З подякою Любі за те, що надихнула мене на написання цієї статті.
Ужгород - мій маленький Париж... Він дихає старовиною. Навесні у ньому цвітуть сакури, літом його музеї відвідують туристи. Восени набережні, парки та тротуари обсипає листям, а зимою загоряються святкові вогники на площі поета Шандора Петефі... Ввечері вулички освітлюються ліхтарями. На свята тисячі людей відвідують церкви. Ужгород - неймовірно красиве місто, і я нарешті напишу про нього статтю!
Я не буду писати про ужгородський замок, кафедральний собор, театри та музеї Унгвара(це назва міста за часів, коли воно належало до Австро-Угорської імперії), я напишу про його новітні туристичні об'єкти. Більшість із них розташовані на перилах ужгородських набережних, але не всі...
Останнім часом місто серйозно "заселяють" мініатюрними скульптурами, навіть можна скласти справжній туристичний маршрут. Автор робіт - відомий на Закарпатті молодий скульптор Михайло Колодко.
Першою такою скульптуркою, урочисто відкриту в місті, став пам'ятник Святому Миколаю та Представництво Святого Миколая. хоча маленький чоловічок потягнув аж на 12 кг бронзи! Зараз будиночок-поштову скриньку забрали, та незабаром вона, можливо, знову з'явиться (адже свято Святого Миколая на носі).
А це - макет ужгородського кафедрального греко-католицького собору, він у квітні 2011 року.
Згодом відкрили пам'ятник композитору Ференцу Лісту.
У липні вже з'явилась мініатюрна статуя Свободи, або "Свободка", як її у нас прийнято називати.
Одразу після цього на перилах Київської набережної відкрили пам'ятник герою Ярослава Гашека Йозефу Швейку.
А зовсім нещодавно, у листопаді, у місті відкрили мініатюрний пам'ятник видатному закарпатському художнику Гавриїлу Глюку.
І це ще не все, адже планується і надалі продовжувати "забудову" міста новими скульптурами. Серед них є і більші по розміру, у людський зріст.
Це насамперед пам'ятник ліхтарнику дяді Колі (дядя Коля реальна людина, він впродовж багатьох років запалював ліхтарі Ужгорода).
А зовсім недавно, 19 листопада, у місті відкрили пам'ятник геніальному всесвітньовідомому художнику Ігнатію Рошковичу, вихідцю з нашого краю.
Ну а завершити хочу архівною фотографією площі Театральної 1920-их років.
P.S. Це перша екскурсія по Ужгороду. Далі буде...
02.12.2012
Комментарии
Спасибо за советы. Они действительно очень полезные и я возьму их на заметку! Еще раз спасибо за критику.
Бывает, если каждый день видишь любимого человека, или любимый город, или вообще что-то или кого-то, что - кого любишь, то, как говорится, глаз замыливается и перестаешь замечать, что ты это любишь.
Нужно, хотя бы мысленно попробовать потерять это, что бы напомнить себе о любви....
А иначе, текст получается с холодным носом написанный, формальный.
Просто если мы сегодня не можем настроиться на тему, то лучше написание отложить. Но если очень нужно писать именно сегодня, а настроя нет, постарайся настроиться.
Вот. Может я и не права. Тогда извини