Спочатку було Слово
 

Коментарі

Ольга КЕЛЬБАС, заступник керівника Іршавського районного відділення МАЛіЖу, керівник літературно-мистецького осередку Білківської ЗОШ І-ІІІ ст.
Саме  до такого напрямку діяльності із юними літераторами і журналістами хочу привернути  увагу громадських викладачів, керівників літературно-мистецьких осередків у школах, інших навчальних закладах, керівників районних, міських та обласних відділень нашої дитячої громадської творчої організації «Мала Академія літератури і журналістики».
    Маю надію, що мої консультативно-методичні поради сприятимуть розкриттю талантів юних обдарувань, підготовки до обраної  ними професії – журналіста.
Прислуховуючись до відомої поради Конфуція: «Скажіть мені і я забуду, покажіть – запам’ятаю, дайте можливість обговорити і я зрозумію…». Саме виходячи із таких позицій мені хотілось би обговорити, разом з вами актуальну проблему, якій на мій погляд, приділяється недостатньо уваги.

Консультативно-методичний урок

  Нова програма сучасної освіти висуває на перший план особистісне - орієнтоване навчання, яке забезпечує розвиток і само­розвиток учня, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб'єкта навчання, і його предметної діяльності. Такий підхід передбачає співпрацю, співтворчість учителя та учня. Головною особою навчального процесу вважаємо учня. Тому перед нами сто­ять завдання: простежити динаміку розвитку учня, визначити особисті переваги у роботі з навчальним матеріалом, тобто пізнати його як особистість, розкрити та розвинути його індивідуальні творчі здібності.

Це не всім і не зразу дається. Інколи навіть самий здібний випускник, із відмінним знанням методики проведення уроку не завжди стає майстерним педагогом. Упродовж всієї педагогічної діяльності не­обхідно шукати засоби ефективного навчання і виховання. Вва­жаємо, що саме краєзнавство є наріжним каменем у формуванні її величності Особистості: вихованої, відповідальної, здатної до само­розвитку, яка вміє критично мислити, використовувати набуті знан­ня і вміння для творчого розв'язання проблем. Адже наш пісенний край виплекав не одне покоління людей щирих, добрих, які вміють, коли треба і працювати, і пожартувати, і на захист краю стати.

Маємо багато яскравих постатей у літературі, музиці, мистецт­ві, етнографії, археології. Навіть всесвітньовідомий силач Іван Фірцак-Кротон - наш земляк. А що вже казати про багатство нашої мови прислів'ями, приказками, народними прикметами, застере­женнями, переказами про різні міфічні істоти (босоркані, упирі, нечисті).

Розуміємо, що у свідомість підростаючого покоління треба за­класти розуміння і чуття поняття - народна культура. Бо народна культура не вчить насиллю, жорстокості, байдужості що зараз си­плеться з екрану телевізора, а пропагує народну мораль на основі народної творчості, національної традиції, звичаю, обряду, народ­ного знання про різні сфери життя.
Саме на це й спрямовуємо свою роботу з літературного крає­знавства, щоб діти розумом і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику й естетику побуту, культуру, оволоділи уміннями та навичками творити як матеріальне так і духовне.
Добре, що шкільними навчальними програмами з української літератури передбачено вивчення літератури рідного краю. За допомогою таких уроків наближаємо учнів до розуміння особливо­стей літературного процесу Закарпаття та специфіки художньої творчості, активізуємо читацький інтерес, формуємо навички по­шуково-дослідницької діяльності. Адже літературне краєзнавство - це специфічна галузь науки про літературу, предметом вивчення якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, ху­дожніх образів, навіяних природою, історичними подіями, тради­ціями, звичаями, побутом і людьми певного краю. Проте цих уро­ків занадто мало, щоб осягнути весь простір закарпатської літера­тури. Тому, крім окремих уроків вплітаємо і елементи краєзнавст­ва в звичайні уроки літератури, позакласну роботу. Завдяки систе­матичній та цілеспрямованій роботі сформувався своєрідний нав­чально-виховний цикл. Це дало позитивні результати: учні зуміли реалізувати себе у найрізноманітніших творчих конкурсах.

Зупинимось на методиці організації уроків літератури рідного краю. Вважаємо, що для того аби ці уроки були успішними, необ­хідно виконати певні кроки:
ознайомити наперед учнів із творами, які потрібно прочитати;
чітко визначити тему, мету та завдання уроку;
продумати відповідне музичне та естетичне оформлення;
підготувати систему завдань.
Доцільно впроваджувати найрізноманітніші методи та форми роботи як традиційного так і інноваційного характеру:
у 5 - 8 класах: розповідь, художня розповідь, бесіда за змістом книжки чи окремого твору; бесіда з елементами диспуту, заочна подорож, інсценізація, конкурси різних типів, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм;
у 9-11 класах: лекція, диспут, конференція, семінар за творчіс­тю письменника, зустріч з письменником, робота в групах, акварі­ум, мозаїка.
У ході уроку використовуємо різноманітні прийоми роботи: повідомлення; стислі, докладні та творчі перекази, художню роз­повідь; виразне читання та інсценізацію; читання творів і уривків уголос; «оживлення» подій та словесний опис картини; підготовку й обговорення відгуків, анотацій, рецензій; дослідно-пошукову ро­боту в місцевих бібліотеках, музеях, виписування образних висло­влювань, афоризмів; інтерв'ю з автором, його рідними, друзями, знайомими; складання словничків термінів, понять; виставку уч­нівських ілюстрацій до твору; фрагменти діа - та відеофільмів; «відстрочена» увага, «лови помилку», «свої приклади» тощо.
Якоїсь особливої типології уроків літератури рідного краю не виділяємо. Тут можуть бути представлені як вступні заняття (настановчо-мотиваційного характеру, на яких учитель поведе учнів-читачів у мистецький світ краю, з'ясує, що їм відомо, що вони читали, бачили, чули під час канікул чи опрацювали за рекоменда­ційним списком); уроки-спілкування за прочитаним твором чи всією творчістю митця; підсумково-рекомендаційні уроки, на яких учні мають представити власні творчі проекти: літературний порт­рет письменника-земляка, альбоми з текстами та малюнками «Білецька творчість», журнал «Сучасники про митця» або «Народні об­ряди», відбувається презентація нових видань.
Уроки літератури рідного краю можуть бути як традиційними, так і нестандартними: урок-конкурс, урок-зустріч, заочна подо­рож, інсценізація, «оживлення», художня розповідь тощо (для 5-8 класів); урок-конференція, семінар, диспут, зустріч, екскурсія, практикум (для 9-11 класів).
Із курсом української літератури учні вперше знайомляться у п'ятому класі. З цього ж часу починаємо впроваджувати у навча­льний процес літературне краєзнавство. Оскільки діти цього віку дуже люблять казки, то починаємо із народної казки «Два сусіди», записаної В. Ґренджею - Донським від жителя нашого села Юрка Горзова. Порівнюємо її із казкою «Мудра дівчина», виділяємо спі­льне: протиставлення тупість - мудрість, пихатість - скромність. Доцільно дати завдання дітям відшукати подібних сусідів серед наших знайомих. Це розвиватиме спостережливість та сприятиме усвідомленню того, що герої художніх творів можуть жити серед нас. Так відбувається перше знайомство із В. Ґренджею-Донським.
Із літературних казок п'ятикласникам дуже подобається казка, написана Петром Світликом, народним вчителем із нашого села, «Весілля Зими». Ці уроки мають місце у розділі «Світ фантазії, муд­рості».  

