Ще одна стаття про собак, яка виникла сама по собі.
Я вже колись писала про французького бульдога. Вчора до нас зателефонувала мамина подруга, говорячи, що в неї дуже велика біда. Батьки в неї померли давно, і ми почали думати, що сталося. Її чоловік пішов вигулювати трьох собак, а вона була вдома, бо захворіла. Він передзвонив їй, що пропала одна собака. У тітки Валі почалася депресія. Вони вже три дні хотять і всюди шукають її, розклеюють оголошення по скверах, дали оголошення в газети. У того в кого не було собаки, цього не зможе зрозуміти.
І тут мені пригадалась наша собака. Німецьку вівчарку моїй мамі подарувала її подруга, коли вона чекала на мене, щоб мама більше часу проводила на свіжому повітрі. Але вечером гуляв завжди тато. Одного разу тато прийшов з поводком, сказав, що в нього вкрали собаку. Мама запитала: "Як це сталося?" Тато пояснити не міг, але сказав, що на зустріч йому вночі йшов лише один дядько. Тато заховався за ріг будинку і хотів, щоб собака його шукала. І її не стало. Він пішов шукати, а мама одягнулась і пішла теж. Вона розповідала,як плакала, кликала… і присіла на лавочці перед будинком. В сусідньому під'їзді двері були відчинені, але жодної лампочки з 1 по 5-тий поверх не було. Мама зайшла в під'їзд і почала кликати Нікі (так звали собаку). Вийшовши на вулицю вона почула знайомий піск і тоді вже темними сходами пішла на верх. Налякане 3-х місячне цуценя бігло їй на зустріч. Мобільних тоді ще не було і мама у відчинене вікно почала кликати тата. Я не знаю, що думали сусіди, про перекрикування в третій годині ночі, але дізнавшись, що собака вдома, тато прибіг за дві хвилини. Так вона з нами жила 11 років. Я пам'ятаю, як одного разу в нас народилося 5 великих цуценят і як Нікі нікого не підпускала з чужих. Батьки дуже переживали, щоб вона мене не вкусила, бо я хапала малих і вони пищали.
Тато її кликав «подруга». Одного разу татин товариш подзвонив йому, бо хотів зустрітися. А він сказав щоб почекав, бо заведе додому подругу. Товариш подумав, що мамину подругу, бо на вулиці ніч. Коли він дізнався, що це собака, всі дуже сміялись.
Ще одного разу тато їхав з Нікою в машині і його зацепив таксист. Дві машини зупинились і пішли дивитись, що там сталося. Собака гавкала в машині і лапою зачинила двері. Коло машини зібрались люди, а тато крикнув собаці, що я тебе приб'ю, і вона зубами витягнула кнопку.
З Нікою ми їздили на озеро, дачу… Я її дуже любила, але вона захворіла. На задній лапі в неї з'явилась пухлина, яка дуже швидко збільшувалась. Собака її розгризала, а тато з мамою обробляли перекиссю і маззями. Усі говорили, щоб ми Ніку усипили, але батьки навіть чути не хотіли. Вже в останні дні її життя тато на руках виносив її вночі погуляти. Коли вона померла ми всі дуже плакали, як за людиною.
Наш ветеринар сказав, що дуже швидко ми знову купимо собаку, але пройшов рік, а батьки навіть чути не хотіли. Я почала просити, щоб купили, хоч маленьку, хоч яку-небудь.
Тому я розумію тітку Валю, яка днями і ночами шукає свою собаку, бо має привести додому свою подругу.
Комментарии