1 1 1 1 1 (0 голосов)

Запахи троянд не зникають із білих вікон із видом на палаючий Лас-Вегас. Під хрипуватий голос Боба Марлі ловити насолоду від життя, допиваючи фреш із тонкого скла, і розмальовувати вікна біло-синьо-червоними кольорами; так просто кинути із вікна старий телевізор, і замовити дешеву піцу «За 20 хвилин»… дівчина існувала собою. Навчитися літати їй так не вдалося; учителька фізики поставила чотири; а багатонадійна лотерея виявилася втратою шансів на звичайне щасливе життя. Гроші – панькались з її тонкою шкірою, однак пустота, заметена піском… досить їй плакати над сонцем нездійсненних принципів. Тепер лиш мозолі на вказівних пальцях від клацання кнопки шикарного ліфту у її готелі заважають роздавити набридливих сусідів, від яких тхне мармеладом та м'якими іграшками.
Однак серце – річ тривожна, не витримує тяжкі парфуми самотності у її квартирі… І часто ввечері той мармелад та дитячий сміх за стіною здається найкращим, що було в її житті.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии