Розділ 1
Пора теплих вражень
Ура! У Токіо прийшло літо, пора веселих сонячних днів, теплих вражень і нових пригод. Тепер ми із Морікó, Наóмі, Сетóру, Кіміко (після випадку з рожевим капелюшком ми стали друзями) і Катериною частіше гулятимемо.
А наприкінці літа Морікó, я і наші батьки плануємо поїздку до Львова. Літо обіцяє бути незабутнім.
Ну що ж, місто барв і таємничих пригод, сестрички-детективи чекають нових загадок!
Розділ 2
Звичайний суботній ранок
Я прокинулась доволі рано. Батьки вже пішли на роботу, але Банкó ще спала. Я зустріла Рудика у вітальні. Він подивився на мене. Я подивилась на нього. У нас виникла спільна думка. Ми обоє пішли на кухню снідати. Відкривши холодильник, я побачила там тільки два вчорашні бутерброди і порожню коробку з-під йогурту. Тому я вирішила розбудити сестру, щоб та сходила в магазин. Поки Банкó ходила по покупки, ми з Рудиком поприбирали у спальні.
Сестричка повернулася швидко. Ми втрьох поснідали. Потім ми із Банкó пішли читати книжки, а наш собака вирішив поспати знову. Коли нам стало нудно вдома, у Банкó виникла чудова ідея зателефонувати нашим друзям і піти разом на прогулянку. Проте…
– Морікó, ти не бачила мого телефону?
– Ні, Банкó. А що, ти не можеш знайти?
– Та от, всюди передивилась, ніде знайти не можу.
– Можливо, ти його в магазині загубила.
– Точно, піду в магазин, перевірю.
Але за декілька хвилин виявилося…
– Морікó, де ключі?
– Я не знаю, сестричко. Ти ж двері замикала, коли додому повернулась.
– Так, двері зачинені на замок. Пам'ятаю, що ключі, як завжди, поклала на шафку.
– Але ж їх тут нема.
– Бачу. Зателефонуй мамі, нехай принесе нам свої ключі.
– А де мій телефон?!
– Ой-ой…
Розділ 4
Бо третій розділ теж пропав
– Та-а-ак. Що ми маємо? У нас нема телефонів, щоб із ким-небудь зв'язатися, і відсутні ключі, тому ми не можемо вийти із квартири.
– Невтішні результати. Що будемо робити?
– Без паніки, щось придумаємо.
– Слухай! Пам'ятаєш. Ми нещодавно дивилися фільм про привидів. А що, якщо саме один з них викрадає у нас речі?
– З привидом потрібно боротися! Не хочу, щоб у нас і надалі зникали речі. Це ж страшно.
Тоді ми з Морікó вирішили, поки в нас не зник комп'ютер, подивитися в Інтернеті, що робити в таких ситуаціях.
Розділ 5
Як боротися з привидами
Спосіб перший. На одному із Інтернет-сайтів Банкó знайшла таку інформацію, що «відгородитися» від цього містичного створіння можна колом із крейди. У нашому столі ми із сестрою знайшли шматочок крейди і обвели по контуру всю квартиру. Але пізніше ми подумали, що вже знаходимося в одному «колі» із тим привидом, тому цей спосіб нам не допоможе.
Спосіб другий. Захисні амулети. Проте вони повинні бути виготовленими з «місячного каменя». У нашому випадку, використати цей спосіб неможливо, бо ми замкнені у квартирі, тому не маємо можливості отримати амулет з цього матеріалу (до того ж, він надто дорогий). Отож, ми вирішили спробувати інший варіант оборони від викрадача наших речей.
Спосіб третій. Він полягає у тому, щоб заманити привида у шафу, зачинити дверцята тієї шафи і зробити навколо неї коло із солі. Через 11 хвилин і 6 секунд (666 секунд) привид має зникнути. Цей варіант нам з Банкó подобався найбільше. У нашу із сестрою шафу ми поклали два вчорашні бутерброди в якості приманки і зачинили дверцята. Знайшли на кухні сіль, зробили чарівне коло. Далі усе робили за інструкцією. Нажаль, цей спосіб теж не допоміг. Тепер привид украв у нас улюблену подушку Банкó. Результати нас не втішали.
Розділ 6
І хто ж це був?
Морікó запропонувала ще ось що: поставити наш ноутбук у кімнаті батьків і ввімкнути запис веб-камери, покласти на стілець перед камерою приманку (у нашому випадку приманкою слугував мій блокнот) і записати на відео, як привид крастиме предмет. Ми знали, що не всіх привидів видно на відеозаписі. Але ж надія помирає останньою.
Залишивши камеру на годину, ми із сестрою вирішили відволіктися від привида і знову трохи почитати. Але думки не давали спокою. А що, коли це дивне створіння залишиться в нашій квартирі назавжди? І звідки воно, взагалі, з'явилося? Відповідей на ці питання не було.
Ого! Ви знаєте, що ми побачили на запису? На 20-ій хвилині стілець з гучним звуком впав. Блокнот із кімнати зник. І ще дивно те, що Морікó знайшла біля стільця мокрі сліди. Ми вирішили слідувати ним. По стежці із слідів ми дійшли до шафки в коридорі, на якій, зазвичай, лежать наші ключі. Біля дверцят ми побачили трішки рудої шерсті. І тут ми зрозуміли, ким наш привид є насправді. Ми з Морікó відкрили шафку, а там…
Нашому, зазвичай, слухняному Рудику, сьогодні стало нудно вдома і він вирішив зробити свій «склад» із наших речей. 2 телефони, ключі, блокнот, а також розділ №3 були заховані під вкраденою ним подушкою Банкó. А ми думали, що це привид.
І знову наша пригода була пов'язана із нашим песиком. Веселий був день, не посперечаєшся.
Попередня частина: «Моріко і Банко: пригоди рожевого капелюшка»
Комментарии