Я також напишу свою історію про Соньчика. Якщо батьки іншим дітям купляють папуг в магазині, то я мала можливість піти туди, де розводять цих пташок, і вибрати собі пернатого друга. Місце їх проживання виявилося на горищі будинку, а жили вони разом у клітці. Побачивши папужок я розгубилася і довго не могла вибрати одного з них. Та згодом, запримітивши жовту пташку, я зрозуміла, що скоро він стане моїм. Я назвала його Соньчик, бо він не шумів, не літав, а в куточку тихо спав. Додому ми привезли Соню в розрізаній пластиковій пляшці, тому проста клітка була для нього наче палац. Перший тиждень він сидів тихо і не наважувався співати, згодом я випустила його політати по кімнаті. Соньчик боязко зробив круг по кімнаті і залетів в клітку.
Минали дні і мій папужка щораз звикав до нової домівки. Він уже 3 місяці живе у мене і починає співати і бавитись, навіть якщо у кімнаті тиша. Не кажучи про його поведінку, коли я включаю телевізор.
Колись я надіюся навчити його говорити. Бо читаю йому багато книг і віршів. Я дуже люблю мою пташку.
Комментарии
на улице Мурата
Брат на крыше,
а я на этаж више.