ДІЙОВІ ОСОБИ
М а р і я. Жінка років п'ятдесяти.
Л і д а. Жінка років тридцяти, мама однорічного Антона, дочка Марії від першого шлюбу.
О л е к с а н д р. Чотирнадцятирічний підліток, син Марії.
О л е н а. Подруга Ліди.
О л е г. Чоловік Олени.
А л л а.
К А Р Т И Н А 1
(Серпневий вечір. Стара береза стоїть біля будинку у передмісті. У домі несподівано багато книжок і картин, фортепіано. За комп'ютером сидить О л е к с а н д р. М а р і я приносить прасовану білизну, щось пересуває, прибирає. Десь лунає музика).
М а р і я. Сашку, скільки вже можна сидіти за комп'ютером? Цілий день промарнував.
О л е к с а н д р. Сьогодні ж неділя.
М а р і я. Ну то й що, що неділя? Це не значить, що тобі можна сидіти стільки, тим більше скоро Лідочка приїде. До речі, твоя сестра!
О л е к с а н д р. Та невже! Заспокойся, мамо.
М а р і я. ...Вийди на свіже повітря, хоч на півгодини. Книжку прочитай... Урешті-решт, не можна ж стільки.
О л е к с а н д р. Так хочеться побачити Ліду з її дурним характером!
М а р і я. Це твоя сестра! Вона приїде з твоїм племінником!
О л е к с а н д р. Мамо, не кричи.
М а р і я. Не затикай свою матір! Скільки тобі разів пояснювати, що на маму не можна...
О л е к с а н д р. Мамо! (чути телефонний дзвінок, М а р і я підходить до слухавки.)
М а р і я. Алло... привіт! Еге ж, у відпустці. Нарешті. Ледве дочекалась. Дуже важкий рік був. Відпочину. Так, незабаром приїде, привезе мого онучка, буде кого забавляти!.. Так-так, приблизно на тиждень-два. Роман? А ні, Роми не буде: боїться тещі і правильно робить! (сміється.) Чудово буде, матиму поруч обох дітей, онука... У нас повітря, у нас фрукти, все свіженьке, без нітратів. Не те, що в їх столицях, в кам'яних коробках з пластмасовими овочами круглий рік... Сашо!
О л е к с а н д р. Га!
М а р і я. Наклади собі борщу, бачиш, я зараз зайнята.
О л е к с а н д р (не встаючи). Добре, мамо.
М а р і я (у слухавку). Уже уявляю, як гулятиму з Антошком в колясці дорогою до озера. Зачекай хвилинку. Сашо, обов'язково поклади сметанки, і хлібчику візьми.
О л е к с а н д р. Мамо, я знаю.
М а р і я. ...І не забудь посолити. Через Ліду з її "боротьбою" за здорове харчування відмовилась від солі, але нехай, усе-таки раз-два у році приїжджає. Ми з Сашком цілий тиждень прибираємо, чухаємо, чистимо. Накупили всього для дитини...
О л е к с а н д р (автоматично). Добре (поки М а р і я говорить, бере з холодильника банана та повертається до своєї кімнати.)
М а р і я. Що? Післязавтра знов на роботу? Але приїжджає Лідочка, не піду ні за... (чути гуркотіння автомобіля, що різко гальмує, а потім різкий звук.) Що це? Бувай, пізніше поговоримо... (чути кроки.) Сашко, приїхали! Зустрічай гостей!
О л е к с а н д р. Ти щойно казала накласти собі борщу! (вибігає.)
(До будинку заходять Л і д а, завозить коляску з малим. О л е к с а н д р заносить речі).
М а р і я. Привіт, мої любі! Антошка, сонечко бабусине, привіт! Дай онука потримати-поніжити, Лідочко (розціловує Л і д у та Антошку.) Бабусин хороший, я так за тобою сумувала...
Л і д а. Автомобіль ударився у вашу чортову березу! Росте вона там не по ділу.
М а р і я (дивиться кудись уверх, береться за серце, голос дещо змінюється). О-ой...
Л і д а. ...У тебе все не так. Влетіла євро на сто.
Заходять до кухні, Л і д а відвозить коляску до своєї кімнати. М а р і я за ними. Напівголосно.
М а р і я. Як доїхали? Антошка спав?
Л і д а. Все було жахливо. Дуже стомилися, мамо...
М а р і я. Зварити кави або чаю?
Л і д а. Зелений, якщо є. Але цукру не кидай, ти ж знаєш! Мамо, ти завжди наливаєш багато заварки! Мені ж не можна, я ж кормлю дитину, як-не-як...
М а р і я. Добре, Лідочко. Будеш щось до чаю?
Л і д а. Ні, ти ж знаєш, що після шести їсти не бажано.
М а р і я (дивиться в очі Л і д и серйозним поглядом). Я хочу тобі дещо сказати, люба.
Л і д а. Ой, лишили дитину без нагляду... Потім розкажеш, мамо. Добре?
(Вони розходяться; М а р і я, спершу постоявши, йде до О л е к с а н д р а, говорить й одночасно витирає підлогу. О л е к с а н д р сидить у кріслі з гітарою.)
М а р і я. Сашко. Завтра з самого ранку збігаєш в магазин за свіжим молоком, і хліб бородінський купиш - Лідка любить.
О л е к с а н д р. Мамо, тобі давно треба до лікаря.
М а р і я. Який лікар зараз? А хто гостей годуватиме?
О л е к с а н д р. Та покормить себе Ліда і без тебе! Здоров'я справді головне.
М а р і я. Ага, покормить. Довіку згадуватиме, яка мама погана!..
О л е к с а н д р. Так, так.
М а р і я. Ти ж знаєш...
О л е к с а н д р. Ага.
М а р і я. Сашо! Скільки разів я тобі казала...
О л е к с а н д р. Мамо, перестань. Ти заважаєш мені грати на гітарі...
(М а р і я з докором дивиться на О л е к с а н д р а, обличчя застигає).
(Долинає голос Л і д и). Мамо, підійди, треба дещо обговорити (М а р і я виходить з кімнати.)
Л і д а. Завтра планую зустрітися з Оленкою та Олегом.
М а р і я. Звичайно. Нехай приїжджають! Я пирога з ягодами спечу...
Л і д а. Я вже їх запросила.
М а р і я (дивиться на годинник). Ой, уже перша ночі! На добраніч, доню... (хоче поцілувати доньку, чомусь не наважується, йде. Світло падає то на Л і д у, то на О л е к с а н д р а, вони ведуть монологи, лунає музика.)
О л е к с а н д р. Нащо я так сказав? Не хотів же образити. Сподіваюсь, завтра говоритиме зі мною. Вона завжди на наступний день заспокоюється.
Л і д а. Бісить, що мама не хоче зрозуміти мене. Скільки років уже сама всього добиваюсь, без допомоги. Щойно поїхала на навчання, мама Сашка народила, нічим суттєво не допомагала. А зараз... вона думає, що мені легко...
О л е к с а н д р. Як же нудно сидіти в цій норі.. Набридло все.. Поїхати б кудись нарешті. Ліда жаліється на своє життя, хоча живе у Празі, має квартиру, класну машину, займається, крім дитини, тим, що любить - музикою. Дехто про такі "проблеми" мріє.
Л і д а. Їй важко уявити турботу за такою дитиною, як мій Антоша. А всі ці труднощі під час дороги. Хоча б... пожаліла.
О л е к с а н д р (дивиться у вікно). Щось з березою наче не так. Чи мені здається, чи вона справді похилилася.
Л і д а. Антошко, засинай уже.
Музика затихає.
К А Р Т И Н А 2
(Той самий будинок, середина дня. У центрі вітальні - святково накритий стіл. Завдяки денному світлу стає видно березу у вікні. Невелика метушня - гості ось-ось прийдуть. У кухні - Л і д а та М а р і я ).
Л і д а. Нічого не встигаємо, вони з хвилини на хвилину будуть тут.
М а р і я. Зараз усе буде готово, не хвилюйся, Лідочко.
Л і д а. Уже третя година!
М а р і я. Протри та понеси, будь добра, тарілки та бокали до столу.
Л і д а. Мамо, я ж не господиня дому, у тебе все не так! Мені все незвично, незручно...
М а р і я. То й що? Сашко з дитиною зараз гуляє, отож...
Л і д а (роздратовано). Добре, мамо, я понесу (бере все в руки, швидким кроком прямує до вітальні. Раптом двері відчиняються, заходять О л е н а та О л е г. О л е г відразу відкорковує шампанське.)
О л е н а та О л е г. Привіт! (шампанське "стріляє", від несподіванки у Л і д и з рук падає підніс і весь посуд б'ється.)
О л е н а. Ой! Обережно...
Л і д а (схлипує). Ну чому все завжди так? Чому? Мамо, завше ти щось дурне придумаєш...
М а р і я. О, Господи. Нічого, люба. На щастя. Я все приберу...Заходьте, Оленко, Олеже. Давно вас не бачила.
Л і д а (мамі). Гаразд.
М а р і я. А що ми стоїмо? Сідайте за стіл. Зараз принесу новий набір посуду (йде до кухні.)
Л і д а. Дуже рада, що ви прийшли!
О л е н а. Так давно не бачились! Бачила на вулиці твого маленького. Гарнюня!
О л е г. Олена сама просто дуже хоче дитину...
О л е н а. ...І чекаю на неї! (усміхається, цілує в щоку О л е г а.)
Л і д а. Ви молодці. Тільки рік не бачились, а так змінилися! А в мене з Ромкою постійно концерти з нашим ансамблем...
О л е н а. Ти досі з ними граєш? А що з дитиною? Нянька доглядає?
Л і д а. За ним дивиться знайома, гуляє з ним в той час. Антошка на диво чесно "пересиджує" концерти. Але, звичайно, під час репетицій і концертів його особисті концерти ніхто не "відміняв". Тоді доводиться хлопцям грати без мене. (Посміхається.)
О л е н а. Уявляю, як це виснажливо...
Л і д а. Хочу в цей приїзд сходити на масаж, в лазню. Думаю, Оленко, ти мені складеш компанію? (повертається М а р і я.)
О л е н а. Дякуємо Вам, пані Маріє!
М а р і я. Ой, та нема за що. Як ви поживаєте? Що у вас...
Л і д а (перебиває). Мамо, ти щойно все пропустила. (усміхається.) Не будуть же вони переповідати.
Мовчання.
М а р і я. Піду я внука забавляти. Ви пригощайтеся, не соромтеся. Пиріг спробуйте - зі свіжими ягодами... (виходить з дому. Під березою - О л е к с а н д р з коляскою.)
О л е к с а н д р (тихо). Мамо?
М а р і я. Повертайся до хати, уже стомився без комп'ютера, я впевнена.
О л е к с а н д р. Що сталось?
М а р і я. Усе добре.
О л е к с а н д р. Ма-ма!
Мовчання.
Справді усе гаразд? (кивок.) Добре, йду...
М а р і я (до коляски). Люлі-люлі-люленьки. Прилетіли гуленьки. Попросилися ночувати, нам Антончика качати ... Тут, під березою, яку садив ще твій дід, повинно спатися добре-добре, мій маленький. Вслухайся у її шелест... Бабуся Марія дуже любить твою маму. Ти не думай, що це не так. Просто іноді у нас бувають непорозуміння. Вона не розуміє, що я не можу весь час приділяти лише їй і тобі, бо ще, як завжди, є величезна купа справ. А я не розумію, чому вона не розуміє. Бачиш, які вони ті дорослі, сваряться через дрібниці... Вони сіли на ворота, а ворота скрип-скрип-скрип. Не будіть нам Антошку, наш Антошка спить-спить-спить ...
(Тим часом у будинку).
О л е г. ...Уявляєш собі? Хотів викрасти мого автомобіля. Як побачив, не знав, як його краще...
О л е н а. Ти любиш цю історію розповідати. Завше одне і те ж...
О л е г. Не бурмочи, Оленко.
О л е н а. Лідка, ну, про ваше столичне життя більш-менш зрозуміло. А доїхали як? Не було труднощів?
Л і д а. Нормально доїхали... Уявляєш, на трасі в Чехії олень вибіг перед машиною.
О л е г. Ого! Збили? На смерть? Що ви з ним зробили? Забрали собі чи...
О л е н а. Олеже!
Л і д а. Ні, вдалося об'їхати... Ти що, я б не пробачила цього собі (М а р і я вводить коляску.)
М а р і я. Ладусі-ладусі, де були? У бабусі. Що пили? - Бражку. Що їли? - Кашку.
Л і д а. Приїхав матусин хлопчик! (бере на руки дитину.)
О л е н а (збентежено). Ой, уже восьма!
О л е г. Так, щось ми засиділися...
О л е н а. Ну що ж. Будемо їхати вже. Па-па, Лідусько. До побачення, пані Маріє.
Л і д а. Прощавайте (цілуються, О л е г й О л е н а виходять; М а р і я та Л і д а залишаються удвох.) Не прокидався Антошка?
М а р і я. Нещодавно прокинувся, пив водичку, гриз бублик (дивиться на дитину.) А зараз бабуся відкриє тобі банку з малиновим варенням, домашнім, будеш ласувати з млинцями...
Л і д а. Мама, там є цукор, дитині не можна.
Мовчання.
М а р і я. Я мушу сказати тобі дещо.
Л і д а. Що трапилось?
М а р і я. Я мушу... (дитячий вереск.)
Л і д а. Мамо, мушу ще Антошку помити та покормити! Як він уже мені набрид, як набрид... Я йтиму завтра до лазні з Оленкою, ти посидиш з ним?
М а р і я. Лідо, в галереї відкривається нова виставка, мені необхідно бути на роботы...Може, іншим разом?
Л і д а. Звичайно, звичайно робота важливіша!
М а р і я залишається сама у кімнаті. Кільканадцять секунд світло освітлює М а р і ю, її обличчя, позбавлене виразу. Л і д а йде до кімнати О л е к с а н д р а, сам він сидить за комп'ютером, але при вході Л і д и швидко бере першу книжку, що потрапила до рук.
О л е к с а н д р. А, це ти, Лідо? А я вже... (відклавши книжку, знову "засів" перед комп'ютером.)
Л і д а. Братику, в мене є до тебе прохання...
О л е к с а н д р. Пробіжка на кілометр? Тиждень снідати з тобою пшеничними кашами? Сподіваюсь, що ні... Що таке?
Л і д а. Я завтра йду разом з Оленою до лазні. Можеш приглянути за Антошкою в цей час?
О л е к с а н д р. Ліда, я не те, щоб проти, але в мене незабаром навчання! І взагалі...
Л і д а. То ти відмовляєшся? Тобі теж байдуже на Антошку?
О л е к с а н д р. "Теж"? "Байдуже"? Ти що верзеш таке?
Л і д а. Боже, чому я раніше не усвідомила, що вам усім байдуже!
О л е к с а н д р. Як же ти задовбала! Більше видається, що це ти не справляєшся зі своїми материнськими обов'язками, лише звалюєш на інших!
Л і д а. Я сиджу в стінах цієї хати, наче ув'язнена, бо змушена постійно бути поруч з дитиною, ти ж сидиш через те, що тобі крім них і комп'ютера нічого не потрібно!
О л е к с а н д р. Що? Та ти ж навіть не знаєш, чим я живу, чим цікавлюсь, тобі просто наплювати на це! Як ти можеш щось говорити, коли це із-за тебе я сиджу в цих чортових стінах без змоги в будь-який час із них вийти! Особливо зараз - щойно ступлю крок, уже всіх буджу, заважаю кормити, спати, їсти, заважаю твоєму нічогонеробінню, в кінці кінців!
Л і д а. Саша, ти зараз виведеш мене!
О л е к с а н д р. Так! Бо це із-за твоєї довбаної освіти батьки продали нашу чотирьохкімнатну квартиру в місті!
Л і д а (кричить). Саша, не смій такого казати! (виходить із кімнати.) Та вам усім байдуже на мене й Антошку! А ми приїжджаємо навіть частіше за твого батька!
О л е к с а н д р. Як ти... (до себе.). Як вона мені набридла! Як вони всі... Нехай тримається подалі.
Грюкають двері. Л і д а доволі голосно нарікаєнадолю, однак слова її нерозбірливі. За вікном падає дощ. У спальні Л і д и сидить М а р і я та голубить Антошку.
