Виявляється, що важко і навіть трохи боязко писати про того, кого добре знаєш. Принаймні, так сталося у мене.
З письменником і видавцем з Червонограда Ігорем Дахом, куратором місцевого відділення Міжнародної Академії літератури і журналістики, попри велику різницю у віці, ми давно друзі. Свої дитячі книги (в автора їх уже загалом добрих чотири десятки, в т.ч. і для дорослих) він дарував мені з теплими автографами, щирими побажаннями. Перші з них отримав тоді, коли ще був дошкільником. У подарованих виданнях насамперед розглядав малюнки (а що ще робить дитина у такому випадку?!), потім щось читав по складах під «пильним наглядом» батьків, а далі тато і мама самі читали мені тексти вголос, а я переповідав, заучував напам’ять вірші. Ось так цікаво проходив вечір. Саме Ігор Дах став хресним батьком моєї першої збірочки прозових етюдів «Люблю все живе!», яка отримала високі відзнаки на конкурсах «Рекітське сузір’я» (друге місце) та ім. Володимира Дроцика (перше). Завжди уважно слухаю поради Ігоря Тимофійовича, що стосуються літератури і журналістики.
І ось до рук мені потрапила (бо подарував!) нова збірка віршів і прози Ігоря Даха «Бринить літо» (Червоноград: Додаток до газети «Літературний Червоноград», 2016. – 24 с.). У ній письменник розповідає образним словом найменшим читачам про квітучу весну, веселі барви літа, яке «ходить понад річку», принади золотої осені, що сіє «у ріллю пшеницю й жито», про веселих горобчика, курочку, жучків, песика Рябка та, звісно, про слухняних діточок, бо «Оля миє руки милом», а «Йванко з татом – косарі». У кожному творі Ігоря Даха знайдете щось повчальне, відчуєте, який в автора спостережливий погляд на красу природи:
«Так дзвінко сонечко всміхнулось
Через віконце промінцями,
До личка мого доторкнулось
Так, як матусенька руками».
Збірка приваблює віршами, її хочеться якнайшвидше прочитати. Але читати потрібно зосереджено, вдумливо. Мені особливо сподобався вірш «Дощик».
«Якось серед літа
Сліпий дощик біг
І посеред жита
Змучився, приліг.
А у спраглім лузі,
Що на дощ чекав,
Зелен-жабка в тузі
Плакала між трав...».
Мабуть, поет-початківець сказав би про жабку – «квакала». Але яке влучне дієслово використав Ігор Дах – «плакала»! Плакала за дощиком. У хорошого автора все можливе, навіть песик приятелює з акулами (вірш «В часах минулих»).
Оповідання «Розлите молоко» продиктоване спогадами не такого вже й легкого дитинства письменника.
Видання адресоване для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Втім, дорослі також із задоволенням прочитають збірочку «Бринить літо». Всі ми родом з дитинства!
Комментарии