За певний час накопичилось стільки творів та малюнків, що з них склалася збірка, до якої була логічною така назва: «Що найголовніше у світі?».
Усі ми колись починали свою творчість. І кожен по-своєму.
Ніколи не забуду перші малюнки, побачені мною. Це була аплікація. Синій картон, на ньому зелений і жовтий – травичка і сонечко. А з вати зроблені вівці. Другою аплікацією була червона божа корівка, на якій було наклеєні шість чорних цяток і ліній. Ці малюнки настільки сподобались мені, що і я сам несвідомо захотів спробувати. Це було в три роки.
Почалось із листочка та ручки, а потім пішли десятки альбомів, олівців, фломастерів і ручок. Звичайним було те, що один альбом я змальовував за день.
Та мама не сумувала, а навпаки, все в більших кількостях запасала мене папером та засобами для письма.
Звичайно, як більшість дітей я любив слухати мамині оповіді. В більшості випадків це були середнього розміру мало ілюстровані старенькі книжки з чудовими оповідками. Та траплялись і великі ілюстровані книжки.
Коли мене залишали самого у великій кімнаті, я час від часу витягав книжки з полиць і, як умів, читав їх або ж розглядав малюнки, а також сам малював.
Мамині оповідки мені настільки сподобались, що коли я почав розуміти літери (а це було в п'ять років), то й сам спробував написати щось.
Досі пам'ятаю, що це була казка про гномиків. Тоді відразу й зробив ілюстрацію. Всі слова я зливав в одне, неначе німецьке слово, а більшість букв написав в інший бік, та й сам твір був написаний зліва направо. Цю казку я написав лівою рукою й мені було нелегко, та я й досі нею пишу і малюю. Прибіг до мами в кухню похвалитися, але прочитати так і не зміг. Хоч я й не прочитав, та мама все одно мене похвалила.
Казка про гномиків не збереглась, а от віршик «Літають коні» залишився:
«Літаючі коні
Літають над водою.
Ходять веселі дітки,
А дорослі ще веселіші.
Ходять-ходять, а коні,
Вони всюди
Хороші літаючі коні!», 5 років.
Як трохи виріс, почав записувати усі свої пригоди, цікавинки та про своє життя, а також придумувати казки про Васю. При чому, я завжди писав про Васю. Виглядало смішно, але цікаво. І завжди, до кожного твору, я робив малюнок.
З часом мене все більше цікавили глобальні проблеми – походження людини, її устрій і т.д.
Комментарии