21 березня, коли вся міжнародна спільнота відзначала Всесвітній День поезії, вихованці гуртка «Водограй» Теплодарського міського будинку дитячої та юнацької творчості провели тематичний виховний захід – «Літературне кафе». Основним завданням гуртка «Водограй» є вивчення літературної творчості. Гуртківці вивчають різновиди видів і жанрів літератури. Багато часу відводиться для вивчення поезії, художнього слова.
Наші діти самі вчаться писати, віршувати. Вони є членами ГО «Міжнародна академія літератури і журналістики» і декотрі з них мають призові місця за перемогу на Міжнародному фестивалі юних поетів, прозаїків, митців фото і малюнку, журналістики, авторської пісні та літературно-мистецьких композицій «Рекітське сузір'я». Їх твори увійшли до колективної книги вибраних творів слухачів Малої академії літератури і журналістики «Рекітське сузір'я», до книги «Майбутнє Одещини – талановиті діти»; висвітлюються на шпальтах місцевої газети «Тєплодарскій вєстнік», «Смайлик» (газета учнівського самоврядування ТМ БДЮТ), лунали у програмі «Кольорових світ» на I каналі Національного Радіо України тощо. Під час проведення нашого заходу кожен початківець зачитав свій улюблений твір:
Мішута Каріна (пісня «Моя земля»):
Україна – країна моя.
Я щаслива, що тут народилась;
Тут до школи пішла вперше я
Й слава пращурів тут відродилась.
Приспів:
Україно, ти птахо моя
Вільна, горда, ніким незборима
Рідні гори, степи і моря
Захищають твої дужі крила.
Україна – квітучі поля
І широкі лани неозорі.
Пахне хлібом пшенична земля,
В небі синім хмарки світозорі.
Малих Ліза (пісня «Сонячна моя Україна»):
В Україні родюча земля.
Україна – багата родина.
Світ безмежний: є безліч доріг,
Та до серця веде лиш єдина.
Приспів: Україна найкраща у світі,
Найрідніша моя сторона.
Навесні, восени, в зимі й літі –
Всіх чарує красою вона.
Україна – це мрія моя.
Сонцесяйна моя батьківщина.
Зачаровує спів солов'я
Й ніжно-біла квітуча калина.
Кодак Вероніка (пісня «Вишиванка»):
Мені сорочку вишила матуся
На білосніжнім чистім полотні.
До неї ніжно серцем пригорнуся,
І стане тепло й радісно мені.
Приспів: Вишита сорочка ніжними руками,
Як щаслива доля на довгі роки, –
Це для мене мама вишила нитками
На сорочці квіти й житні колоски.
Вдягну сорочку і буду носити,
Я збережу у серці вишиття.
В молитві буду Господа просити,
Щоб дав матусі радісне життя.
Скворцов Олександр (вірш «Україна»):
Ми маленькі українці. Наша держава – Україна.
Всім відомо, що наш символ – в червоних кетягах калина.
Наша країна багата хлібом зерном рушниками
Вольная пісня лунає високо під небесами!
Бігунова Надія (вірш «Фестивальна смерічка»):
Посадили у бабусі ми смерічку молоду.
Поливаєм, доглядаєм, мов дитиночку малу.
Та як виросте пухнаста нам на радість та красу,
Я на свято Новорічне їй прикраси принесу!
Таким чином, поезією називають переважно твори, написані віршем, у яких мова підкорена певному ритмові, на відміну від прозових творів. У переносному значені поезією називають усе прекрасне, величне, хвилююче. «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі…» – це поетичні рядки з вірша Ліни Костенко.
Так, поезія – це те, без чого не може жити людина. Поезія вічна і всім відомо, яка велика сила впливу її на почуття людини. Часом чотири рядки талановитого автора можуть замінити сторінку прозового твору. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, надає людині образного мислення, не дає нашій душі зачерствіти. Поезія здатна відкривати найглибші таємниці нашої душі. Одним словом, людина не може жити без поезії, як і не може жити без любові в серці, щоб осягнути світ прекрасного, величного.
То ж хочу всім побажати, перш за все, любові, добра, сили та натхнення творити нові поезії.
Марія Войтик,
керівник гуртка «Водограй» ТМ БДЮТ,
керівник Одеського обласного відділення МАЛіЖ
