Отримавши літературно-дослідницькі нотатки від керівника відділення МАЛіЖ в Одеській області Марії ВОЙТИК та її вихованців, ми довго роздумували над тим у якому розділі розташувати творчий доробок наших юних колег. І дійшли висновку, що тільки у "Творчій майстерні", бо наша мова - основа і фундамент України. Саме про це йдеться у вступному слові Марії Войтик, а вірші юних поетів яскраве тому підтвердження.
Рідна мова – нескорена птиця
9 листопада, коли православна церква вшановує пам’ять преподобного Нестора Літописця, автора відомого літопису „Повість минулих літ”, ми відзначаємо День української писемності і мови, яка бере свій початок із сивої глибини віків. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби та, попри все, вона існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо ми про неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо. Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить давню біблійну істину „Спочатку було Слово, і Слово було Бог”.
Сьогодні ми маємо чимало цікавих версій щодо походження української писемності. Учені вважають, що автори трипільських написів – найдавніші племена, які жили на території теперішньої України, пелазги мали свою звукобуквену азбуку, яка претендує на те, щоб вважатися першою у світі. Адже століттями до нашої ери і століттями нашої ери на цій землі жили люди, вирощували хліб, виховували дітей, плекали слово – єдину молитву життя і безсмертя. В рамках тижня української писемності нашими маліжанами із Теплодара проводився конкурс авторських віршів, які ми представляємо у "ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ":
Богдан Кузнєцов, вихованець народознавчого гуртка «Калинонька»:
Якось я спитав у тата,
Чому різних мов багато?
Осяйнула думка тата,
Відповів мені завзято:
Мов багато на Землі –
Вчать дорослі і малі.
Та одна з них наймиліша,
Та, що серцю найрідніша.
В ній дзвенить густе колосся,
І шумить зелений гай,
І пташок різноголосся,
І річок стрімких розмай.
Валерія Прутян, вихованка народознавчого гуртка «Калинонька»:
Рідна мова над Україною
Ллється піснею солов’їною.
І в житті від найпершого слова
Це родинна багата розмова.
Кирил Кравченко, вихованець народознавчого гуртка «Калинонька»:
Українська мова,
Ніжна та чудова,
Від першого слова –
Мамина розмова.
Іванна Капіца, вихованка народознавчого гуртка «Калинонька»:
Рідна наша мова –
Чарівна розмова
Треба шанувати,
Бо вона як мати.
Лейла Абдулаєва, вихованка народознавчого гуртка «Калинонька»:
Рідна барвиста мова –
Мамина колискова
В ній пісні солов’їні,
Лиш у нас в Україні.
Єлизавета Малих, вихованка народознавчого гуртка «Водограй»:
Українська рідна мова –
Мова моєї країни,
Мова родинного слова
Роду – сім’ї України!
Тетяна Сасі , вихованка народознавчого гуртка «Калинонька»:
Рідна мова чиста,
Мелодійна, тиха,
Міцна і врочиста –
Хоч зазнала лиха.
Павло Войтик, керівник народознавчого гуртка «Водограй»:
Рідна мова моя українська
Рідна мова моя не стихає!
Наші душі до волі єднає.
Ніби неба бездонна блакить,
Рідна мова моя ще звучить
Хай повік не згасає надія –
Рідна мова, як сонячна мрія, –
Незнищенна, нескорена птиця
Тихим болем у серці ятриться.
Переливи пісенного слова,
Що лунають у рідних краях.
В них козацька братерська розмова
І Чумацький замріяний шлях.
І згадалась сумна колискова…
Ніжний спомин – дитинства час,
Як лунало матусине слово
Крізь матерію, простір і час.
І дитячі гучні хороводи,
І дівочий ліричний танок
У природі прекрасної вроди –
Все вплелося в потужній вінок.
В нім єднається наша країна
З сивини прадавніх віків
Мов свічадо несла Україна
Мову, пісню і волю батьків.
Наталія Гаркуша, (14 років), вихованка народознавчого гуртка «Калинонька» та фольклорно-краєзнавчого – «Стожари»:
Наша мова українська –
Це Господня мова свята.
Пам’ятаймо, милі друзі,
Рідна мова в нас одна.
Україно, люба, мила,
Благословенний рідний край.
В нашій мові твоя сила,
Характер, мудрість і звичай!
Анастасія Гмиря, вихованка фольклорно-краєзнавчого гуртка «Стожари»:
Українська наша мова ,
На слова багата,
Перша пісня колискова –
Мова мами й тата.
Коли чую рідну мову
І пишу свої вірші –
Гордість за свою розмову
Відчуваю у душі.
Я – частинка України,
Промінь сонця у росі…
Люблю мову Батьківщини
У мелодії й красі.
Крізь віки вона пройшла
Тернистими шляхами,
Та не знищена була
Ляхами й москалями.
Не мислю я свого буття
Без пісні, сили слова, -
Бо це – є сенс мого життя –
Коріння і основа!
Юлія Проц, вихованка народознавчого гуртка «Водограй»:
Боже, наскільки ж мелодійна наша рідна українська мова! Скільки барв, колориту, розкоші у словесних її звуках! Напевно, кожного зворушить її милозвуччя. Особливо в українських піснях.
Недарма нашу мову визнають однією з наймилозвучніших мов у світі. І невже за деякий час можна всього цього лишитися?! Так, можна.
Рік за роком – вимирання. І вмирає не лише мова, а й українська нація.
Це не патріотичне висловлювання! Ні! Це факт. Це крик душі, бо дуже важко бачити, як затоптується все, що народжувалось століттями. Навіть під час залежності від інших держав, українці, не зважаючи на страшні заборони, спілкувалися рідною мовою!
І нехай їх катували, били, випробували – все одно зберегли націю. А ми? Незалежні! Вільні!.. Забуваємо, за що боролись наші діди та прадіди, за що зложили свої голови славні герої, найкращі сини України, які йшли на вірну смерть, щоб здобути волю України, щоб ми з вами жили в соборній, незалежній державі. Соромно.
Із всієї поваги до вас, шановні, прошу не зневажайте рідного слова, не зрікайтесь свого роду, не продавайте Україну, не зраджуйте землю на якій вам дано Господом Богом народитись і працювати. Працювати в ім’я свого народу, який дав вам владу, довірив державу. Подумайте, яку історію залишите після себе і що про вас скажуть ваші внуки. Невже вам байдуже?!! Французи спілкуються французькою мовою, білоруси – білоруською, поляки – польською, китайці – китайською, українці… Чомусь лише українцям не до вподоби стала рідна мова! Збережіть мову, збережіть націю, збережіть Україну. Пам’ятаймо, що ми – українці, великий народ!
Марія Войтик, керівник відділення МАЛіЖ в Одеській області:
Яка ж вона мелодійна –
Українська мова.
В барвах світу гармонійна
Милозвучність слова.
Невже всього мож лишитись,
Що так боронилось?
Жаль віддати на поталу
Все, що відродилось.
Попри всякі заборони
Зберегли ж ми мову.
Чому каркають ворони?!!
Сором, люди, сором!
Сором, люди, забувати
За що діди бились
Незалежність здобували
А ми… заблудились!..
У Москві братів шукаєм,
Щоби потішались!..
Мову, націю втрачаєм…
Роду відцурались
Кому душу запродали,
Забувши про Бога
І за те, що обіцяли,
Де ваша дорога?
Громадяни України!
Люди, схаменіться
Ви до роду, до країни,
До мови верніться!
