Спочатку було Слово
 

Коментарі

Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки МАЛіЖ.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

dmytro cherednychenko

На одній із київських вулиць причаївся звичайний собі будинок. А у ньому – сотні з дві звичайних квартир. Стоп! Одна з них таки особлива. Там люблять погомоніти книжки й дві милі панни-кішки, умостившись біля господарів, муркотять про свої пригоди. Золоті зайчики-шибайголови граються в «довгої лози». А головне, усі мешканці вміють не лише слухати, але й чути одні одних. «Хто ж господар цієї дивовижної оселі?» - запитають маліжани. «Добрий чарівник, який уміє побачити в кожному дорослому дитину, а в дитині – особистість, український прозаїк, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець, художник, фотомайстер і перекладач Дмитро Семенович Чередниченко», - відповім я. Сьогодні в нашій Творчій Майстерні радитиме юним літераторам саме він.

Дмитра Семеновича знає чи не кілька поколінь наших маліжан. Дошкільнятам вихователька читала-вичитувала забавлянки, казочки й потішки з хрестоматії «Український садочок». Молодші, вперше стаючи на шкільний поріг, тримали в руках, пахнучу друкарською фарбою й чимось незбагненно-смачним, «Материнку». Школярі мандрували казковою країною Слова разом з читанками «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя». Мої ровесники пам'ятають з якими затаєними мріями й сподіваннями вони вперше потрапили в дружній радосинській гурт (літстудія при НСПУ «Радосинь» - Авт.), в якому вже двадцять третій рік невтомно отаманує Дмитро Чередниченко.

Книги письменника можна впізнати за першими рядками. Зазираєш за обкладинку – й відразу опиняєшся в іншому, паралельному вимірі. Але й натішиться там серце! Ось стука в шибку яскрава летюча ящірка, кицька Волошка бешкетує із сонячними зайчиками, хлоп'я запрягає соняшникового коника. А ось безногий чоловік не згрубів душею – вчить співати канарок. Убитий ворожою кулею син приходить на землю, щоб допомогти немічній матері нарубати дрова... Велике у малому, мале у великому. І кожен знайде собі щось до душі.

materynka

То в чому ж секрет письма цього чарівника з лагідними очима? Де брати наснагу для творчої праці? Та від рідної землі, від щедрих земляків! Ось і сам письменник говорить про це: «Село моє дуже мальовниче. Є в ньому гори, луки, поле, по один бік ліс хвойний, по другий – ліс листяний, дві річки, озера; ставки на низу й на горах. Тут я вперше спробував примусити залунати рідне слово. І саме тут я найбільше узяв від людей і дерев, і птахів, від гори, що дає крила, від річок і озер, і джерел, тут я найбільше узяв того, що підказало мені... казочки, притчі, бувальщини та пригоди».

letycha jacirka

Тут одразу захвилюються, перестрашаться допитливі маліжани: «Чи ж почуємо ми голос гори, що дає крила? Як зрозуміти мову отого зеленого коника чи метелика? Не існує поки що на світі такого розмовника, щоб нам порозумітися!» І втішить їх сивочолий чарівник. Розповість, як одного разу цілісінький клас дітлахів писав твір на... лісовій галявині. Один хлопчик довго роздумував, про щоб його таке написати. А потім зголосився написати про зайчика, що сидить під кущиком. Тільки, от біда, того зайчика ніхто, крім нього не бачить! Але Дмитра Чередниченка, тоді ще молодого вчителя, це не збентежило. І зараз він радить молодим: «Не вдавайтеся в позички. На позиченому далеко не заїдеш. Головне – не проґавити отого цікавенного зайчика, що сидить за кущиком і чекає».

Так, зробити це важко. Бо потрібно самому не втратити дитинності, жити з малечею «на одній хвилі». Турбуватися їхніми клопотами й радіти їхніми радощами. Для дітей писати важко. А надто «для розумних, дотепних діток. Чому? Бо треба дорости до них. До їхнього відкритого образно-смислового бачення. А щоб дитині запропонувати дії-події, ближче до її розуміння й життєвого досвіду, то все, що в творі діється, належить поселити у той світ, який вона може уявити. Скажімо, інженера чи конструктора дитина ще не в силі осмислити, а от коня зі світлою душею того інженера – будь ласка».

У цьому твердо впевнений Дмитро Чередниченко. І з цим щиро ділиться з усіма, для кого новий немислимий без поетичного рядка.

А я прощаюся з вами. До зустрічі на нових заняттях у "Творчій Майстерні"!

Щиро Ваша
Олександра Василенко