Коли він з'явився, у її житті все змінилося. Я був її найкращим другом, не смію сподіватись, але, можливо, вона навіть любила мене. Тепер же коли підходжу, то чую лиш заклопотане: "В мене немає часу!" Моє життя перетворилося на очікування уваги з її боку. Я їм, п'ю, сплю, навіть іноді відпочиваю, але страждаю від самотності. Чекаю, чекаю, чекаю… Трошки, мабуть, і ревную до нього, а може й не трошки? Усіма способами намагаюся заволодіти її часом, але все марно… Безнадія…
Ой, заждіть, здається, вона кличе мене звичним: "Киць-киць-киць", і коли я здивовано підходжу, каже: "Вибач, мій муркотунчику, але я дуже люблю свого малюка!"
Ну що ж, я готовий потерпіти, якщо знаю, що ти все одно мене любиш.
Це і є моє щастя.
Комментарии