«Якщо ви вважаєте, що творча праця не потребує особливих зусиль – помиляєтесь».
Василь Тарчинець, письменник, лауреат Міжнародної літературної премії Олександра Фадеєва та Всеукраїнської літературної премії «Гілка Золотого Каштана». Автор книг «Вартові незалежності» (1977), «Місія миру» (1977), «Стерня Кашицького» (2003), «Село у підніжжі Кичери» (2003), «Кепа» (2003) і інших.
Василь Тарчинець – заслужений журналіст України, головний редактор часопису «Акцент», керівник Міжнародної дитячої організації «Мала академія літератури і журналістики», головний редактор дитячого журналу-газети «СУЗІР'Я», засновник дитячого Музею літератури і журналістики та Міжнародного фестивалю юних поетів, прозаїків і журналістів, митців фото і малюнку, авторської пісні та сценічного виконання «Рекітське сузір'я».
Якщо ви вважаєте, що творча праця не потребує особливих зусиль – помиляєтесь. Але якщо ви готові викинути на смітник створене вами найгеніальніше чтиво, і взятися за написання нового, тоді будь-яка літературна праця принесе вам не тільки насолоду, але й успіх. То ж варто замислитися у якого возика впрягатися і тягнути його за собою все життя.
Ніколи не поспішайте стати генієм. Нехай це визнання залишиться за читачами.
Не пишіть того, чого ви самі не знаєте, але бажаєте аби у такі нісенітниці повірили інші.
Вислуховуйте співрозмовника до кінця. За будь-яких обставин не перебивайте його.
Кожна думка, як добра так і лиха, приходить один раз і більше не повторюється.
Ведіть щоденний нотатник.
Читайте словники, виписуйте незрозумілі слова.
Слухайте радіо і переглядайте телепрограми, звертаючи особливу увагу на дикцію журналістів та ведучих, а також правомірність вживання тих чи інших слів.
Спробуйте написати свою інформацію про щойно почуту подію.
Ніколи не позичайте чужих думок. Це – близенький шлях до плагіату.
Дуже добре мати диктофон – записувати всілякі цікавинки, які знадобляться для ваших майбутніх образочків, новел, коротких оповідань.
Пригадується мені ось таке. Одного разу побував у одному із міст у якому тоді розташовувався великий військовий гарнізон. Йду вузенькими вулицями ошатного міста, коли дійшов до крамнички побачив на її дверях доволі кумедне оголошення: «Циганам і офіцерам розстрочки не оформляємо!» Нічого собі – прирівняли офіцерів до циган. Незабаром написав коротку гумореску «Циган до офіцерів прирівняли». А чому таке сталося? А тому, що ті і другі постійно мігрують, а ось розстрочку ніхто за них не платить. З часом мою гумореску озвучив доволі відомий артист. Їду трамваєм і чую гомонять люди, що таке почули, таке почули…
Намагайтеся завжди щось прокоментувати, провести репортаж, хоча б із футбольного чи волейбольного матчу, вечора відпочинку, шкільної забави...
Творіть щодня. Але, якщо нічого не виходить – краще відкласти розпочату справу і продовжити її коли прийде натхнення. Ваше слово має бути емоційним, виразним і переконливим.
Василь Тарчинець
