Нас познайомив Міжнародний фестиваль, що проходив у Рекітах на Міжгірщині на відомому обдарованим дітям України та ближнього і дальнього зарубіжжя Коваликовому полі. Це – своєрідний бермудський трикутник. На межі його сходяться землі Львівської, Івано – Франківської та Закарпатської областей. В лоні цієї неземної краси, на сцені виступала обдарована юнь. Її голосами повнилася земля. Лави гостей рясніли цікавістю. Членам журі, між якими була і вона прийшлося нелегко. Оцінювати виступи і вибирати кращий маліжан між кращими було справді нелегко.
Після концерту йшла мені назустріч, вся наче виткана з ніжності і добра, світла і вдивовиж чарівна жінка – галичанка. У білій вишиваній блузочці. Строгий класичний костюм підкреслював її струнку не пороках фігуру. Райдужними переливами на загорілій шиї виділялися два разки наместинок – перлин. ЇЇ бездонні сині очі, які увібрали в себе літню синяву небес випромінювали щиру мудрість, доброту і інтерес.
Ольга Царицанська - член Національної спілки журналістів України, відома у світі поетеса, заступник головного редактора літературно – мистецької журналу – газети для обдарованих школярів «Сузір'я» (щомісяця виходить у Львові). Видає її Міжнародна Академія літератури і журналістики Асоційований член Міжнародного центру ЮНЕСКО.
Народилася на Львівщині. В учительській родині. Закінчила факультет іноземних мов Львівського Національного університету імені Івана Франка. У Львові викладала французьку мову та літературу. Займалася перекладом. Шукала себе в поезії. За покликанням чутливої душі – поетеси. Лірик. Авторка чотирьох поетичних збірок «Віра, Надія, Любов», «Терновий сад», «Я повернуся з журавлями», «На вітрах розлуки», яка вийшла в серії «Бібліотечка Малої Академії літератури і журналістики». У співавторстві з Яром Черногором видали документально – художню повість «Дві Батьківщини».
Нею написана низка унікальних статей про Великих жінок України – ХІХ – го століття. У її творчому доробку вірші для дітей, цікаві оповідання, ліричні пісні. Серед них виділяються такі пісні «Несу мов хрест свою любов», «Місто нашого кохання», «Україночка», «Солодка вишня», «Очі любові», «Весільна», «Мій берег», «Стрияночка», «Лелеченьки», «Останній вальс»… Вони вже стали молодіжними хітами і знайшли своїх слухачів – шанувальників.
Ольга Царицанська служить людям словом, яке прийняла в дар від Всевишнього. ЇЇ поезія прониклива, вразлива, щира, до кінця усвідомлена. Хвилює поетесу доля співвітчизників, які тисячами їдуть з України на заробітки. Це – дипломовані, новітні жебраки, які розбрелися по світу і працюють на полях, на будовах, в наймах за доглядом літніх і одиноких людей… У її віршах що болем відлунюють в жіночому серці любов до рідного краю, його героїчного минулого, боротьба українців за вимріяну віками волю і незалежність, захоплення неповторною красою мальовничої, мов візерунки дівочих вишиванок природи, доля жінок заробітчанок. Між ними опинилася і вона. Але на значно довший час, аніж колись, коли їздила на наукові конференції та симпозіуми. Як у калейдоскопі у свідомості оживають пережиті події, думки, емоції, почуття, сила переконливого її слова, щирість і задушевність, якої не втратила під час злетів і спадів, вготованих їй життям.
29 березня 2009 року на творчому вечорі в Чикаго у свою адресу почула багато теплих слів від української громадської організації «Помаранчева хвиля» від колективів редакції газет «Віче», «Українське слово», «Час і події».
Навіть на чужині українка залишається українкою. І за океаном вона знайшла себе. Її прийняли членом української асоціації письменників. У новому оточенні вона брала активну участь у громадсько – політичному житті української діаспори. Постійно друкувалася в україномовних американських часописах. Стала членом редколегії газети «Українське слово», головою літературно – художнього об'єднання в Чикаго «Свічка Тараса», увійшла до складу мистецько – творчої організації «Чиказька богема». Як мати тішиться успіхам двох дорослих синів Віктора та Святослава.
Залюблена в зорі, у дощ і в ліричні пісні українські ця жінка продовжує творити. Багато часу вона уділяє і обдарованим дітям України, з якої зараз формується творче лице майбутньої літературної сили і слави, що колись примножить надбання світової літератури і поезії.
Марія КОНКІНА, журналістка
м. Виноградів
