Спочатку було Слово
 

Коментарі

3karty

З роси й води, шановне маліжанське товариство!

Вже незабаром над карпатськими полонинами піднімуться дими від фестивальних ватр і гори сповняться щасливим дитячим сміхом, сповіщаючи про початок ювілейного фесту "Рекітське сузір'я - 2013".Тож сьогодні в нашому онлайн-класі ми вирішили поговорити про розваги київської молоді ХІХ століття.

На той час наше місто в сфері відпочинку не лише не пасло задніх, але й значно випереджало столицю Російської імперії, місто на Неві Санкт-Петербург. Доки столичні панянки знемагали в очікуванні модних новинок, які мусили подолати тяжкий шлях із серця Франції через Австро-Угорщину й сучасну Україну, київське панство отримувало все, як то кажуть, із перших рук. Особливим предметом гордощів світського товариства були ювелірні прикраси. Уявіво собі, лише на Хрещатику крамниць з коштовностями нараховувалося більше десятка! До речі, як правильно : коштовність чи дорогоцінність? Виявляється, обидва варіанти вірні. Дорогоцінність - то слово поважне за віком. Його корені сягають епохи старослов'янської мови. Іменник виникнув шляхом сполучення двох слів "драго цениться". Себто, "дорого коштує". Є в дорогоцінності й близький родич в російській мові - слово "драгоценность". Іменник "коштовність" нагадує нам, що він не просто собі так, а коштує кругленьку суму. Але от лихо, обидва слова майже витіснили з нашого вжитку давнє українське "скарби". Так, це про нього нагадує нам невтомний садівник у царині рідної мови Максим Рильський : "Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим". Які глибокі , пророчі слова!

По-різному можна називати й коштовне каміння : один полюбляє слово "дорогоцінний камінь", другий віддає перевагу "самоцвіту", а дехто каже "самоцвітний камінь". Паралельне вживання трьох назв подекуди викликає плутанину. Отож, домовимося, що смарагди, хризоліти, топази, сапфіри й інші скарби нашої землі називатимемо словом на позначення збірного поняття "самоцвіти".

А нам уже час зазирнути до просторої зали Оперного театру , що біля Миколаївського парку (нині парк імені Тараса Шевченка) та Першої чоловічої гімназії (Інститут філології). Сьома вечора. Фіакри з поважними киянами й гостями міста зливаються в нескінченний потік. Зі своїх черев вони випускають панн та пані, густо заквітчаних діамантами. Й аж ніяк не "брильянтами". Хоча, й читаємо в Лесі Українки "Дістаньте шкатулку з брильянтами", але пам'ятаємо слова Володимира Самійленка, присвячені Тарасові Григоровичу Шевченку: "Діамант дорогий на дорозі лежав".

Поки наші чарівні прабабусі насолоджуватимуться "Травіатою" чи "Кармен", зазирнімо до виключно чоловічого товариства , що вгніздилося в одному з клубів закритого типу на колишній Фундуклеївській. Більшість із них затяті картярі , або ж гравці (але не картьожники, то калька з російської). Гра в самому розпалі. На зеленому сукні столів хаотично розкидані винова краля (але не пикова дама), жировий король (аж ніяк не трефовий ), дзвінковий туз (російський відповідник - бубновый туз) й чирвовий нижник (російський валет). До речі, ви звертали увагу на химерність цієї карти? Саме від цього походить відомий метафоричний російський вислів "лежать валетом". Тобто, ногами поряд, але головами врізнобіч. Найцікавіше те, що наша українська мова має гарний відповідник цьому виразу - "лежати митусем". Якщо не полінуємося й відкриємо словник Бориса Грінченка, то побачимо таке: "Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались".

... Наша екскурсія старим Києвом завершується. Ще раз вітаю всіх нас з великим святом - ювілейним фестивалем творчої молоді "Рекітське сузір'я". Гарного всім відпочинку, цікавих знайомст, нових перемог і , звичайно ж, натхнення!

До нових подорожей Країною Слова!Ваша Олексaндра