Починаємо урок із захисту власних дитячих проектів - малюн­ків на тему: «Як я уявляю Добро, Зло, Хитрість». Діти цього віку дуже люблять малювати але конкретні реальні предмети. Люблять і пофантазувати але словесно. Даним завданням розвиваємо в уч­нів абстрактне уявлення, удосконалюємо вміння асоціювати Добро з яскравими кольорами, а Зло - із темними. Повторення та уза­гальнення отриманих знань про літературну казку доцільно прове­сти за допомогою методики незакінченого речення. Потім доцільно повідомити, що і в нашому селі жив народний учитель, який сам для дітей написав цікаву казку. Наголосити на різниці між записа­ною і відредагованою народною казкою фольклористом та автор­ською літературною казкою. Коротко розповідаю про автора каз­ки. Цей факт спочатку дивує учнів, потім захоплює і надзвичайно зосереджує їхню увагу. Виразно починаю читати казку до слів: «...задумала справити шумне весілля». Тут доцільно провести бесі­ду за таким планом:
    1.Поглянути за вікно, визначити яка пора року, з чого це видно?
    2.Чому Зиму автор називає королевою?
    3.Що спільного між королевою і нареченою?
Для виразного читання діалогу між Вітром, Морозом та Зимою доцільно заздалегідь підготувати учнів. При цьому звертаємо увагу на такі засоби виразності читання як темп та інтонація. Від слів: «Його туди не тягло...» знову виразно читає учитель. Після цього колективно складаємо простий план казки. Орієнтовний план:
Королева Зима на вершечках гір.
Підготовка Осені до сну.
Господарювання зими в долині.
Задум королеви Зими.
Робота її помічників.
Відмова від гостини Зайчика, Горобчика, Сови, Дятла, Хо­м'яка.
Сумне було весілля.
Усміхнулася мати Весна.
 Відмічаємо віршовану мову казки, майстерність уособлення. Звертаємо увагу на особливості завершення казки як народної так і літературної: перемогу Весни над Зимою як Добра над Злом. Порів­нюємо Зиму із Сніговою Королевою із однойменної казки Г. X. Андерсена.
Додому учні отримують завдання диференційовані: намалю­вати ілюстрації до казки або спробувати скласти власну казочку про прихід улюбленої пори року. У цьому віці багато дітей почи­нають творити. Звичайно, у дітей іще бракує знань, досвіду, тому їхні «творіння» далекі від правильних. Але тут вчителю потрібна неабияка уважність і тактовність, щоб зернятко творчості почало рости. Крім цього усвідомлення дітьми того, що вони живуть у тій місцевості, де жили творці казок, вселяє віру та впевненість у власні творчі можливості. З кращих казок, написаних учнями, укладаємо рукописний збірник «Чарівна скринька». Додатково ра­димо п'ятикласникам прочитати інші народні казки, записані В. Ґренджею - Донським, із збірки «За сьомою горою» та збірку літе­ратурних казок Василя Шкірі «Двадцять п'ять казочок для малень­ких діточок».

Найбільшим недоліком у дітей при викладі власних думок є відсутність логічної послідовності. Вважаємо, що різні конкурси або хоча б елементи змагання, сприяють розвитку логічного мис­лення. Тому розділ «Світ фантазії, мудрості» підсумовуємо у вигляді гри «Хто швидше», де змагаються паралельні класи або ж один клас ділиться на команди. До конкурсних завдань включаємо матеріал і краєзнавчого характеру. Перед учасниками ставляться такі завдання: відгадати з якої казки герой або зачитаний уривок; відновити (продовжити) приказки; відгадати загадки. Для капі­танів - завдання творчого характеру: дати пораду тому чи іншому герою казки у певній ситуації. Таким чином, змушуємо учнів бу­дувати зв'язну розповідь.
Дещо ускладненим видом розвитку творчості є елементи ін­сценізації на уроці. Адже, вибираючи собі ту чи іншу роль, в учнів уже працює фантазія. Як правило, у молодших класах(5,6) розділи­ти ролі ще допомагає вчитель, а старші роблять усе самостійно. Ін­сценізуємо, що для цього придатне: казки, байки, окремі епізоди оповідань, романів ну і, звісно, драматичних творів. Особливо учні люблять інсценізувати уривки із «Кайдашевої сім'ї» та «Лісової піс­ні». Майстерність рольової гри, вироблену на уроках, застосовують потім і в позакласному житті.
Читацька конференція - важливий засіб пропаганди худож­ньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допома­гає їм глибше зрозуміти зміст та поетику твору, сприяє розвитку творчого підходу до вивчення тієї чи іншої теми, прищеплює літе­ратурно-естетичні смаки. Конференції проводимо на матеріалі од­ного або кількох творів однієї теми, творчості письменника, з ок­ремої літературної або наукової проблеми. Залежно від типу кон­ференцій та індивідуальних особливостей читацького колективу визначаємо структуру її проведення. У молодших класах вона наб­лижається до бесіди, під час якої учні висловлюють своє ставлення до конкретного твору, читають напам'ять уривки з нього, ставлять інсценівки або переглядають діафільм, кінофільм. У старших кла­сах учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких розмір­ковують про моральні риси, якості та вчинки персонажів, ана­лізують художні особливості творів.