М а р і я. Маю дітей, яким віддала все життя. Роботу по спеціальності, яка подобається. Маю чоловіка, який хоч і не заробляє бозна-як, однак є любов, повага один до одного. Щоправда, працює далеко й іноді нема, з ким перемовитись... А так - усе, начебто, влаштовує. Але... (Пауза.) Але головне, що ти в мене є, любий.
Затемнення.
К А Р Т И Н А 3
(Ніч; дощ щомиті сильнішає. При неяскравому сяєві лампи за столом у своїй кімнаті сидить О л е к с а н д р, розмірковує).
О л е к с а н д р. Фух, слава Богу, маю спокій нарешті від усіх. Звичайно, не надто гарно так казати. Зате маю час, аби... О, Алла написала!
Пауза.
Першою. О-о...
А л л а. "Прівет))".
О л е к с а н д р. Так, головне відписати таким чином, аби... "Прівет! Як діла?".
А л л а. "Норм. шо робиш?*"
О л е к с а н д р. Зірочку написала, зірочку написала! Як би відписати? Як би... Хм. "Качаю прес. А ти?*".
А л л а. "Це добре;) Я тільки шо вернулась із танців".
О л е к с а н д р. "Ясно* Йдеш завтра гуляти?".
(До кімнати О л е к с а н д р а заходить М а р і я.)
М а р і я. Сашо, хочу тобі дещо розповісти.
О л е к с а н д р (неуважно). Так, мамо.
М а р і я. Коли Ліда була ще маленькою дівчинкою, так само, як і коли ти був мені ще до поясу, я за вами постійно доглядала, і...
О л е к с а н д р. Мамо, у мене часу...
М а р і я. Дослухай, будь ласка. І в мене була надія, ні, віра, що з часом, коли я вже ходитиму з паличкою, або й узагалі не ходитиму...
О л е к с а н д р. Терпіти не можу, коли ти так говориш! До чого це все, мамко?
М а р і я. ...Та ні, просто коли стану більш поважного віку, ви за мною доглядатимете так само. Можливо, й...
О л е к с а н д р. Мамо, вибач, ти просто не розумієш, що зараз у мене дуже важлива переписка!
М а р і я. Щось я зовсім розклеїлась, особливо за сьогодні, тому...
О л е к с а н д р. Мамо, тільки не зараз, ти не розумієш?!
М а р і я виходить з кімнати сина.
О л е к с а н д р. Блін, що ж я... Із-за якоїсь...
А л л а. "Нє, не зможу, в мене завтра англійська на 6. Ладно мушу вже йти пака))".
О л е к с а н д р. Яка... Чорт...
М а р і я проходить кілька кроків; чути, що наближається гроза. М а р і я розтирає груди в області серця. Перед нею заявляється Л і д а. Зі спальні долинає плач.
М а р і я. Я тобі маю...
Л і д а. Боже, як він мені набрид.
М а р і я. Що сталося, Лідо?
Л і д а (лютішає). Ця дитина мені спати не дає! Я взагалі не висипаюсь. Хронічно!
М а р і я. Лідочко, це природно, мами завжди не висипаються, коли мають маленьких...
Л і д а (голосно кричить). Мамо, він мені набрид! Щоночі прокидається по три-чотири рази, я майже не сплю вночі. Ти розумієш чи ні?!
М а р і я. То висипайся удень. Ми з Сашею прогулюватимемось з коляскою, а ти тим часом відпочивай.
Л і д а. Я не можу заснути вдень, ти розумієш? Не можу! Мені вже не десять років, мамо, аби я могла заснути будь-де і будь-коли. Боже, як же він мені набрид...
М а р і я. Материнство повинне приносити задоволення... І такий вік Антошки не повториться більше – знаходь у всьому позитив.
Л і д а. Він постійно реве! Я не можу, мамо, розумієш, не можу?!
М а р і я. ...а не розчарування. Лідо, заспокойся...У тебе чудова, здорова, спокійна дитина. Антошка як прокидається, так і знов засинає...
Л і д а. Але я не можу знов заснути! Дістало вже це! Він мені он де вже сидить? Бачиш?! (яскраво жестикулює.)
М а р і я. Піду його заколишу. Не можна так з дитиною!
За вікном гримить, і чимдалі - сильніше.
Л і д а. Ти мені все життя псуєш!
М а р і я. Що?..
Л і д а. Приїжджаю до тебе раз-двічі у рік, а ти займаєшся своїми справами, ти байдужа до доньці з онуком!
М а р і я. Своїми справами? Ліда, ти хоча б уявляєш собі, скільки праці вкладено в приготування до твого приїзду?
Л і д а. А березу твою я ненавиджу, щоб ти знала!
М а р і я. Не смій такого казати. Бо квартиру у місті ми продали заради тебе, твоєї освіти, твого життя!
Л і д а. Не бреши! Це все із-за твого чоловіка-селюка, котрого, в свою чергу, цікавить лише його земля!
М а р і я. Як ти смієш говорити так про людину, яка до тебе ставиться, як до рідної доньки, Лідо?
Л і д а. Ти не уявляєш, як мені все вже остогидло! Розумієш, остогидло?!
М а р і я. Доню, може, проблема в тобі? Може, тобі звернутись до лікаря?
Л і д а. Та що ти верзеш?! Як ти можеш?! Знаєш що?
М а р і я. Лідочко! Я не...
Л і д а (кричить чи не в повну силу). Ти чудовисько, мамо! Чудовисько, жахливе чудовисько, яке нічого не розуміє!!! (могутній удар блискавки, чути тріск дерева, М а р і я непритомніє.)
Л і д а. Мамо? Мамо?! Мамо! (намагається повернути до свідомості М а р і ю; прибігає О л е к с а н д р.)
О л е к с а н д р. Що тут трапилось?!
Л і д а. Мамі стало зле! Викликай швидку.
О л е к с а н д р. Мамо, мамо! Біжу (виходить з кімнати.)
Л і д а. Мамочко! Мамочко... (голос трохи стих; сідає на коліна; витирає сльози та дивиться в очі М а р і ї.) Я тебе люблю (секунд п'ять немає руху, далі - поступове затемнення.)
К А Р Т И Н А 4
(Лікарняна палата. У ліжку - М а р і я. До палати входять Л і д а та О л е к с а н д р).
О л е к с а н д р (тихо). Мамочко.
Мовчання.
Спить (М а р і я повертається обличчям до Л і д и та О л е к с а н д р а.)
М а р і я. Як там наша береза?
О л е к с а н д р. Половини стовбура нема, але жива (М а р і я закриває очі.)
Мовчання.
М а р і я. А де моє любе внучатко?
Л і д а. За ним доглядають Олена та Олег, у нас удома...
М а р і я (ледь посміхається). Маленький мій. Вслухається у шелест берези.
К І Н Е Ц Ь
ВСЛУШИВАЯСЬ В ШЕЛЕСТ БЕРЕЗЫ
ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА
М а р и я. Женщина лет пятидесяти.
Лида. Дочь Марии, женщина лет тридцати, мама годовалого Антона.
Ал е к с а н д р. Сын Марии, четырнадцатилетний подросток.
А л ё н а. Подруга Лиды.
О л е г. Муж Алёны.
А л л а.
К А Р Т И Н А 1
(Августовский вечер. Старая берёза стоит возле дома в предместье. В доме неожиданно много книг и картин, фортепиано. За компьютером сидит А л е к с а н д р. М а р и я приносит выглаженное бельё, что-то переставляет, прибирает. Где-то звучит музыка).
М а р и я. Саша, сколько можно сидеть за компьютером? Целый день угробил.
А л е к с а н д р. Мам, сегодня же воскресенье.
М а р и я. Ну и что, что воскресенье? Это не значит, что можно сидеть столько. Тем более, скоро Лидочка приедет. Кстати, твоя сестра!
А л е к с а н д р Мамочка, я знаю. Успокойся.
М а р и я. ... Выйди на свежий воздух, хоть на полчаса. Книгу прочитай ... В конце концов, нельзя же столько.
А л е к с а н д р Мама, не кричи.
М а р и я. Не затыкай свою мать! Сколько тебе раз говорить, что на маму нельзя ...
А л е к с а н д р. Мама! (звучит телефонный звонок, М а р и я подходит к трубке.) М а р и я. Алло... привет! Да, в отпуске. Наконец. Едва дождалась. Очень тяжёлый год был. Отдохну. Так, скоро приедет, привезет моего внучка, будет, кого забавлять!.. Да-да, примерно на неделю-две. Роман? А нет, Ромы не будет: боится тещи и правильно делает! (смеётся.) Всё классно будет, наконец-то рядом со мной - двое моих детей, внук. У нас воздух, у нас фрукты, всё свеженькое, без нитратов. Не то, что в их столицах, в каменных коробках с пластмассовыми овощами круглый год... Саша!
А л е к с а н д р. А!
М а р и я. Набери себе борща, видишь, я занята.
А л е к с а н д р (не вставая). Хорошо, мама.
М а р и я (в трубку). Уже представляю, как буду гулять с Антончиком в коляске по дороге к озеру. Подожди минутку. Саша, обязательно положи сметану, и хлеб возьми.
А л е к с а н д р. Мама, я знаю.
М а р и я. ... И не забудь посолить. Из-за Лиды с ее "борьбой" за здоровое питание отказалась от соли, но ничего, все-таки раз-два в году приезжает. Мы с Сашкой целую неделю готовимся - убираем, драим, чистим, стираем. Накупили всего для ребёнка...
А л е к с а н д р (автоматически). Хорошо, мама (пока М а р и я говорит, берет из холодильника банан и возвращается в свою комнату.)
М а р и я. Что? Послезавтра на работу? Но приезжает Лидочка, не пойду ни за... (слышится звук резко тормозящего автомобиля.) Подожди. Будто приехали ... Я тебе позже перезвоню (слышны шаги.) Саша, приехали! Встречай гостей!
А л е к с а н д р. Ты только что говорила набрать себе тарелку борща! (выбегает.)
В дом заходит Л и д а, завозит коляску с малышом. А л е к с а н д р заносит вещи).
М а р и я. Привет, мои дорогие! Антошка, солнышко бабушкино, привет! Дай внука подержать-понежить, Лидочка (расцеловывает Л и д у и Антошку). Бабушкин хороший, я так по тебе скучала...
Л и д а. Автомобиль врезался в вашу чертову берёзу! Растёт она там не по делу.
М а р и я (смотрит куда-то вверх, берется за сердце, голос несколько меняется). О-ой ...
Л и д а. ...У тебя все не так. Влетела евро на сто.
Заходят в кухню, Л и д а увозит коляску в свою комнату. М а р и я за ними. Вполголоса.
М а р и я. Как доехали? Антошка спал?
Л и д а. Все было ужасно. Очень устали, мама ...
М а р и я. Сварить кофе или чая?
Л и д а. Зеленый, если есть. Но без сахара, ты же знаешь! Мама, ты всегда кладёшь много заварки! Мне же нельзя, я ещё кормлю, как-никак.
М а р и я. Хорошо, Лидочка. Будешь что-то к чаю?
Л и д а. Нет, ты же знаешь, что после шести есть не желательно.
М а р и я (серьезно смотрит в глаза Л и д е). Я хочу тебе кое-что сказать, дорогая.
Л и д а. Ой, оставили ребенка без присмотра ... Потом расскажешь, хорошо, мама?
Они расходятся, М а р и я идет к А л е к с а н д р у, говорит и одновременно вытирает пол, несколько секунд не двигается от боли. А л е к с а н д р сидит в кресле с гитарой.)
М а р и я. Саша. Завтра с самого утра сбегаешь в магазин за свежим молочком, и хлеб бородинский купишь – Лидочка любит.
А л е к с а н д р. Мама, тебе давно пора к врачу. М а р и я. Какой врач сейчас? У нас гости!
А л е к с а н д р. Лида покормить себя и без тебя! Здоровье действительно главное.
М а р и я. Ага, покормит. Скажешь тоже. Век вспоминать, какая мама плохая!..
А л е к с а н д р. Да, да.
М а р и я. Ты же знаешь ...
А л е к с а н д р. Ага.
М а р и я. Саша! Сколько раз я тебе говорила ...
А л е к с а н д р. Мама, перестань. Ты мешаешь мне играть на гитаре ... (М а р и я с укором смотрит на А л е к с а н д р а, лицо застывает. Доносится голос Л и д ы.)
Мама, подойди, надо кое-что обсудить (М а р и я выходит из комнаты.)
Л и д а. Завтра планирую встретиться с Алёнкой и Олегом.
М а р и я. Конечно! Пусть к нам приезжают! Я мясо в духовке с картофелем испеку, пирог с ягодами...
Л и д а. Я уже их пригласила.
М а р и я (смотрит на часы). Ой, уже час ночи! Спокойной ночи, Лидусик. (хочет поцеловать дочь, почему-то не решается, уходит. Свет падает то на Л и д у, то на А л е к с а н д р а. Они ведут монологи, звучит музыка.)
А л е к с а н д р. Зачем я так сказал? Не хотел же обидеть. Надеюсь, завтра будет говорить со мной. Она всегда на следующий день успокаивается.
Л и д а. Бесит, что мама не хочет понять меня. Сколько лет уже сама всего добиваюсь, без помощи. Только уехала на учебу, мама Сашку родила, ничем существенно не помогала. А сейчас ... она думает, что мне легко ...
А л е к с а н д р. Как же скучно сидеть в этой норе ... Надоело всё. Поехать бы куда-то уже поскорее. Лида жалуется на свою жизнь, хотя живет в Праге, имеет квартиру, классную машину, занимается, кроме ребенка, тем, что любит - музыкой. Некоторые о таких "проблемах" только мечтают.
Л и д а. Ей трудно представить заботу о таком ребенке, как мой Антоша. А все эти трудности во время пути. Хотя бы ... пожалела.
А л е к с а н д р (смотрит в окно). Что-то с берёзой не так. Или мне кажется, или она действительно накренилась.
Л и д а. Антошка, засыпай уже.
Музыка затихает.
К А Р Т И Н А 2
(Тот же самый дом, середина дня. В центре гостиной - празднично накрытый стол. Благодаря дневному свету видно березу в окне. Гости вот-вот прибудут. В кухне - Л и д а и М а р и я).
Л и д а. Ничего не успеваем, они с минуты на минуту будут здесь.
М а р и я. Сейчас все будет готово, не волнуйся, Лидочка.
Л и д а. Уже три часа!
М а р и я. Протри и отнеси, будь добра, тарелки и бокалы на стол.
Л и д а. Мама, я же не хозяйка дома, я не знаю, где что лежит, у тебя все не так...
М а р и я. Ну и что? Саша с ребенком сейчас гуляет, так ...
Лида (раздражённо). Хорошо, мама, я отнесу. (ставит посуду на поднос, берет в руки, быстрым шагом направляется в гостиную. Вдруг дверь открывается, заходят А л ё н а и О л е г. О л е г на ходу откупоривает шампанское.)
А л ё н а и О л е г. Привет, Лида! Сколько лет! (шампанское "стреляет", от неожиданности у Л и д ы из рук падает поднос и посуда бьется.)
А л ё н а. Ой! Осторожно...
Лида (всхлипывает). Ну почему все всегда так? Почему? Мама, всегда ты что-то глупое придумаешь...
М а р и я. Ой, господи. Ничего, дорогая. На счастье. Я все уберу... Заходите, Алёнка, Олег. Давно вас не видела.
Л и д а (маме). Ладно.
М а р и я. А что мы стоим? Садитесь за стол. Сейчас принесу новый набор посуды (идет на кухню.)
Л и д а. Очень рада, что вы пришли!
А л ё н а. Так давно не виделись! Видела на улице твоего малыша. Такой хорошенький! И Сашка так вырос!
О л е г. Алёна сама просто очень хочет ребенка ...
А л ё н а. ... И жду его! (искренне улыбается, целует в щеку О л е г а.)
Л и д а. Вы молодцы. Только год не виделись, а вы так изменились! А мы с Ромкой постоянно концертируем с нашим ансамблем..
А л ё н а. Ты до сих пор с ними играешь? А что с ребенком? Няня ухаживает?
Л и д а. Присматривает знакомая, гуляет с ним в это время. Антошка удивительно честно "пересиживает" концерты. Но, конечно, во время репетиций и концертов его личные концерты никто не "отменял". Тогда приходится ребятам играть без меня. (улыбается.)
А л ё н а. Представляю, как это утомительно ...
Лида. Хочу в этот приезд сходить на массаж, в сауну. Думаю, Алён, ты мне составишь компанию. Надеюсь хоть немного расслабиться в этот приезд (возвращается М а р и я.)
