1 1 1 1 1 (0 голосов)

На крилах кохання прилечу до тебе. Сяду на коліна, скуйовджу твоє волосся й зашепочу всякі нісенітниці тобі на праве вушко. Розкажу, як жила без тебе. А ти... ти пригадаєш мені мою запальну промову про те, що любові не існує.
Як давно це було... Наче в іншому житті, уві сні, в іншій реальності. Я повідаю тобі, наче та казкарка, про те, що сідає сонце й забирає з собою все лихе, усе неправильне й лишає час нам. Час радості, спокою, тепла. І не варто намагатися взяти з собою все те, що не зможе пройти крізь браму часу.
Наспіваю тобі пісню твого серця - а ти допоможеш її зіграти.
Окрилені коханням, ми доповнюємо одне одного. Я вдячна тобі за те, що даруєш мені радість, сміх, стираєш печалі з мого серця. Проте ввечері дозволь мені допомогти тобі: хочу подарувати те, що маю завдяки тобі. Я це зроблю: подарую тобі спокій.
Спокій, коли на обличчі не прихована втома.
Спокій, коли здається, ніби пливеш Райською рікою.
Спокій, який я відчуваю завдяки тобі. Чарівні миті, сповнені миру, злагоди, любові. Миті, коли здається, що чуєш стукіт серця. Коли подихи переплітаються, а розмови й сміх зайві.
Пізно ввечері полечу від тебе на крилах любові, подякую Богові за те, що дав шанс пізнати тебе, пізнати чуття тепла в серці.
Я полечу від тебе, щоб повернутися з першим сонячним промінням. Щоб, присівши на край твого ліжка, поцілувати у високе чоло. Аби взяти у свої долоні твою теплу руку й подивившись у твої очі, дещо примружені та сонні, посміхнутися й сказати, як тебе люблю. Скуйовдити твоє волосся й усе почати спочатку...

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии