Влад. Зараз йому чотирнадцять. Він дуже гарно малює, непогано вчиться. Але все не так добре…
Батько хлопця – професійний художник. З раннього дитинства Влада у вільний час тато займався з сином малюванням. Син робив успіхи, тож батько подавав роботи хлопця на конкурси. Владик, якому тоді було шість, сім, вісім років, нерідко був відзначеним як автор кращих робіт. Одночасно тато пояснював сину, що виставка, конкурс – дуже потрібні кожному художнику, адже це примушує активніше працювати, довершувати роботи, відчути відгуки колег і знавців.
Закінчились роки початкової школи, і Влад вступив до ліцею. Тато вирішив, що син сам буде займатися власною творчістю, бо, мовляв, вже дорослий. У школі існував гурток художників, але Влад не відвідував його. Він навіть не показував своїх робіт учительці з малювання. Хлопець взагалі не був активним, хоча мріяв стати художником з європейським визнанням.
У Влада була одна велика проблема. Він захопився Інтернет-іграми. Що ж вони з себе представляють і чим захоплюють десятки мільйонів людей онлайн ігри?
В основному це iгри воєнного типу. Тут не важливий вік і місце роботи гравця – переможцем може стати будь-хто. Логіка думок така: «А як же приємно бути у найкращій броні та з найкращою зброєю! Звичайно, це дорого. Але чим швидше набирати досвід, тим вищими будуть рівні, і тим більше отримаєш грошей. Тому треба постійно грати. Щодня отримуєш бонуси у формі грошей, а на кожен п’ятий (сьомий, десятий) день максимальний бонус. Тобто ти їх отримуєш по мірі збільшення. У святкові дні також високі бонуси. Аби не пропустити! Тим більше, якщо ти одного разу не зайдеш у гру, то ланцюжок бонусів обірветься! Ох, чимшвидше б набрати тридцятий рівень і обігнати друзів. Згадав! Якщо надішлеш СМС повідомлення на вказаний номер, то на твій ігровий рахунок прийдуть гроші на покупку елітного озброєння! Клас! От заздрити будуть мої противники, як я їх нищитиму з найкращою зброєю та бронею!».
Влад приходив додому раніше від батьків, тому таємно вмикав комп’ютер та грав. Телефонував татові й мамі, дізнавався про час, коли вони приїдуть, і рівно за хвилину до того виключав машину.
Навчання хлопця погіршувалось. Більше поганих оцінок, менше хороших. Виправдовувався так: «погані вчителі». Він нічим не цікавився – мало малював, не брав участі у конкурсах й олімпіадах з малювання.
Одного разу мама сказала, що приїде о п’ятій вечора. Але її відпустили з роботи і вона приїхала додому о третій. спочатку Влад розгубився. Потім почав швидко виключати комп’ютер, але мама все зрозуміла. Вона вирішила забирати модем, щоб хлопець не сидів в онлайн-іграх.
Але ж гра давала щоденні бонуси. І завтра мав бути найбільший. А якщо не зайти у гру, то треба чекати цілий місяць, щоб його отримати. Хлопець подивився, скільки мама дає на витрати у буфеті. Але грошей на дві години в Інтернет - клубі було не достатньо, тож Влад взяв кілька гривень з-під годинника.
Він грав щодня. Мама турбувалася, де син проводить час. Відповідав, що записався на гурток з малювання. Але насправді Влад грав.
Також хлопець знав, що за справжні гроші можна швидко придбати елітне озброєння. Для цього треба надіслати «СМС» на короткий номер. Він почав витрачати гроші зі власного, а потім, непомітно, з мобільних телефонів батьків.
Й ось одного разу тато «розкусив» хлопця. Він спитав його:
- Ти дійсно мрієш стати справжнім художником?
- Т-так.
- Знаєш, що тобі не вистачає для цього?
- Щ-що? – перелякано й тихо спитав син.
- Праці. Старанної праці. Ти маєш постійно вдосконалювати свої вміння, відвідувати майстер-класи, бути активним. Нові роботи, творчі зустрічі, конкурси, олімпіади. Виходить, це я тебе штовхав вперед, а не ти сам. Якщо ти не хочеш працювати – твоя справа. Можна прожити і без освіти, і без спеціальності – лиш би потім не шкодувати за втраченими можливостями і загубленим часом.
- Ну т-таточку…
- Що «таточку»? Я бажаю тобі світлого майбутнього, і, напевно, ти сам його хочеш. Щось я не бачу, аби ти до цього йшов! – батько розгнівано відвернувся від сина.
Скоро, через два місяці, був батьків день народження. Влад хотів зробити щось приємне для тата. Він розумів, що подарунок за гроші батька не влаштує…
Хлопець вирішив зупинити гру назавжди. Остання гра – хлопець натиснув: «видалити аккаунт». Влад намалював кілька нових робіт. У неділю батьки дозволяли хлопцю користуватися комп’ютером. У пошуковій системі він написав: «конкурси з малювання для дітей». Записавши адресу деяких конкурсів, він надіслав свої малюнки туди. Влад записався у гурток. Відвідував його щодня. Ходив з татом на виставки та у музеї. Брав участь на форумах художників.
День народження тата. Батько бачив переміни у хлопцеві, тож поцілував його та сказав:
- Ти молодець! Оце так подарунок ти зробив мені. Хоча, якщо чесно, у першу чергу собі.
- Татку! Сьогодні результати конкурсів.
Влад відкрив веб-сторінки і дізнався, що у двох конкурсах він зайняв третє місце, в іншому – взагалі нічого.
- Я тебе вітаю, сину! Ти переможець, ур-р-ра!
- М-да, тату. Два третіх місця і поразка…
- Ні, сину. Ти переміг себе «іншого». До того ж, навіть третє місце – так це ж прекрасно! І все-таки так добре, щ ти взяв участь. Я тобою пишаюсь, - і батько поцілував сина.
Влад змінювався. І, дякувати Богу, на краще! Сподіваймося, мрія Влада збудеться!
…Дві тисячі тридцять четвертий. Київ. Зустріч у Палаці мистецтв з нагоди Дня художника. Президенту доручили видати найвищу нагороду – премію Катерини Білокур.
- Цього року, у цьому чудовому Палаці мистецтв, проводиться чергова зустріч з нагоди Дня Художника. Вітаю усіх гостей, учасників, організаторів і лауреатів проекту «Золотий Пензель»! – у залі пролунали гучні оплески. – Але залишилася ще одна нагорода. Найвища. Тож премією імені Катерини Білокур нагороджується… Влад Мойсеєнко!!! Аплодуйте йому, бо він вартий цього. Далі читаю: «Влад Мойсеєнко нагороджується за надзвичайну роботу в жанрі монументального живопису…»
Але Влад нічого не чув. Він підходив до сцени і думав: «Ох, яким же я був, зовсім іншим, в оті далекі свої чотирнадцять років!»
Комментарии
- Прекрати сдавать пасьянс "Косынку" на компе! Сколько можно! Это-ж зависимость!
А она отмахивается. Наверное уже затянуло.
Вот такая ябеда.
Это юмор, конечно, и шутка, но игромания серьезная проблема. Людей в больницах лечат...
Молодец, Василь. Очень правильный материал.