В Полтаві 2 грудня 1977 року з'явилася на світ маленька Олександра. Батьки не могли натішитися донечкою: дав їй Бог талант. Коли дітки її віку ще й в кубиках "не розібралися", Саша вже впевнено тримала в руках олівець і пензлик. Для юної художниці малювання було щось таке, як сон чи їжа. Малювала вона постійно, нерідко й засинала з фарбою.
ЇЇ батько переробив спальню Саші в невеличку майстерню, щоби зробити хоббі дівчинки як можна доступнішим... Та в 5 рочків у їхній дім прийшла страшна біда - у Саші виявили лейкоз. Намагаючись відвернути увагу від болю Олександра почала малювати все більше і більше. Тільки тепер це були не істоти схожі на мультяшних героїв, а свої автопортрети... То вона багаторукий Бог Шива, то зовсім доросла, сумна індійка.
Олександра вела боролася за життя протягом 6 років, після чого попросила батьків її відпустити... Назавжди. Перед тим, як піти у вічність, Саша попросила батька прикласти руку до білого аркуша і обвела її. Після цього зверху приклала свою руку й виконала те ж саме.
Завершений малюнок було знайдено тільки після 24 січня 1989 року, коли дівчинка пішла з життя. На малюнку була зображена зірка Сиріус, на яку Саша мріяла полетіти.
За своє коротке життя найвинятковіша в світі художниця Саша Путря:
- намалювала 2279 малюнків
- 46 альбомів
Комментарии
Стаття дуже цікава!
Обязательно нужно поставить в Вернисаж))
Действительно, может поставим их в галерею Вернисажа?
Вот прямо досадно - сколько могли бы мы увидеть нового в искусстве, поэзии и т.д. если бы не болезни, несчастные случаи... Да и вообще - таких особенных жизней особенно жалко. Даже до слез..
Дякую! Я мала деякі її малюнки, але не знаю чому вони ніяк не вставлялися.
P.S: Надийка, я вставила в твою статью рисунок Саши про Сириус.