Переконуємося, що пошукова робота неабияк будить інтерес до навчання. Це - природно: адже учні стають співавторами уро­ку. Тому, перед ознайомленням одинадцятикласників із діяльністю «празької школи», з групою учнів готуємо конференцію на тему: «Еміграційна українська література». У ході підготовки виділяємо мікротеми, з яких складатиметься наша конференція: коротке повідомлення про діяча, висловлювання критика, поезія. Інша група учнів готують прислів'я, приказки, висловлювання видатних людей на тему: «Зрада, честь і обов'язок у розумінні українця». Та­ка форма організації роботи активізує бажання пізнати, формує стійкий інтерес до пошуків нового і тим самим сприяє розвитку творчої думки, виховує активного читача. Чим глибше діти зану­рюються у пошук, тим активніше продовжують працювати. Тому наступну сторінку, яку доцільно прочитати з великої книги літера­турного краєзнавства Закарпаття методом дослідження, пропонуємо присвятити В. Ґренджі - Донському та Степану Саболу у ви­гляді уроку на тему: «Дві свічки на одному підсвічнику». На почат­ку уроку слід поставити перед учнями запитання: «Свічки - па­м'ять про померлих чи світло для живих?» Виклад матеріалу буду­ємо так, щоб сприяти розвитку думки учнів. Надаємо ваги не са­мій по собі репродукції готового матеріалу, але і узагальнюємо, підсумовуємо отримані знання за допомогою методики «Порожнь­ого (гарячого) крісла». А вдома учні пишуть твір - роздум на тему: «Жити - горіти чи жити - тліти?»
Таким чином, виконання цих завдань з одного боку змушує учня працювати самостійно, а з іншого - сприяє самостверджен­ню учня, віру в свої можливості. Приємно читати самостійно написані учнівські роздуми, бачити щасливе обличчя вихованця, який тішиться з того, що він зміг створити.
Отже, свою роботу плануємо від простого до складного. Спо­чатку знайомимо молодших школярів із казками П. Світлика та Ф. Потушняка, мотивуючи це тим, що вони мають пряме відношення до нашого села та школи. Потім знайомимо із записаною В. Ґренджею-Донським від жителя нашого села народною казкою. Насамкінець організовуємо зустріч із сучасним казкарем-земляком В. Шкірею. На таких зустрічах, зазвичай, школярі питають як і коли почав писати перші твори письменник. Окремі - просто з цікавості, а окремі - для майбутнього творчого досвіду. Молодші школярі охоче демонструють свої власні «збірочки», чекаючи по­хвали. Вважаємо, якщо до такої системи підбору матеріалу в п'я­тому класі додати ще шість-сім таких комплексів у наступних кла­сах, то учні вийдуть зі стін школи не тільки знавцями літератури рідного краю, а й розвиненими творчими особистостями.

Найбільшу вагу в розвитку творчої особистості мають уроки розвитку зв'язного мовлення. Адже сьогодні актуальним і важли­вим є питання оволодіння найменшими громадянами України лі­тературними нормами державної української мови. Основні зав­дання, які стоять перед учителем, полягають саме в тому, щоб нав­чити дітей змістовно, граматично правильно і стилістично вірно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, чітко і пе­реконливо обґрунтовувати свою точку зору, розвивати основні на­вички мислення, виробляти власне розуміння життя та ставлення до нього. Особливістю розвитку українського мовлення як навчаль­ної дисципліни є те, що воно є не тільки предметом вивчення, а найважливішим засобом виховання і розвитку творчої особисто­сті. Успішне розв'язання цієї проблеми багато в чому залежить від мовленнєвої культури вчителя, його вміння розкрити перед учня­ми багатство і красу рідної мови. Вважаємо, що найефективніше можна з цим впоратися використовуючи в своїй роботі елементи краєзнавства. Адже найкраще можна описати вулицю рідного се­ла, пам'ятку історії чи архітектури, побачену власними очима, описати процес праці, який демонструють від початку до кінця чи написати твір на основі почутого, який звучить з вуст оповідача. Для цього обов'язково потрібно організовувати екскурсії. Здебіль­шого використовуємо час, відведений для навчальних екскурсій. Об'єктами наших відвідин є підприємства села: швейний та кон­дитерський цехи; пам'ятка архітектури XVIII ст. - греко-католицька церква; пам'ятник воїнам-визволителям; майстерні народних умільців з лозоплетіння та декоративної роботи із залізом.
  Для реалізації комунікативної змістової лінії, зокрема тієї час­тини, де головним є відтворення, тексти добираємо так, що їхній зміст дає можливість знайомити учнів з історією, звичаями й традиціями рідного краю, його мистецькими скарбами, духовною культурою, кращими синами і дочками, із загальнолюдськими мо­ральними нормами.
Та найбільшим гальмом для вчителя і спокусою для дітей є ве­лика кількість у продажі різноманітних готових творчих завдань. Учні настільки їм довіряють, що переписують їх, навіть не вни­каючи у зміст. Тут, як ніколи, необхідна педагогічна майстерність учителя. Вона полягає у тому, щоб спрямувати діяльність учнів у творче русло: вселити віру в себе (я можу сам писати); навчити правильно висловлюватися; довіряти вчителю (якщо помилюся, то мене коректно виправлять; завдання, які дає вчитель - мені на користь). Завдання творчого характеру завжди бувають підсум­ком якоїсь роботи: опис пам'ятки - після екскурсії до храму та бе­сіди з художниками-реставраторами, складання діалогу на тему «Чи потрібно зовнішнє тестування» - після детальної інформації; дискусія на тему: «Радченко підкорив місто чи місто поглинуло йо­го?» після вивчення роману «Місто» В. Підмогильного; написання твору-роздуму на тему: «Жити-горіти чи жити - тліти».
Система та­кої роботи дає добрі результати.

