Серед письменників з Закарпаття, які пишуть і для дорослих, і для дітей, є один з моїх улюблених українських – Олександр Гаврош. Він також і журналіст, знається з багатьма цікавими творчими людьми, пише журналістські роботи, а також книги в пригодницькому стилі та жанрі романтики. Йому тепер виповнилося сорок років...
Його відомими творами для дітей є повісті «Іван Сила» (яку я часто перечитую) та «Пригоди опришка Пинті». Він пише живо, як воно є, а не так, як мало би бути. Мова героїв «Пинті» з русинськими виразами, тому є правдоподібною. Описано справжніх людей з елементами гіперболи, як би це зарозуміло не звучало. Це, напевно, із-за журналістської роботи автора.
У кінці березня проходив ужгородський поетичний фестиваль «Березневі коти». Він мав початися виставою за п'єсою О. Гавроша «Ромео та Жасмин», яку підготували студенти із Києва, непрофесійні актори, майбутні філологи - команда театру «Вавилон».
Це була надзвичайно захоплююче дійство. Йшлося про те, як Господар приніс із лісу підбиту кулею чаплю – Жасмин, яку поклав на дворі, де живуть свійські тварини – птахи, кіт та собака. Одночасно син Господаря і його дівчина привозять з міста нового породистого цуценя. Старого пса Чарлі вирішують вигнати, ба навіть застрелити в лісі, бо він старий, а будка лише одна. Син не хотів цього, згадуючи дитячі пригоди зі псом, але його дівчина настоювала.
Кіт Маркіз – одночасно і ледащо, крадій ковбаси та лежака на даху, і невтомний майстер ганятися за гарними кішками. Він – найефектніший персонаж. Наприклад, ось його репліка: «Ну ти й влип, Ромео!», «Я – професійний романтик, а ти ще, напевно, ніколи нікого не любив!..». Маркіз обізвав старого пса Чарлі Ромео, щоб поглузувати, але Жасмин так і стала називати свого нового друга. Пес давав чаплі і їжу, і притулок, відносився до Жасмин з бажанням допомогти. Але вони обидва відчувають, що їхні дні закінчуються. Старого пса вирішено позбутися, а з чаплі господарі хочуть зробити чучело. І ось, "Ромео" і Жасмин вирішують полетіти до Африки, наздогнати родичів Жасмин, що без неї полетіли у вирій. Почати політ вони хочуть зі скелі, обнявшись. Вона буде махати здоровим крилом, він – лапою.
Маркіз несподівано відкривається добрим другом, у якому набагато більше сердечності, ніж у людях. Він каже старому псу: «Я буду за тобою сумувати! Принеси мені щось смачненьке з того світу… тобто Африки».
Зрозуміло, що вони розбилися, стрибнувши зі скелі… але в обіймах один одного. Цим вони позбавили себе страждань повільніших.
У виставі господарі розмовляли грубою сумішшю русинської та української мов, а хлопець і тварини, гарною та чистою українською мовою. Тобто показується різний рівень розвитку тварин і людей, і не на користь останніх.
На перегляді вистави було багато цікавих людей, серед яких і ще одна моя улюблена письменниця, що пише цікаві дитячі книжки, - Галина Малик, у фойє театру ляльок продавали книжки з серії «Коронація слова», до речі, саме п'єса «Ромео і Жасмин» стала лауреатом цього конкурсу. Я придбав три книжки, познайомився з відомими у наших краях художниками, поетами та іншими людьми. Отримав масу задоволення від вистави, і хоч актори не професійні, але окремі студенти показали нам свій справжній акторський талант (Кіт Маркіз, господар і господарка тощо). Це було захоплююче.
Хочу, щоб усі поцікавились творчістю Олександра Гавроша.
