1 1 1 1 1 (1 голос)

Няв, няв!
Давайте знайомитись! Я кіт, але не з Рекіт, а з Лісківця. Я білий пухнастий, хвостик чорний, ще й маю на лапках чорні носочки. Я котик-муркотик, а звати мене Васько. У мене є хазяйка Люба, яку я дуже люблю і вона мене теж любить. А сьогодні вранці я задумав зробити своїй хазяєчці сюрприз. Поки Люба ще спала, я пішов митися ранішньою росою, щоб бути ще красивішим. Але чекати сонечка, щоб висохнути було дуже довго, тому я відправився до своєї хазяйки в ліжко, аби зігрітися під теплою ковдрою. Любочка ще додивлялася свої сни, напевно приємні, бо личко у неї було усміхнене. Але, коли я, холодний і мокрий, доторкнувся до її теплої щічки - вона стрибнула з ліжка, замахала руками і закричала з переляку, та так голосно, що налякала не лише свої тата з мамою, а й сестричок і дідуся, які зразу прибігли дивитися що це сталося з їхньою Любкою. Вона налякала навіть і мене, так що я зразу опинився під ліжком. Але Любини мама і там мене знайшла, накричала на мене та ще й вигнала з хати. Я заплакав і пішов шукати перші промені сонечка, щоб висушили мене. Ласкавий сонячний промінчик витер мої сльози, висушив і пригладив мою пухнасту шубку. Я залишився задоволений собою, та й подумав: "Ну тепер можна іти до Любоньки!" Побачивши мене сухого, чистого і пухнастого моя хазяєчка вибачила мені і пустила до себе під ковдру. Я весело муркотів, а вона ніжно гладила мою спинку. Потім нагодувала мене смачненькою рибкою, напоїла свіжим молочком. Після сніданку як усі чемні котики, я помив свою мордочку лапкою і вирішив більше не робити Любі таких сюрпризів. Краще вже я піду знайду нірку, посторожу, бо щось дуже закортіло ніжненької мишатини. Няв, няв! Я білий кіт, але не з Рекіт.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии