Спочатку було Слово
 

Коментарі

Шановні користувачі! Зверніть увагу, що ви читаєте архівні сторінки МАЛіЖ.
Актуальні версії документів і свіжі новини ви можете побачити на новому сайті МАЛіЖ – за адресою academy-malig.info

switlana Guswa rezenzija

Світлана Сторожівська, авторка збірки поезій «Висі» (2012 р.), володарка гран-прі Міжнародного фестивалю юних талантів «Рекітське сузір'я - 2012», лауреат Міжнародної україно-німецької премії імені О. Гончара (2013 р.), студентка третього курсу факультету української мови та літератури.

У вірші Оксанки Маркович із Ужгорода «Українська мова - зернятко народу» звучить непідробна любов до Батьківщини, передана через знайомі, навіть архетипні образи «солов'їної пісні», «колискової», «калини».

Розгорнута метафора «мова як зернятко народу» відкриває загальновідому істину, описану Ліною Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». Тобто дитина розуміє, що «Українська мова - наше найдорожче», «В мові наша сила».

Разом з тим юна поетеса не забуває і про свій карпатський край, згадуючи гірські струмки. Вона розуміє, що з малоїзернини, з кожного слова рідною мовою виростає самосвідомість нації, будується держава.

Слід відзначити і високу версифікаційну майстерність Оксани Маркович, її вміння вмістити думки у поетичний текст. Але все ж хочеться звернути увагу юної поетеси на деякі неточності, що є характерними для її твору. Зокрема це збої ритму, наголосу у словах: надано', у вирі'. Небажаними є використання таких форм дієслів як не згубить (и), побачим (о).

У вірші забагато пафосу та загальновідомих слів. При бажані автора над твором слід ретельно попрацювати, збагатити його новими метафорами, синонімами, придавши поетичному твору неповторність його сприйняття. Але попри все дуже важливо, що Оксана Маркович сміливо береться за важливу тему, вміє передати свої думки і переживання.

Хочеться побажати авторці натхнення, любові до Батьківщині, успіхів на життєвих і творчих стежинах. Адже як у «Притчі про Сіяча» треба, аби зерно таланту потрапило на благодатний ґрунт, «паростком свободи в душах проросло»…