Горіх дідуся Максима і оповідання Маркіяна Лехмана аналізує наш коментатор-оглядач Світлана СТОРОЖІВСЬКА.
На нашому сайті Маркіян дуже активний у творчості і обговореннях. Видно, що дитина не лише талановита, а й працьовита, удосконалює свій рівень володіння рідною мовою.
Твір, про який сьогодні хочу поговорити, краще б назвати притчею. Притча (давньорос. притьча - те, що притичеться, приміряється до чогось і таким чином отримує своє значення) - короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття. Дідусь Максим – лише сусід, а герой оповідання (очевидно сам автор) люб'язно допомагає йому посадити деревце. Дідусь говорить, що плодоноситиме вже дерево для малого помагача, тобто для нащадків. Але як влучно ухопив думку Маркіян: «…і для себе. Тепер односельці, йдучи повз горіх, завжди згадують добрим словом дідуся Максима. А це добре слово, наче молитва за його душу».
Мовленнєве оформлення твору бездоганне. Лишається тільки побажати юному таланту пробувати себе й у великих прозових жанрах, наприклад, взятися за написання повісті чи роману. Адже ми знаємо, що Любко Дереш написав свій перший роман «Культ» в 16 років).
Маркіяне, тобі привіт! Буду рада, якщо відгукнешся на мої поради!