А л ё н а. Благодарим Вас, тётя Мария!
М а р и я. Ой, и не за что. Как вы поживаете? Что у вас ...
Л и д а (перебивает). Мама, ты только что все пропустила. (улыбается.) Не будут же они снова рассказывать.
Молчание.
М а р и я. Пойду внука забавлять . Вы угощайтесь, не стесняйтесь. Пирог попробуйте – со свежими ягодами ... (выходит из дома. Под берёзой – А л е к с а н д р с коляской.)
А л е к с а н д р (тихо). Мама?
М а р и я. Возвращайся в дом, уже замучился без компьютера, я уверена.
А л е к с а н д р. Что случилось?
М а р и я. Все хорошо.
А л е к с а н д р. Ма-ма!
Молчание.
Действительно все в порядке? (кивок) Хорошо, иду ...
М а р и я (покачивая коляску). Люли-люли-люленьки. Прилетели гуленьки. Попросились ночевать, нам Антошечку качать.... Здесь, под березой, которую сажал еще твой дед, тебе должно сладко спаться, мой малыш. Вслушайся в ее шелест ... Бабушка Мария очень любит твою маму. Ты не думай, что это не так. Просто иногда у нас случаются недоразумения. Она не понимает, что я не могу все время уделять только вам двоим, потому что еще, как всегда, есть полно дел. А я не понимаю, почему она не понимает. Видишь, какие они, взрослые, ссорятся по пустякам. Они сели на ворота, а ворота скрип-скрип-скрип. Не будите нам Антошку, наш Антошка спит-спит-спит...
(Тем временем в доме).
О л е г. ...Представляешь? Хотел украсть мою тачку. Я, как увидел, даже не знал, как его лучше...
А л ё н а. Ты любишь эту историю рассказывать. Всегда одно и то же...
О л е г. Не ворчи, Алёнка.
А л ё н а. Лидка, ну, про вашу столичную жизнь более-менее понятно. А доехали как? Не было проблем?
Л и д а. Да нормально ... Представляешь, на трассе в Чехии олень выбежал перед машиной.
О л е г. Ого! Сбили? Насмерть? Что вы с ним сделали? Забрали себе или ...
А л ё н а. Олег!
Л и д а. Нет, удалось объехать ... (М а р и я завозит коляску.)
М а р и я. Ладушки, ладушки! Где были? - У бабушки. Что ели? - Кашку. Что пили? - Бражку.
Л и д а. Приехал мамин мальчик! (берет на руки ребенка.)
А л ё н а (смущенно). Ой, уже восьмой час!
О л е г. Да, что-то мы засиделись ...
А л ё н а. Ну что же. Будем ехать уже. Пока, Лидусь. До свидания, тётя Мария.
Л и д а. Прощайте (целуются, О л е г и А л ё н а выходят, М а р и я и Л и д а остаются вдвоем.) Просыпался Антошка?
М а р и я. Недавно проснулся, пил водичку, грыз бублик (смотрит на ребенка.) А сейчас бабушка откроет тебе банку с малиновым вареньем, домашним, будешь лакомиться с блинами...
Л и д а. Мама, там есть сахар, ребенку нельзя.
Молчание. М а р и я. Я должна сказать тебе кое-что.
Л и д а. Что случилось?
М а р и я. Я должна... (детский плач.)
Л и д а. Мама, нужно еще Антошку помыть и покормить. Как мне всё надоело, как надоело! Пойду завтра в сауну с Алёнкой, посидишь с ним?
М а р и я. Лида, в галерее открывается новая выставка, мне необходимо быть на работе... Может, в другое время?
Л и д а. Конечно, конечно, работа важнее!
Л и д а идет, М а р и я остается одна в комнате. Несколько секунд свет освещает М а р и ю, ее лицо, лишенное выражения. Л и д а идет в комнату А л е к с а н д р а, сам он сидит за компьютером, но когда входит Л и д а быстро берет первую книжку, которая попалась под руки.
А л е к с а н д р. А, это ты, Лида? А я уже... (отложив книжку, опять "засел" перед компьютером.)
Л и д а. Братик мой, у меня есть к тебе просьба...
А л е к с а н д р. Пробежка на километр? Неделю на завтрак жевать твои пшеничные кашки? Очень надеюсь, что нет... Что такое?
Л и д а. Я завтра иду с Алёнкой в сауну. Можешь присмотреть за Антошкой в это время?
А л е к с а н д р. Лида, я не то, чтобы против, но не за горами школа! И вообще...
Л и д а. Значит, ты отказываешься? Тебе тоже безразличен Антошка?
А л е к с а н д р. "Тоже"? "Безразличен"? Да что ты плетешь такое?
Л и д а. Боже, почему раньше до меня не доходило, что вам всем он безразличен!
А л е к с а н д р. Как же ты задолбала! Скорее, что это ты не справляешься со своими материнскими обязанностями, только валишь на других!
Л и д а. Когда ты был маленький, я, когда приезжала к вам, сидела с тобой, нянчилась, а ты...
А л е к с а н д р. Что? Когда это было! Да ты же даже не знаешь, чем я живу, чем интересуюсь, тебе просто наплевать! Как ты можешь что-либо говорить, когда это из-за тебя я сижу в этих чертовых стенах! А сейчас я всем мешаю - только ступлю шаг, сразу бужу, мешаю кормить, спать, есть, мешаю твоему ничегонеделанию, в конце концов!
Л и д а. Саша, ты сейчас выведешь меня!
А л е к с а н д р. Да! Ведь это из-за твоего долбанного образования родители продали нашу четырехкомнатную квартиру в городе!