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ЧЕРЕЗ КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІI

Сьогодні неможливо вивчати будь-яку дисципліну в школі без активного використання електронних засобів накопичення знань. Практично більшість старшокласників, учнів гімназій, ліцеїв, тех­нікумів володіє навичками роботи з комп'ютером, знає електронну термінологію, багато хто має комп'ютери вдома чи відвідує інтернет-клуби, користується шкільними комп'ютерними класами. Та, на жаль, відчуваємо, дуже обмежена кількість учнів володіє умін­нями здобувати знання зі шкільних предметів за допомогою елек­тронних носіїв інформації. Мало хто зі школярів знає, які існують електронні бази (портали) філологічних знань в інтернеті, як мож­на застосувати ці знання у власній пошуковій дослідницькій робо­ті під час написання творчих робіт, підготовки рефератів чи пові­домлень про життєвий і творчий шлях письменників. На нашу дум­ку, виконання таких завдань сприяє розвитку кругозору, вимагає творчого підходу та максимально готує школярів до життя

Слід пам'ятати, що така інформація, збережена в електронно­му вигляді, володіє значними перевагами над традиційними носія­ми знань, друкованими на папері. Якщо раніше, із зібраного фольклорного матеріалу учні оформляли альбом, який припадав пилом, то зараз, помістивши такий альбом в інтернет, ним кори­стуватимуться всі бажаючі. На екрані комп'ютера можна не тільки бачити друкований текст, але й різноманітні ілюстрації до нього, які можуть знаходитись у залах літературних музеїв, на сайтах про життєвий і творчий шлях письменників. За допомогою комп'юте­ра учні можуть сприймати звуковий ряд, який супроводжує жи­вий рух-відеоряд.     Сьогоднішньому користувачу комп'ютерних тех­нологій доступні віртуальні подорожі залами вітчизняних і зару­біжних картинних галерей, відвідування вітчизняних і зарубіжних сайтів про життєвий і творчий шлях українських письменників.
Зрозуміло, що така електронна інформація значно підвищує рівень сприймання художнього твору, його ідейно-художнього змі­сту, звичайно при керівній ролі вчителя літератур

 Отже, настав час активного і розумного застосування знань, які знаходяться на електронних носіях. Певна частина учнів уже втягується в різноманітні конкурси, розташовані в інтернеті, результативно працює на інтернет-порталі Малої Академії літератури і і журналістики – www.academiy-malig.info (МАЛіЖ, поглиблено вивчає художню літературу: рідну українську і зарубіжну. Цьому слугують електронні бібліотеки, сайти про життєвий і творчий шлях майстрів художнього слова, сайти літературних музеїв видат­них українських та зарубіжних письменників, електронні літера­турно-мовні енциклопедії, електронні версії художньо-літератур­них журналів.   Для українських словесників створений програмно-методичний комплекс навчального призначення «Українська літера­тура» 10, 11 класи. Та ще кращим помічником учителя був би подіб­ний допоміжний матеріал з літературними постатями краю.

Буду рада отримати ваші відгуки щодо досліджуваних мною проблем. Напишіть мені, зайшовши на сайт нашої Малої Академії літератури і журналістики, відкривши мій кабінет-сторінку (блог).  Розділ "17+" Krapelka, або  на електрону пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Щиро. Ольга Кельбас.

Коментарі  

shturman
+2 #1 shturman 02 лютого 2011
Дуже глибокі й аргументовані, вкрай необхідні методично-консу льтативні рекомендації, які знадобляться усім, хто працюює із юними літераторами і журналістами.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.