Спочатку було Слово
 

Коментарі

Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки МАЛіЖ.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

Над цим питанням часто розмірковує Олександр ПАПЧЕНКО ))))

 Часто доводиться читати твори, скажімо,  авторів початківців. І є така особливість - люди пишуть про те, що погано знають... А краще всього людина знає себе. В усякому разі, кожній нормальній людині так здається. І здоровий глузд підказує  авторові початківцю спиратися на ці його знання про себе. Це, звичайно, не означає, що автор повинен сісти і почати описувати своє життя ("- Сьогодні, Таня мені сказала, що я дурень! Тоді я сказав, що вона теж дурна"!), але брати з неї деталі- спостереженя узагальнення думки, тощо.

Що стосується фантастики або іншого, такого люб'язного багатьом авторам, середньовіччя, то доведеться хоч би трохи попихтіти (краще досконально) підготуватися з атрибутикою епохи. Як пахло на середньовічній вулиці? Чим підперізувався чернець? і тд. Шанувати- поуявляти. Нехай не буде в тексті зоряних черевиків звіздопілота, але якщо для себе автор збагне в що взутий його пілот космічного корабля, ці знання мимоволі допоможуть зробити його текст точнішим, а ще авторові не доведеться кожного разу затримуватися на найцікавішому місці, якщо раптом в запалі натхнення, йому все ж знадобиться ліва нога командира зорілета ("...командир падаючи, все-таки встиг шкарпеткою свого важкенного зоряного черевика врізати по манометру на головному пульті управління цієї проклятої космічної газонокосарки.".) Коли я починав писати і носив в газети свої перші фейлетони, досвідчений газетяр Рудольф Шипулин, не втомлювався мені повторювати: - Пиши про те, що знаєш! А я гарячився на нього. Я думав так; "Нічого смішного, такого смішного щоб сгодилось для фейлетону, я якраз і не знаю! В усякому разі, придумане смішне завжди смішніше за те, що реально зі мною сталося". Через багато років, я зрозумів про що мені говорив мій перший редактор і як я був не правий. І мені навіть зараз дивно думати, як і чому я тоді не міг його зрозуміти.