Л и д а (кричит). Саша, не смей такое говорить! (выходит из комнаты.) Да вам наплевать на меня и Антошку! А мы приезжаем даже реже твоего отца!
А л е к с а н д р. Как ты... (к себе.) Как она мне надоела! Как они все... Пусть держится подальше.
Звук резко захлопываемой двери. Л и д а достаточно громко жалуется на судьбу, но слова её неразборчивы. За окном идёт дождь. В спальне Л и д ы сидит М а р и я и баюкает Антошку.
М а р и я. Дремлешь уже, малыш. Есть дети, которым отдала всю жизнь. Робота по специальности, которая нравится. Есть муж, который хоть и не зарабатывает бог весть как, но сберегли нежность и уважение друг к другу. Правда, работает далеко, редко бывает дома и иногда не с кем перемолвиться словом... И сердце немножко пошаливает. А так - все будто бы хорошо. Но... (Пауза.) Но главное, что ты у меня есть, милый.
Затемнение.
.
К А Р Т И Н А 3
(Ночь; дождь с каждой минутой усиливается. При неярком свете лампы за столом в своей комнате сидит А л е к с а н д р, размышляет).
А л е к с а н д р. Фух, слава Богу, отстали от меня наконец. Конечно, не очень хорошо с моей стороны так говорить. Зато есть время, чтобы... О, Алла написала! Пауза. Первой. О-о...
А л л а. "Привет))".
А л е к с а н д р. Так, главное отписать таким способом, чтобы... "Привет! Как дела?".
А л л а. "Норм. Что делаешь?*".
А л е к с а н д р. Звездочку написала, звездочку написала! Как бы отписать? Как бы... Хм. "Качаю пресс. А ты?*".
А л л а. "Это хорошо;)) Я только что вернулась с танцев".
А л е к с а н д р. "Ясно* Идешь завтра гулять?".
В комнату А л е к с а н д р а заходит М а р и я.
М а р и я. Саша, хочу тебе кое-что рассказать.
А л е к с а н д р (невнимательно). Да, мама.
М а р и я. Когда Лида была маленькой девочкой, так же, как и когда ты был мне до пояса, я за вами постоянно ухаживала и...
А л е к с а н д р. Мама, у меня времени...
М а р и я. Дослушай, пожалуйста. И у меня была надежда, нет, вера, что со временем, когда я уже буду ходить с палочкой, или вообще не буду ходить...
А л е к с а н д р. Терпеть не могу, когда ты так говоришь! К чему это все, мамочка?
М а р и я. ...Да нет, просто когда стану более почтенного возраста, вы будете за мной ухаживать так же. Возможно, и...
А л е к с а н д р. Мама, извини, ты просто не понимаешь, что сейчас у меня очень важная переписка!
М а р и я. Что-то я совсем расклеилась, особенно за сегодня, поэтому...
А л е к с а н д р. Мама, только не сейчас, ты не понимаешь?!
М а р и я выходит из комнаты. А л е к с а н д р смотрит в экран компьютера.
А л е к с а н д р. Блин, что ж я... Из-за какой-то идиотки...
А л л а. "Неа, не смогу, у меня завтра англиский на шесть. Ладно должна уже ити пака))".
А л е к с а н д р. Которая... Черт...
М а р и я делает несколько шагов; слышно, что приближается гроза. М а р и я растирает грудь в области сердца. Перед ней появляется Л и д а. Из спальни доносится плач.
М а р и я. Я тебе должна...
Л и д а. Боже, как же он мне надоел.
М а р и я. Что случилось, Лида?
Л и д а (свирепеет). Этот ребенок мне спать не дает! Я вообще не высыпаюсь! Хронически!
М а р и я. Лидочка, это естественно, мамы всегда не высыпаются, когда имеют маленьких...
Л и д а (громко кричит). Мама, он мне надоел! Каждую ночь просыпается по три-четыре раза, я почти не сплю. Да ты понимаешь или нет?!
М а р и я. Тогда высыпайся днем. Мы с Сашей по очереди будем прогуливаться с коляской, а ты тем временем отдыхай.
Л и д а. Мама, я не могу заснуть днем, ты понимаешь? Не могу! Мне уже не десять лет, чтобы я могла заснуть когда и где угодно. Боже, как он мне надоел...
М а р и я. Материнство должно приносить счастье... Такой возраст Антошки больше не повторится - находи во всём позитив...
Л и д а. Он постоянно ревет! Я не могу, мама, понимаешь, не могу?!
М а р и я. ...а не разочарование. Лида, успокойся... У тебя прекрасный, здоровый, спокойный ребенок. Он как просыпается, так сразу снова и засыпает.
Л и д а. Но я не могу опять заснуть! Достало уже все это!
М а р и я. Я пойду его укачаю. Нельзя так нервничать. Доченька, возможно, проблемы в тебе? Может, тебе обратиться к врачу?
Л и д а. Да что ты несешь?! Как ты можешь?! Знаешь что? Берёзу твою я ненавижу, чтоб ты знала!
М а р и я. Не смей так говорить! Мы квартиру у городе продали ради твоего образования.
Л и д а. Неправда! Это из-за твоего мужа – деревенщины, которого интересует только его земля!
М а р и я. Как ты можешь так говорить про человека, котор [...]
Вслухаючись у шелест берези
- Информация о материале
- Автор: Вася Малишка, 15 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 2604
Комментарии
Не очень ожидал, что так все правильно, как мне кажется, написано. Сразу видно, что Вася за то время что я читаю его произведения очень развился. Сюжет мне понравился. Все как в жизни.