концертвуватимуть учні школи.

Василь ТАРЧИНЕЦЬ,
головний редактор журналу-газети для школярів «СУЗІР'Я»,
Заслужений журналіст України

alt

Дебют юної поетеси

ЗЕРНА ДОБРОТИ від ВІКТОРІЇ ВАКОЛЮК

У березні цього року в Національному музеї літератури вперше проходило літературно-мистецьке свято «Зерна доброти». Дітки підіймалися на сцену, отримували дипломи, подарунки й читали вірші.

Коли почала читати свого вірша Вікторія ВАКОЛЮК, зала притихла, а потім вибухнула оплесками. Вірш «Бабина молитва» до сліз зворушив присутніх. Сьогодні хочу, аби й маліжани познайомилися з творчістю моєї юної приятельки.

Знайомтесь – Вікторія ВАКОЛЮК. Народилася 2 лютого 1995 року в Києві, у 2006 році з родиною переїхала до смт. Велика Димерка. Нині навчається у Великодимерському НВК. Вірші пише з 6-ти років. Відвідує шкільну літературну студію «Джерело» та літературно-мистецьке об'єднання «Криниця». Захоплюється музикою: грає на скрипці, гітарі, фортепіано. Не байдужа до фізики, криптографії. У шкільній літстудії укладає невеличкі саморобні збірочки творів, щосеместра виходить шкільний альманах. Бере активну участь у предметних шкільних олімпіадах, всеукраїнських конкурсах. Тематика її творів – від лірики – до гумору.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ,
лауреат мистецької премії «Київ»

Вікторія ВАКОЛЮК

БАБИНА МОЛИТВА

у якій вона просить Бога навчити розмовляти кота

Баба живе в забутому, закинутому селі.
Поїхали всі до міст, залишили хати малі
В надії на краще майбутнє і на долю нову.
Рідко коли тут на вулиці зустрінеш душу живу.
Бабі одній важко, бабі самотньо жить,
Бабі сумно – нема з ким навіть поговорить.
Баба ходить до церкви, в неї молитва проста:
– Боже, єдиного прошу! Навчи розмовляти кота!

Хрещена

Мене хрестили торік зимою,
я пам'ятаю ваш лоскіт ніг.
Люд розважався чудною грою,
а лід так важко на груди ліг.
Зіткали спогад блаженним тоном
слова на кінчиках пальців рук
як відгукнувся берег дзвоном,
ваш без прибою фальшивий звук.
Встромили хрест у гладь бездонну
та заштовхалися до води.
І я – розхристана, змерзла, сонна,
ви – сліпо руки до хвиль тягли.
І холод, холод, і сміх, і сварки,
у ваших пляшках священна кров.
Бездумні душі, мов недогарки...
Та раптом чую дотик – любов.
Я аж здригнулась – бризки обабіч,
так зачепив обережний рух.
Навколо люди і далі грались,
а поруч – глибший за мене дух.
Благословенно торкнув рукою,
як віра, спокій на хвилю ліг.
Мене хрестили торік зимою,
я пам'ятаю твій лоскіт ніг.

Не до сміху

Чи ви чули, люди, новину?
Стукнуло сто років чабану!
Все життя й робив, що вівці пас...
Привітали його друзі і в цей раз.
Десь на радіо знайшли куму свою –
братиме у діда інтерв'ю.
Дід приїхав із карпатських гір:
в центрі Львова радіоефір.
Посадили гостя за стола
та й питать ведуча почала:
"Ви були в усіх Карпатських селах,
чи траплялись випадки веселі?"
Каже дід: "Було, давно було,
я овечок пас за все село.
Всіх пригнали я і ще Хома,
дивимось: одної десь нема.
Хочте мені вірте, хочте ні,
всім селом шукали аж три дні.
Як знайшли – забили, та й усе,
більш її гулять не понесе".
Думає ведуча: хоч ти плач,
утікає радіослухач,
та й гадає: може, ще мине?
"Чи траплялось, діду, щось сумне?"
Каже дід: "Було, давно було,
я овечок пас за все село.
Як усіх пригнали під кінець,
десь був загубився баранець.
Я би Вам брехати не хотів:
всім селом шукали аж п'ять днів,
а як відшукався баранець,
тут то йому і настав кінець".
Думає ведуча: їй гаплик,
чутно в коридорі шефа крик.
На очах надія раптом блисне:
"Чи траплялось, діду, щось трагічне?"
Каже дід: "Було, давно було,
я овечок пас за все село.
Тут вже не до сміху, скажу вам,
бо тоді я загубився сам..."