компас
семь футов

Мій рідний край, то не розкішні хати,
І не ворота з гальки, чи з дерев палати.
Мій рідний край, то тихи нічна,
То гай берізоньок, що розпускають вічка.
Колись тут житу вітерець плів коси,
Сьогодні на цім місті непохитні хмарочоси.

Дивіться, діти зібралсь у рядок.
Вони сажають клен, ялинку і дубок,
Вони у ліс ідуть звірят нагодувати,
Вони наш край будуть завжди оберігати.

Дивнії коси плете берізка золота.
Я вірю, світ врятує доброта.
Ходімо поливати сонні квіти,
Любов'ю до природи Всесвіт гріти.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.