Попередні частини:
Афіша нового репортажу!
Репортаж самого у домі «Хата на сина»
Продовження репортажу самого вдома
Кожен день видавався більше чи менше цікавим. Але бували одноманітні, цілком схожі одні на одних дні, які були приємними для мене, але які будуть нецікавими для читача. Тож я вирішив об'єднати найцікавіше з неописаних днів і додати фотографії. Старт!
День ЧЕТВЕРТИЙ. У мене гостює бабка. Вона у мене дуже релігійна людина, співає у церковному хорі та дотримується усіх традицій і канонів. Будучи в мене вона постійно читала мої книжки «Православие. Энциклопедия верующего» та «История православия в Карпатской Руси». Також одного разу вона мені дуже цікаво розповіла кілька біблейських історій про те, як Мойсей виводив ізраїльтян з Єгипту, у Біблії її розповідь склала майже 20 (!) частин!
Увечері вернувся тато. Сівши на ліжко поряд зі своєю мамою, вони ще довго бесідували, а мені вдалося піймати непогані кадри.
День СЬОМИЙ. Я поїхав в Ужгород, щоб навідати дєдушку з бабулею та купити корм для котів. Побачив розквіт свого міста: поряд майже з кожним стовпом стояли кілька мішків зі сміттям, і найдоречніше – кілька десятків їх під пам'ятником ліхтарнику Колі у центрі міста!
Крім того, у місті побільшало підприємств з заклеєними вікнами, тобто гральних закладів, здавалось, заборонених. Штук десять їх я точно бачив у центрі міста...
День ДЕВЯТИЙ. Тато зірвав кавунчика. Я казав, що це ще занадто рано, але він не послухався. І хоч на фото він виглядає чудово з молодим кавунцем, він виявився цілком білим усередині і ним, одним із двох кавунів-«гігантів» на нашому городі, пішов на вечерю куркам...
День ЧОТИРНАДЦЯТИЙ. До міста приїхав чудовий квартет закарпатських музик, який грав дуже приємні на слух мелодії і за що отримав від мене 6 гривень ;-) . Як я потім дізнався з Інтернету, гурт називається «Гудацька тайстра» і з'явився у 2003 році завдяки фольклорному фестивалю в Китаї (!), де і познайомились майбутні колеги. Зараз «тайстра» доволі багато концертує за кордоном: по Польщі, Росії, Угорщині тощо...
Узагалі, цей двотижневик «самотини» (майже весь час був із кимось) був дуже корисним для мене. Я навчився поратися в господарстві, вперше по-справжньому готував для себе їжу без жодної допомоги (тільки бабка готувала і мила посуд, коли приїжджала; татко довго працював на роботі та займався городом) і все це на практиці. Крім цього я зблизився зі своїм батьком. Раніше ми відчували близькість тільки до мами. Тепер завдяки моїм наполегливості і хорошим словам і татовій терпимості ми з ним дуже зблизились, що є чудовим для нашої сім'ї. Ще я зрозумів, що вже не маленький і можу справлятися з домашнім господарством. Незважаючи на все, я хоч і непомітно для себе, але дуже засумував за мамкою і був щасливий, коли о шостій ранку вона зателефонувала мені зі словами «Вставай! Я вже в Підгорбі».
Комментарии