Спочатку було Слово
 

Коментарі

Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки МАЛіЖ.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

etno

В основу сценарію вчительки Хижанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, керівника фолкльорного колективу «Хижаночка» та завідувачки етнографічним музеєм   покладено, зібраний упродовж багатьох років, багатий народно-обрядовий матеріал, переважно із Затисянщини. У школі успішно працював, заснований з ініціативи Ганни Михайлівни Ісаєвич, і вчительський фолкльорний колектив, який на обласному огляді фолкльорних колективів вчителів, у місті Мукачево, зайняв перше місце. 

У роботі над сценаріями, літературно-мистецькими композиціями, Ганна Михайлівна надавала перевагу дитячому фолкльору, зокрема: народні танці, пісні, ігри-жарти, переспіви-коломийки тощо. У своєму майстер-класі Ганна Михайлівна поставила за мету познайомити прихильників народної творчості зі складною лабораторією фолкльорного учнівського мистецтва.
Дуже добре, що вчителька щоразу, упродовж сорока років, доповнювала  роботу новими  розробками-інсценіровками, зберігаючи прицьому ідентичність багатого краю Закарпаття.
Напевне,  із цього уроку її колеги та учні почерпнуть  багато корисного, що сприятиме успішній підготовці до міжнародного фестивалю «Рекітське сузір’я», а також у інших виступах на обласній та всеукраїнській сценах.

alt

                               
СЦЕНАРІЙ ХИЖАНСЬКИХ ВЕЧОРНИЦЬ
 
(сватання)

Зелене листя, білі каштани,
Ой як то сумно як вечір стане.
Любилам хлопця чотири  роки,
Поки не взнали сусіди збоку.

А як узнали розщебетали.
Богдай же вони щастя не мали.
 Ой ви, сусіди, пийте, гуляйте,
Де ходять двоє не розлучайте.
 
У хаті газдиня та парша сусідка .

-Такоє ото, брехливі сусіди. Моя Марічка ходила з твоїм Іванком чотири роки, а сусіди нагворили, ош лінива та й  нич не дам у часть.

-Перебач, сусідко,  пішлисьте сватати,  де  корови та й коні.Не бануй, нич їй не хибит. Вивчилася та типир у банкови робить. До тебе в гості на марседесі приходить. А мій Іванко усе ще на возі коні поганяє. Така в нього доля.
Но айбо, коли прийде твоя Марічка у гості, а я вижу як мій Іванко через городину звідать її:  «Як ся маєш, Марічко?»  Айбо не кажи такоє нікому. Межи ними уже є три діточки, та як ся дузнає невістка? Що буде?

                                                          Стукають.
altЗаходить  сваха з доньков, інші сусіди, молодь на вечорниці з прялками, вишитьом – хто з чим. Сучуть  мелай, лущать фасулю, прядуть, вишивають, теревенять про всьо на світі.
-Йой, а ми думали…
-Добрий день, кумо,  чи можна до вас на вечорниці?
 -Заходьте, заходьте.
-Айбо я не сама, я  із своєв внучков. Най ся приучат помали коло великих. Вишивати уже знає. Никайте, який красний ручник уже вишила, а прясти най із дівчатами ся навучит.
-Но, де би ся не научила? Буде така читава як ви, свахо. Сідайте та розказуйте, що нового в селі.
-Новин  доста: свадьби ся ладят. Лиш у мого  сусіда, лиш ся типирь недавно побрали, а вже ся розходят, уже й на розвод подали. Каже її стара, аж невістка лінива.
-Ой яка суєта!
-А сякоє ци чулисьте?  У Івана Василищиного були дві дівки, та й доста не файні. Тать знаєте їх. Прийшли якось на днях до них свати із Велятина та дуже ся токмлят на части, тоді газда й каже: «За меншов даю 10 тисяч доларів, а за старшов - 20 тис. А жених на то: що, а май старшої у вас не є?
-О такі ото тепер женихи.  Лиш би їм долари треба та хоть яку би взяли.
-А мій коли ня брав, не треба му було долари. Казав, що так ня любит – без пам’яти.
 -А тепер?
-А тепер каже аж прийшла до нього пам'ять, майже би му тисячі не хибіли.
-А мій і зо мнов уже тиждень нич не говорит. Пишеме собі записки.  Написав він мені на днях: «Збуди ня у 5 часів. Іду в командировку». Встала я рано, а в хижі   така ларма. Ти сяка-така, чогось ня не збудила?! А я йому:  «Пой , пой лиш сюди, голубе». Та вказалам му записку на парні, де написано:  «Вставай, уже 5 часу».
- Ой кумо, у вас яка файна дівка! Ци думаєте її віддавати?
-Та  хотілибисьме на сесі м’ясниці, кіть Бог поможе. Знаєте, легінів типир доста. Ходят. Айбо хто знає  котрий  із них буде ?
- Слухайте, та най вам поворожу. Будете видіти, ци прийдут свтачі та й котрий їй сужений.
 -А нам , а нам?
-І вам, дівочки, лиш якщо у вас є дзеркала.
-Є, ми з собов усе носиме убисьме видвли  якісьме файні.
- А у вас, кумо ци є  свічка та й блюдо?
-Є!
- А тепер слухайте. Треба запалити свічку, покрутити  над свічков руками із дзеркалом та казати: «Дзеркальце, покрутися, а ти, сужений, покажися».
  Дівчата наперебій  крутять дзеркалами. Кричать. Одна одну перебиває.

Р.S.

altБуду вам щиро вдячна за поради, коментарі, побажання, які можуть знадобитися усім , кого захоплює літературно-мистецька творчість  І з неї ми черпаємо пізнання  минувшини і нашого бурхливого сьогдення. Все це спонукає любити свій рідний край, нашу неньку-Україну. Свого часу мені дуже часто доводилося виступати з концертною програмою на багатьох сценах школи, села, району та області. Переконана у тому, що масовим поціновувачем фолкльору є близькі великі та малі художні форми. Але їх варто осучаснювати, не вдаючись до примітивізму.