Не вірю пересторогам, забобонам, прикметам! Мова не про народні прогностичні прикмети, завдяки яким можна завбачити погоду, а про ті, що "прогнозують" нещастя, невдачу.
Приміром, чорний кіт перебіг дорогу — лиха не оминути. Як засіб убезпечитися — тричі сплюнути через плече... Марновірство, та й годі!
Пригадав церковну проповідь старенького священика — отця Дмитра Дмитраша. Йому вже 85 років! Звертаючись до пастви, він промовив:
- Ну що завинив перед вами отой чорний котик, що перебіг дорогу?! Ніжне, миле, муркотливе створіннячко. Навпаки, посміхніться до нього — і вам стане приємно на душі. Усе живе хоче ласки! Невже він може принести нещастя?!.. До марновірства вдається той, у кого непевна, хитка християнська віра.
Щодо мене, то дуже люблю котиків. І чорних, і білих, і сірих, і рижих... Мене й тепер батьки жартома називають Котячий Тато. Але я не соромлюся цього, посміхаюся.
Стверджують: ідеш вирішувати нагальну справу, то борони Боже зустріти священика, оминай десятою дорогою, бо нічого не вирішиш. Марнота! Навпаки, привітайся з духовним отцем за християнським звичаєм, а він поблагословить тебе. Справа неодмінно вирішиться. Головне — вір і налаштуйся на це.
Прикро чути: "Погано, коли бабуся з порожніми відрами у руках перейшла тобі дорогу". А, може, в такому випадку краще допомогти бабусі набрати води з криниці і принести вже повні відра до її дому! Слова подяки старшої людини окрилять тебе на весь день.
На одній марновірній пересторозі, яку розповіла моя бабуся Леся, зупинюся детальніше. Ця пригода стосується мене безпосередньо.
Якось у бабусину хату залетіла ластівка і стала безпомічно битися об віконну шибку. Ніяк не могла вибратися на волю. Бабуся Леся спритно спіймала її у натруджені важкою працею долоні, поцілувала у гострий дзьобик. А серденько пташини затрепотіло-затремтіло від страху... До сліз стало шкода ластівку.
Тут навідалася сусідка, і давай з порога гукати:
- Задуши її! Знищ! Це погана прикмета, коли ластівка залетіла у хату. Вона нещастя принесе...
- Сусідонько, ти з глузду з'їхала? - здивовано запитала бабуся Леся, хоча ніколи не свариться. - Невже Божа пташина може нещастя принести?! Що ти верзеш?!
З цими словами випустила ластівку у синє небо.
Сусідка так і пішла, бо вже забула, чого приходила.
Через два дні, увечері, до бабусі Лесі зателефонувала з пологового будинку її приятелька-медсестра:
- Вітаємо! У Вас народився внук!
- Ось тобі й "нещастя" принесла ластівка! - дотепер іронізує зі сусідки бабуся Леся...
Комментарии